Постанова 4857 № 300/8157/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Остап`юк С.В. 05 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/8157/23 пров. № А/857/45353/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б. представника апелянта: Тарасенка В.С. представника відповідача: Бичая Н.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі № 300/8157/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 27.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 1751 від 25.10.2023р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Івано-Франківській області», в частині звільнення зі служби в Національній поліції. - визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 449 о/с від 26.10.2023р. щодо звільнення зі служби в поліції. - поновити з 27.10.2023р. на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано - Франківській області. -стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу починаючи з 27.10.2023р. по дату винесення судового рішення. - рішення суду в частині поновлення на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області та стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025р. в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апелянт ОСОБА_1 , представник апелянта Тарасенко В.С. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених та просив таку задовольнити повністю. Представник відповідача, Бичай Н.Р. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна не скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 23.02.2004р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015р. в органах Національної поліції України, за останньою посадою начальник сектору реагування патрульної поліції Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, спеціальне звання майор поліції. 10.10.2023р. працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Львові та Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області в кримінальному провадженні №42023140000000204 від 07.08.2023р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, затримано під час отримання неправомірної вигоди 45 000 гривень за сприяння та усунення перешкод в оформленні дозвільних документів на придбання, зберігання та використання травматичної зброї громадянам України, які не відносяться до категорії осіб, яким дозволено придбання, зберігання та використання даної зброї начальника сектору реагування патрульної поліції Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Васкул В.А. Слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР 11.10.2023р. майору поліції ОСОБА_1 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України. 11.10.2023р. Личаківським районним судом міста Львова відносно позивача обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за №1649 від 10.10.2023р. за фактом порушення 10.10.2023р. ОСОБА_1 службової дисципліни призначено службове розслідування. Крім того, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за №423 о/с від 10.10.2023р. позивача відсторонено від виконання службових обов`язків. 13.10.2023р. позивач надавати пояснення по суті службового розслідування відмовився. Начальник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області 25.10.2023р. затвердив висновок службового розслідування, із змісту якого видно, що дисциплінарна комісія дійшла висновку, що вчинений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок підриває авторитет Національної поліції та довіру до нього, як до носія влади та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за №1751 від 25.10.2023р., за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушення вимог п.1, п.2 ч.1 ст.18, п.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст.37, 38, 39 Закону України «Про запобігання корупції», п.1, п.п.1, 2, 8, 11, 13 п.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, п.п.2 п.1 розділу І, п.п.1, 2, 5 п.1 розділу ІІ, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, п.п.2 п.1 наказу Національної поліції України №507 від 19.07.2022р. «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та законності в діяльності поліції» до начальника сектору реагування патрульної поліції Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби. На підставі вказаного наказу, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області видав наказ по особовому складу №449о/с від 26 жовтня 2023 року, із змісту якого видно, що позивача згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 26 жовтня 2023 року. Із змісту акту про відмову від підпису від 01.11.2023р. видно, що після оголошення ОСОБА_2 наказу за №1751 від 25.10.2023р. та надання висновку та матеріалів службового розслідування, позивач відмовився від підпису про ознайомлення з оголошеним наказом та наданими матеріалами. ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (надалі Закон України №580-VIII). Відповідно до п.п.1, 2, 3, 6 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно ч.1-ч.3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». В п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII видно, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. В основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постановах від 21.09.2018р. у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019р. у справі № 824/1015/16-а у подібних правовідносин. У постановах Верховного Суду, від 19.04.2021р. у справі №240/2677/20, від 17.06.2021р. у справі №804/6242/17, від 12.05.2022р. у справі №260/1/19, від 26.06.2022р. у справі №2240/2329/18 від 14.07.2022р. у справі №520/1795/19 зазначено, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов`язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції. ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейського з виконання покладених на поліцію повноважень. Законом України від 15.03.2018р. № 2337-VII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) відповідно до ст.1 якого службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Аналіз змісту положень Дисциплінарного статуту вказує на те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) поліцейським законних і підзаконних актів із питань службової діяльності, бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені. За будь-яких обставин і відносно буд-якої людини як у робочий так і не робочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватись норм професійної етики. пп.1 п. 3.1. розділу ІІІ, пункту 5.1 розділу V Посадової інструкції поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 УПП у Львівській області ДПП, яка затверджена наказом Департаменту патрульної поліції від 03.08.2021р. № 1705, передбачено, що поліцейський поліції під час несення служби зобов`язаний: неухильно дотримуватися Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції а також Присяги поліцейського. Із змісту ст.11-ст.14 Дисциплінарного статуту видно, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Європейський суд з прав людини вказав, що не є порушенням ст.6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatisрішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження закрите (див. mutatisрішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the» про неприйнятність заяви № 11882/85). Крім того, гарантована п.2 ст.6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Тому, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно п.1 ст.6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19 та ін. Колегія суддів звертає увагу, що 10.10.2023р. начальника сектору реагування патрульної поліції Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області майора поліції Васкула В.А. затримано в порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України, а 11.10.2023р. йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України. 11.10.2023 позивачу обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. За даним фактом відповідач призначив службове розслідування та відсторонив позивача від виконання службових обов`язків. З висновку службового розслідування видно, що дисциплінарний проступок ОСОБА_1 полягає у порушенні вимог п.1, п.2 ч.1 ст.18, п.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст.37, 38, 39 Закону України «Про запобігання корупції», п.1, п.п.1, 2, 8, 11, 13 п.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, п.п.2 п.1 розділу І, п.п.1, 2, 5 п.1 розділу ІІ, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, п.п.2 п.1 наказу Національної поліції України №507 від 19.07.2022р. «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та законності в діяльності поліції». Дисциплінарна комісія, дійшла висновків, що вчинений позивачем дисциплінарний проступок полягає у порушенні Присяги поліцейського та вчиненні дій, які дискредитують і підривають авторитет Національної поліції, та є несумісними із подальшим проходженням служби в Національній поліції України. Як видно з висновком службового розслідування, позивач 31.07.2023р. зустрівся з ОСОБА_3 , який запитав позивача про можливість отримання дозволу на придбання, зберігання та використання пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, особами які не належать до категорій осіб, що мають право на отримання такого дозволу. У відповідь на що позивач висловив вимогу про надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в розмірі 9000 гривень за одну особу для виготовлення такого дозволу. 09.08.2023р. ОСОБА_1 зустрівся з вищевказаним громадянином та передав документи і 9000 гривень, а 06.09.2023р. позивач передав витяг з Єдиного реєстру зброї про наявність вказаного дозволу, оформленого за наданими документами. 10.10.2023р. позивач зустрівся з ОСОБА_3 , який передав копії документів чотирьох інших осіб, які не наділені законним правом на одержання дозволу на придбання, зберігання та використання пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також грошові кошти в сумі 36 000 гривень. Після одержання неправомірної вигоди позивач затриманий, а предмет неправомірної вигоди вилучений. З аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які ганьблять звання працівника поліції або підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер. Дослідивши висновок службового розслідування у сукупності з документами, долученими до матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю виконувати свої службові обов`язки, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. Верховний Суд у постанові від 13.02.2025р. у справі №240/8208/23 зазначив, що з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Отже, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тому, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що матеріали службового розслідування та висновок комісії не підтверджують вчинення дисциплінарного проступку, визначеного Дисциплінарним статутом НПУ. Так, у ході проведення службового розслідування Головне управління НП в Івано - Франківській області достовірно встановив факт підтвердження відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування. Факт вчинення встановлених розслідуванням дій, підриває авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Крім того, колегія суддів зазначає, що в умовах правового режиму воєнного стану країни, працівники поліції, які присягають на вірність українському народу та зобов`язуються з високою відповідальність/сумлінністю виконувати свої службові обов`язки, боротися зі злочинністю, зобов`язані мати підвищений рівень відповідальності при виконанні своїх службових