Постанова 4857 № 300/43/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/43/20 пров. № А/857/5280/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Макарика В.Я. суддів - Бруновської Н.В., Улицького В.З. за участю секретаря судового засідання - Волошин М.М. розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) у справі №300/43/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів від 03.12.2019 року за № 2062, від 11.12.2019 року за № 411 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: 13 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в якому просив визнати протиправними та скасувати накази від 03.12.2019 року за № 2062, від 11.12.2019 року за № 411 о/с, поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування наказів від 03.12.2019 року за № 2062, від 11.12.2019 року за № 411 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ від 03.12.2019 за №2062 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Івано-Франківського ВП ГУНП". Визнано протиправним та скасовано наказ від 11.12.2019 за № 411 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з 11.12.2019. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 грудня 2019 року по 31 березня 2020 року у розмірі 27 322 (двадцять сім тисяч триста двадцять дві) гривні 00 копійок. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7 369 (сім тисяч триста шістдесят дев`ять) гривень 75 копійок. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області та вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та без урахування всіх обставин справи. Тому апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України з листопада 2018 на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції Івано-Франківського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області. Наказом відповідача №2062 від 03.2019 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з Національної поліції України (а.с.7,8). Згідно з наказом №411 о/с від 11.12.2019 відповідачем реалізовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 . Зазначені накази прийняті на підставі висновку службового розслідування призначеного після отримання інформації про те, що відносно працівника Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Остапіва Д.А., складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судом першої інстанції встановлено, що 21.11.2019 о 02 год.40 хв. у м. Івано-Франківську по вул. Степана Бандери, 31, працівниками УПП в Івано- Франківській області було зупинено автомобіль марки "Peugeot-307" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням дільничного офіцера поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння. За результатами тесту на приладі Drager Alcotest 6820 встановлено факт алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , показник концентрації алкоголю в крові склав 0,61 проміле. За результатами медичного огляду у Івано-Франківському наркологічному диспансері у ОСОБА_1 виявлено концентрацію алкоголю в крові - 0,46 проміле, що встановлено згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.11.2019. Як наслідок, щодо водія автомобіля марки "Peugeot-307" д.н.з. НОМЕР_2 - дільничного офіцера поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №207441, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП. За результатами перевірки встановлено факт алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 - 0,61 проміле, про що складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений в присутності двох свідків. Не погодившись з даними результатами алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд у медичному закладі. За результатами медичного огляду в Івано-Франківському наркологічному диспансері у ОСОБА_1 виявлено стан алкогольного сп`яніння 0,46 проміле, про що складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.11.2019. В подальшому громадянина ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом та складено протокол про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. На підставі висновку службового розслідування, за порушення службової дисципліни, вимог ст. 16 розділу ІІІ Закону України "Про дорожній рух", пп. "а" п.2.9 розділу ІІ Правил дорожнього руху, пп.1 п.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" та пп. 1, 6 п.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилось в ігноруванні основоположних засад діяльності поліції та керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, згідно наказу №2062 від 03.12.2019 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Івано- Франківського ВП ГУНП" відповідачем звільнено з Національної поліції України дільничного офіцера поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_1 Закон України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон України "Про національну поліцію") визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про національну поліцію": проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про національну поліцію": служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України "Про національну поліцію" передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до статті 18 Закону України "Про національну поліцію", поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про національну поліцію": у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про національну поліцію": підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна дотримання поліцейськими Конституції і законів України міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Згідно з положеннями ст. 12 Дисциплінарного статуту: дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.. В силу положень статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Як видно з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача з поліції стало порушення позивачем транспортної дисципліни, а саме складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що безпосередньо зазначено в оскаржуваному наказі від 03.12.2019 за №2062. Суд першої інстанції вірно зазначив, що сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення не є доказом того, що особа його вчинила. Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій беззаперечною та головною обставиною є необхідність встановлення в діянні особи складу адміністративного правопорушення. Тобто, основним та беззаперечним доказом вчинення чи не вчинення особою адміністративного правопорушення є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено вину або невинуватість особи. Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, поміж іншого, з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглядають судді районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судів. Отже, виключно до компетенції суддів належить з`ясування чи вчинила особа адміністративне правопорушення, яке полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також чи винна вона у його вчиненні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни, що виразилося у вчиненні працівником адміністративного правопорушення, можливе за умови підтвердження належними доказами та за наслідками закінчення відповідної справи про адміністративне правопорушення і набрання рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення законної сили. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частина друга статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, може бути підтвердженим лише відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили. З матеріалів справи видно, що постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24.01.2020 у справі № 344/20922/19, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.79-82). Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України): вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Судовим рішенням, яке набрало законної сили не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відтак висновки службового розслідування, на підставі яких його було звільнено зі служби в поліції є безпідставними та незаконними. Також варто звернути увагу на те, що відповідачем при проведенні службового розслідування не враховано те, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.11.2019 взятий до уваги комісією зі службового розслідування, згідно інформації генерального директора КНП "Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради" є недійсним, внаслідок неякісно проведеного огляду ОСОБА_1 . Зазначена обставина відображена в постанові Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24.01.2020 у справі № 344/20922/19. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що службове розслідування проведене відповідачем є неповним та ґрунтується, в тому числі на відомостях, які не відповідають дійсності та не підтверджені належним чином. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 19 постанови від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, вбачається у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 27.05.2014 року справа № 21-108а14 та від 28.10.2014 року справа № 21-484а14. Також слід врахувати висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 21.05.2014 року у справі № 6-33цс14, відповідно до яких закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями про обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі №300/43/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. Я. Макарик судді Н. В. Бруновська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 27 серпня 2020 року.