Постанова 4811 № 466/7004/24

Справа № 466/7004/24 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О. Ф. Провадження № 22-ц/811/2691/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді Мікуш Ю.Р., Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., Секретар Іванова О.О. З участю:представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу №466/7004/24 за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» -адвоката Маланій Ірини Ярославівни на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 07 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів»,- про визнання майнових прав на об`єкт в с т а н о в и в : В провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на квартиру. 07.08.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яковенко Ольга Миколаївна подала заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначає, що 18.12.2021 року позивач ОСОБА_1 підписала попередній договір №5331 купівлі-продажу квартири з ТзОВ «КУА«Оптимум» в інтересах пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест». 18.12.2021 року позивачем ОСОБА_1 був укладений договір №5332 про внесення змін до вищезазначеного договору, відповідно до якого права та обов`язки ТзОВ «КУА«Оптимум» в інтересах пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест» перейшли до відповідача ТзОВ «ЄвроЛьвів». Відповідно до розділу 2 Попереднього договору зі змінами предметом договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу об`єкта на умовах встановлених договором. Сторони повинні були укласти основний договір протягом 4 кварталу 2022 року. Квартира повинна бути передана відповідачем ТзОВ «ЄвроЛьвів» позивачу ОСОБА_1 у власність виключно після здійснення усіх платежів. Позивач ОСОБА_1 на виконання розділу 4 Попереднього договору зі змінами, сплатила повну суму забезпечувального платежу. Станом на момент подачі заяви, пропозиції щодо укладення Основного договору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТзОВ «ЄвроЛьвів» не надходило, Основний договір не укладено та квартиру у власність позивачу ОСОБА_1 не передано. Речові права позивачки ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна станом на момент подання даної заяви залишаються незареєстрованими та незахищеними. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відображається постійна зміна бенефіціарних власників та керівників, зокрема, з моменту прострочення виконання зобов`язань, що може свідчити про відсутність сталої управлінської структури відповідача ТзОВ «ЄвроЛьвів» та можливі наміри здійснити несумлінні дії щодо виконання своїх обов`язків, передбачених попередніми договорами і уникнути передачі позивачу ОСОБА_1 прав на об`єкти. З інформаційної бази «vkursi.pro» позивачем ОСОБА_1 було отримано фінансовий звіт відповідача ТзОВ «ЄвроЛьвів» за 2023 рік, згідно з яким зобов`язання та витрати відповідача ТзОВ «ЄвроЛьвів» перевищують його активи та прибутки, що, вочевидь, призводить до необхідності підвищення суми надходжень. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що вищезазначені дії відповідача ТзОВ «ЄвроЛьвів», його фінансовий стан, можуть свідчити про можливість відчуження майнових прав на недобудовану квартиру третій особі, з метою отримання грошових коштів. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 07 серпня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Яковенко О.М. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на 1-но (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 10 (десятому) поверсі, за будівельним номером 50 (п`ятдесят), загальна проектна площа 51,44 (п`ятдесят одна ціла сорок чотири сотих) кв.м. Ухвалу суду оскаржила представник відповідача-адвокат Маланій І.Я. В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з ухвалою, вважає, що така постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Стверджує, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є не лише неспівмірними з предметом позову, але й взагалі не відповідають чинному цивільному законодавству, жодним чином не забезпечують можливе виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також перешкоджають законній господарській діяльності юридичної особи. Стверджує, що квартири як об`єкта цивільних прав на даний час не існує , оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію та право власності на квартиру не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав. Неспівмірність полягає у тому, що предметом позову є визнання майнових прав, а не визнання права власності на квартиру чи витребування майна з чужого незаконного володіння. Вважає, що оскільки основний договір сторонами не укладений, то зобов`язання із укладення основного договору припинилося і в позивача виникло право на відшкодування збитків, завданих невиконанням попереднього договору (право грошової вимоги), а не право власності чи майнові права на квартиру. Зазначає, що в даний час майнові права та функції забудовника передані Девелоперу ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», а тому накладення арешту на квартиру перешкоджає законній господарській діяльності двох юридичних осіб відповідача і ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» діяльність якого спрямована на добудову будинку та захист майнових прав та інтересів усіх контрагентів, а не лише певних осіб. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. 16 жовтня 2024року представник позивачки ОСОБА_1 -адвокат Яковенко О.М. надіслала суду відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що позивачка вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення. Накладення арешту на квартиру є належним видом забезпечення позову, що унеможливлює відчуження прав на майно, яке буде добудоване у майбутньому, до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі. Посилається на правові позиції Верховного Суду. Вважає забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру є співмірним та ефективним способом захисту у даній справі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «ЄвроЛьвів» та залишити оскаржувану ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 07.08.2024 р. без змін. 29.11.2024 року представником апелянта-адвокатом Маланій І.