обов`язків. Тому, апелянт, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати ситуацій та не вчиняти дій, які ганьблять звання працівника поліції або підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер. Дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, дає підстави дійти висновку, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. На підставі наведеного, враховуючи обставини проступку позивача та його наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 обґрунтовано та правомірно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. При цьому, слід зазначити, що відсутність вироку суду про визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не є підставою для скасування оспорюваних наказів, оскільки його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Аналогічний підхід при вирішення спорів цієї категорії застосований у постановах Верховного Суду від 13.02.2025р. у справі №240/8208/23, від 14.09.2023р. у справі №200/1018/21-а, від 14.03.2023р. у справі №320/1206/21, від 30.08.2022р. у справі №120/8381/20-а. Щодо обрання відповідачем найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби, колегія суддів зазначає таке. Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022р. № 2123-IX Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Указані зміни набрали чинності 01.05.2022р.. ч.1 ст.26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Із змісту ч.1, ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно. Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливостей його застосування, визначеного у ст.29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання. Згідно усталеною практикою Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020р. у справі №806/647/15, від 21.01.2021р. у справі №826/4681/18, від 28.10.2021р. у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022р. у справі №160/12290/20 та ін.). Доводи апелянта про те, що у висновку службового розслідування не конкретизовано дисциплінарний проступок, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, як видно з висновку службового розслідування, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є не саме повідомлення про підозру чи факт здійснення кримінального провадження, а встановлені дисциплінарною комісією конкретні дії, які полягали у використанні службового становища всупереч інтересам служби, висуванні вимоги щодо надання неправомірної вигоди, одержанні грошових коштів за сприяння у виготовленні дозвільних документів та інших діях, несумісних зі статусом поліцейського та такими, що підривають авторитет Національної поліції. Покликання апелянта на презумпцію невинуватості та відсутність обвинувального вироку суду не спростовують правомірності спірних наказів. Дисциплінарна відповідальність поліцейського є самостійним видом юридичної відповідальності та не ставиться у залежність від наявності чи відсутності обвинувального вироку у кримінальному провадженні. Предметом дисциплінарного провадження є оцінка поведінки поліцейського з точки зору дотримання службової дисципліни, Присяги поліцейського та правил етичної поведінки, а не встановлення його кримінально-правової вини. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо істотних порушень процедури службового розслідування. Оскільки, матеріалами справи підтверджено, що позивачу забезпечено можливість надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування, однак він добровільно скористався правом, передбаченим ст.63 Конституції України, та відмовився від надання пояснень, про що складено відповідний акт. Сам по собі факт відмови від пояснень не свідчить про порушення права на захист і не позбавляє дисциплінарну комісію права оцінювати інші зібрані докази. Доводи апелянта щодо неналежного повідомлення про проведення службового розслідування, незалучення представника та не ознайомлення з усіма матеріалами службового розслідування не підтверджують істотного порушення процедури, яке могло вплинути на правильність прийнятого рішення. Апелянт не навів переконливих аргументів та не надав доказів того, яким саме чином зазначені обставини позбавили його можливості реалізувати право на захист або могли призвести до іншого результату дисциплінарного провадження. Покликання апелянта на позитивні характеристики, відсутність попередніх дисциплінарних стягнень, наявність державних нагород, статус учасника бойових дій та сімейні обставини не спростовують установленого факту вчинення дисциплінарного проступку. Оскільки, з огляду на характер і тяжкість вчинених дій, які пов`язані з одержанням неправомірної вигоди та порушенням засад доброчесності, такі обставини не виключають застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення. Колегія суддів враховує, що поведінка поліцейського, пов`язана з використанням службового становища в особистих інтересах та одержанням неправомірної вигоди, об`єктивно підриває довіру суспільства до органів Національна поліція України, дискредитує звання поліцейського та є несумісною з подальшим проходженням служби. Застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідає характеру та тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наслідкам такого проступку та не виходить за межі дискреційних повноважень керівника органу поліції. Отже, доводи апеляційної скарги зводяться переважно до незгоди з висновками суду першої інстанції та до переоцінки доказів, яким уже надана належна правова оцінка, однак не містять обставин, що свідчили б про неправильне встановлення фактичних обставин справи або порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс «Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі № 300/8157/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 12.05.2026р.