Постанова 4818 № 953/2686/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/2686/23 Головуючий суддя І інстанції Колесник С. А. Провадження № 33/818/4/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю. Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Костової Н.З. на постанову Київського районного суду м. Харкова від 26 травня 2023 року стосовно ОСОБА_1 , - УСТАНОВИЛА: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , видане ТСЦ 6144 від 17.02.2023, притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Як установив суд 01.04.2023 о 23:47 год. в м. Харкові по вул. Пушкінській, буд. 50/53, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz ML 270 CDI д/н. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, результат 0,63 проміле. Водій з результатом не погодився та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі КНП ХОР ОНД (м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18-А) у лікаря нарколога. Згідно висновку № 761 від 02.04.2023 перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 1). В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Костова Н.З. просить постанову суд скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що суд при розгляді справи не звернув уваги на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема у ньому містяться виправлення в частині часу його складання, що в свою чергу унеможливлює встановлення точного часу вчинення правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції без належних правових підстав, а відтак не був зобов`язаний виконувати їх вимоги. З огляду на це усі подальші отримані поліцією докази не можуть бути допустимими. Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості щодо ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , а відтак підстав вимагати у нього проходження огляду на стан сп`яніння поліція не мала. У доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 - адвокат Костова Н.З. просить апеляційний суд не застосовувати до ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення прав керувати транспортним засобом. Названу вимогу обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, боронить Батьківщину та використовує автомобіль для виконання потреб служби. Позбавлення його права керування зробить неможливим виконання ним цього конституційного обов`язку. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 повідомлявся про місце та час судового розгляду належним чином, зокрема, шляхом надіслання повісток про виклик, публікацію оголошень на офіційному веб-порталі Судової влади України, в судове засідання не з`явився. За наявними в матеріалах справи засобами зв`язку (380660246819) ОСОБА_1 не відповідає. За таких обставин апеляційний суд констатує, що можливі засоби повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи вичерпано. Крім того, сторона захисту в особі захисника ОСОБА_1 - адвоката Костова Н.З. повідомлена належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, натомість вона в судове засідання також не з`явилась, але надіслала клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату у зв`язку із необхідністю безпосередньої участі ОСОБА_1 в судовому засіданні. Апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, так як обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). За таких обставин, приходжу до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, право на участь яких у судовому засіданні було забезпечено, а відтак право на захист ОСОБА_1 не порушено. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для належного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху. З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.

130. Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні ст. 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА_1 та прийняв постанову у відповідності з вимогами ст. ст. 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 1) відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися. Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним. З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так з матеріалів справи вбачається, що 01.04.2023 о 23:47 год. в м. Харкові по вул. Пушкінській, буд. 50/53, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz ML 270 CDI д/н. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, результат 0,63 проміле. Водій з результатом не погодився та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі КНП ХОР ОНД (м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18-А) у лікаря нарколога. Згідно висновку № 761 від 02.04.2023 перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 1). Як вбачається з тестування на алкоголь від 02.04.2023 № 239, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння із застосуванням приладу Drager Alcotest 7510 прилад ARMF - 0257, згідно результатів якого перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 0,63 ‰ (а.с. 4). Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 761 від 02.04.2023 КНП ХОР «ОНД» ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 7). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п. 6 розділу І Інструкції). Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими. Пункт 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 456746 від 02.04.2023, а саме за керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вказані обставини підтверджені: відеозаписом з нагрудної камери інспектора взводу № 1 роти № 6 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП Славгородського В.С. (а.с. 3); актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5-6); рапортом інспектора взводу № 1 роти № 6 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП Славгородського В.С. (а.с. 9) та належними доказами не спростовані. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися. Відтак доводи апеляційної скарги щодо незаконності підстав зупинки транспортного засобу та подальшої недопустимості доказів, отриманих внаслідок цієї зупинки є безпідставними. Також апеляційний суд визнає безпідставними вимоги захисника про скасування постанови суду першої інстанції в частині накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та учасником бойовик дій, для виконання своїх військових обов`язків постійно використовує транспортний засіб для захисту Батьківщини від збройної агресії російської федерації, тому позбавлення його права керуванням транспортними засобами позбавить його можливості здійснювати службові завдання. Так аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника Костової Н.З. щодо можливості застосування положень ст.69 КК України, апеляційний суд не може проігнорувати санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. В контексті цих апеляційних вимог, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків. Так, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність. Разом з цим, за змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу вищевказаної норми закону убачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому, у даному конкретному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом. Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17.03.2021 року, визнання такого правопорушення малозначним та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст. 22 КУпАП). При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки. У даному конкретному випадку, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 , суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, також вважаю за потрібне звернути увагу на наступне рішення. Зокрема, у рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями. Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення. Крім того, апеляційний суд бере до уваги правові висновки, що містяться в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.20205 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з яких вбачається, що судам необхідно враховувати, що КпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм. При цьому нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового, а посилання захисника на можливість застосування аналогії закону, а саме положень ст. 69 КК України суперечить положенням ч. 4 ст. 3 КК України, відповідно до якої застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено. Позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_1 який є військовослужбовцем, учасником бойових дій не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом. Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП України, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню. Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає. Вчинення діяння, яке кваліфікуються в національному законодавстві за статтями 130 КУпАП, є найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями. Отже, наведені доводи в апеляційній скарзі про призначення ОСОБА_1 , стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом не відповідають вимогам Закону, а тому подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Костової Н.З. залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м. Харкова від 26 травня 2023 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.Ю. Грошева