Постанова 4857 № 300/1387/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1387/24 пров. № А/857/26024/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Коваля Р.Й., Носа С.П. за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року з розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (суддя Матуляк Я.П., час ухвалення 11:04 год., місце ухвалення м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту 02.10.2024), в адміністративній справі №300/1387/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив: У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУНП в Івано-Франківській області області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Івано-Франківській області №199 від 09.02.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Івано-Франківського РУП ГУНП», яким за вчинення дисциплінарного проступку до старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству Відділу превенції Івано-Франківського РУП, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; 2) визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Івано-Франківській області №50о/с від 13.02.2024 (в редакції Наказу №58о/с від 19.02.2024) відповідно до якого на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству Відділу превенції Івано -Франківського РУП, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 19.02.2024; 3) стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.02.2024 по день ухвалення рішення у справі, виходячи з суми середньоденного грошового забезпечення 996,60 грн.; 4) допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству Відділу превенції Івано-Франківського РУП та стягнення коштів. Відповідач в суді першої інстанції позовних вимог не визнав, просив адміністративний позов залишити без задоволення. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 в задоволенні позову відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року в адміністративній справі №300/1387/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без змін. 13.08.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 03.05.2024 у цій справі. Заява мотивована тим, що в червні 2024 року заявнику стало відомо прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка телефонувала і повідомляла про вчинення домашнього насильства. Заявник зазначає, що за відсутності зазначеної інформації вказаний свідок не був допитаний під час проведення службового розслідування, що в подальшому призвело до наслідків у вигляді притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. На думку заявника, саме ця обставина й слугувала підставою для постановлення судом рішення про відмову в задоволенні позову у справі №300/1387/24. З посиланням на положення ст.361 КАС України вказує на те, що вказана обставини не була досліджена судом на час прийняття рішення та є нововиявленою. Відповідач Головне управління НП України в Івано-Франківській області подало заперечення на заяву позивача про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у цій справі за нововиявленими обставинами, у якому просив відмовити у її задоволенні. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у справі №300/1387/24 відмовлено. З цією ухвалою суду від 30.09.2024 не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що наразі існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до протилежного результату судового розгляду даної справи. На час розгляду справи скаржнику не було відомо ПІБ - особи свідка. В червні 2024, внаслідок особистого звернення заявниці до ОСОБА_1 із питанням про результати розгляду її заяви/дзвінка від 07.12.2023 йому стали відомі під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Вважає, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню та задоволення заяви, оскільки подані додаткові докази, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи в суді першої інстанції, які мають бути обов`язково враховані. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 30.09.2024 року. Відповідач Головне управління НП України в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають до задоволення, повністю відповідають доводам наведеними у позовній заяві, яким була надана належна правова оцінка при розгляді судом першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду залишити без змін. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Відповідно до ч.1 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами. Відповідно до ч.2 ст.361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст.361 КАС України). Суд апеляційної інстанції зазначає, що до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких гуртуються заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, суд визначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «resjudicata» принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Суд враховує, що у п.46 рішення Європейського суду з прав людини у справі Устименко проти України від 06.10.2015 Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Праведная проти Росії» від 18 листопада 2004 року суд визначив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя. Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Колегія суддів також зазначає, що нова обставина, яка з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Тобто, не є нововиявленими обставинами ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об`єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо. Водночас, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Не можуть визнаватися нововиявленими обставинами і обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами. У розглядуваній справі заявник (позивач) вважає нововиявленою обставиною у даній справі те, що в червні 2024 року заявнику стало відомо прізвище, ім`я та по-батькові особи (анкетні дані заявника події від 07.12.2023 року), яка телефонувала і повідомляла про вчинення домашнього насильства, тобто обставини стосувалася вчинення домашнього насильства біля будинку по АДРЕСА_1 . Однак за відсутності зазначеної інформації вказаний свідок не був допитаний під час проведення службового розслідування, що в подальшому призвело до наслідків у вигляді притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Колегія суддів зауважує, що обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно вважати конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи. У розглядуваній справі суд першої інстанції правильно врахував, що обставини, які виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, зокрема, обставини, на які посилається заявник, не можуть визнаватись нововиявленими. Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне вказати, що ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування вже мав у своєму розпорядженні інформацію, яка могла підтвердити його твердження про те, що 07.12.2024 року на його мобільний телефон зателефонувала жінка, яка, за словами позивача, повідомила про випадок домашнього насильства на АДРЕСА_1 . Вірно вказав суд першої інстанції і на те, що наведена заявником обставина не була визначальною при ухваленні судом рішення, оскільки суди першої та апеляційної інстанції про розгляді по суті позовних вимог дійшли висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що позивач будучи поліцейським, при отриманні анонімного повідомлення щодо можливого факту домашнього насильства, не обрав передбачений законодавством захід, застосування якого б призвело до настання найменш негативних наслідків, зокрема й шляхом повідомлення найближчого органу поліції. Натомість, позивач направив анонімне повідомлення в Телеграм-бот (102 ifpolice) про домашнє насильство, що в свою чергу вказує на неналежне дотримання позивачем Правил етичної поведінки поліцейських та Дисциплінарного статуту. Крім того, ОСОБА_1 під час службового розслідування скористався правом у наданні пояснення та доказів щодо відсутності неправдивого повідомлення з приводу насильства в сім`ї. Під час надання пояснення, останній зазначив наступне: «Дійсно 07.12.23 р. о 17.01 год. я здійснив повідомлення на чат-бот «102» від невідомого (анонімне) про факт вчинення домашнього насильства в АДРЕСА_1 , а саме про те, що біля під`їзду даного будинку чоловік ображає жінку, хоча такого не було». Також, Позивач зазначив, що чисто сердечно кається і в подальшому більше таких дій вчиняти не буде. Отже, вказані у заяві обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, не відповідають критеріям пункту 1 частини другої статті 361 КАС України та не є нововиявленими обставинами у даній справі, і не є настільки істотними, що могли вплинути на формування судом інших висновків аніж як про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 16 січня 2024 року у справі №140/14282/20. Отож правильним є висновок окружного суду, що заявник не довів існування нововиявлених обставин, які могли б стати підставою для скасування рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у справі №300/1387/24, що не спростовано доводами апеляційної скарги. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржена ухвала суду від 30.09.2024 року за наслідками провадження за нововиявленими обставинами винесена за результатами повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування немає. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 361-369 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року з розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №300/1387/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Р. Й. Коваль С. П. Нос Повний текст постанови суду складено 12.12.2024 року