Я. надано суду поснення про те, що на підставі попереднього договору у його сторони за жодних обставин не може виникнути майнового права, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. Представником надано розрахунок заборгованості з урахуванням долучених до позовної заяви платіжних документів. Згідно наданого розрахунку позивачкою ОСОБА_1 не доплачено за Попереднім договором № 5331 від 18.12.2021 року станом на 15.07.2022 року забезпечувальний платіж в сумі 4563,96 грн., що є істотним порушенням умов договору та спростовує твердження позивачки про повне виконання нею таких умов. Зазначає, що відповідно до умов Попереднього договору №5331 від 18.12.2021 року сторони, керуючись принципом диспозитивності та свободи договору визначили (п.7.6 Договору), що наслідком неукладення Основного договору з вини продавця квартири, у покупця виникає лише право на розірвання Попереднього договору та повернення сплаченого забезпечувального платежу у строк 10 робочих днів. 02.12.2024 року адвокат Яковенко О.М. надіслала суду клопотання разом із поясненням про залишення пояснення представника відповідача без розгляду. Письмові пояснення представників сторін по справі подані через канцелярію суду, зареєстровані за відповідним вхідним номером та долучені до матеріалів справи. Згідно пояснень представників сторін, вони на такі будуть посилатися при наданні пояснень у судовому засіданні, що не заборонено нормами ЦПК України. Заслухавши пояснення представників ТзОВ «ЄвроЛьвів» на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Яковенко О.М., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Матеріалами справи встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «ЄвроЛьвів». Позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві ставить вимогу про визнання за нею майнові права на об`єкт незавершенного будівництва-незавершену будівництвом однокімнатну житлову квартиру у будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1-ому під`їзді на 10 (дестлому) поверсі, за будівельним номером 50 (п`ятдесять), загальна проектна площа 51,44 кв.м. 07.08.2024 року представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Яковенко О.М. надано суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на предмет спору, що визначений у позовній заяві. Зазначає, що сторони по справі повинні були укласти основний договір протягом 4 кварталу 2022 року та квартира повинна була бути передана від ТзОВ «ЄвроЛьвів» Курці М.І. у власність ОСОБА_1 виключно після здійснення усіх платежів. Так як позивачка ОСОБА_1 на виконання розділу 4 Попереднього договору зі змінами сплатила повну суму забезпечувального платежу, однак позивачу на момент подачі заяви пропозиції щодо укладення основного договору між ОСОБА_1 та ТзОВ «ЄвроЛьвів» не надходило, основний договір не укладено та квартиру у власність ОСОБА_1 не передано. Відтак, між сторонами має місце спір про право власності на майнові права на спірну квартиру, що дає підстави ОСОБА_1 ставити під сумнів збереження спірної квартири за час розгляду справи у суді. Вважає, що не накладення арешту на спірну квартиру у разі вирішення спору на її користь, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Задовольняючи заяву про забезпечення позову та наклавши арешт на однокімнатну житлову квартиру в будинку багатоквартирного житлового комплексу, що складається з житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 4610137500070040024, що знаходиться в першому під`їзді на 10 поверсі, за будівельним номером 50, загальна площа 51,44 кв.м, суд першої інстанції керувався ст.ст.149, 150-153 ЦПК України та прописав, що враховуючи суть та характер позовних вимог, обгрунтування, які викладені у заяві про забезпечення позову, враховуючи, що невжиття заходів може в подальшому істотно ускладнити виконання рішення суду або зробити його неможливим, дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення. З висновками суду першої інстанції, апеяційний суд не погоджується. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефекивний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В силу ч.3 ст.150 ЦПК заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до роз`яснень п.4постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на однокімнатну квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою : АДРЕСА_1 ), не лише неспівмірні з предметом позову, але й взагалі не відповідають чинному цивільному законодавству, жодним чином не забезпечують можливе виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також перешкоджають законній господарській діяльності юридичної особи. Встановлено, що судом накладено арешт на квартиру, однак на даний час квартири як об`єкта цивільних прав не існує, оскільки багатоквартирний будинок не прийнятий в експлуатацію та право власності на квартири як об`єкти речових прав не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав. Неспівмірність вжитого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами полягає в тому, що позивач не просить визнати право власності на квартиру чи витребувати квартиру із чужого незаконного володіння, а просить визнати на неї майнові права. Тому вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру не відповідає правовій природі спірних правовідносин, є неефективним та неспівмірним. Позивачка ОСОБА_1 просить визнати за нею майнові права на квартиру на тій підставі, що нею був укладений Попередній договір купівлі-продажу такої квартири, однак відповідач ухилився від укладення основного договору. Відповідно до ч.3 ст.635 ЦК Ураїни зобов`язання, встановлене попереднім договором припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін) передбачений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. За змістом ч.2 цієї статті сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивльного законодавства. Враховуючи те, що у визначений попереднім договором строк, між сторонами не був укладений основний договір купівлі-продажу квартири, тому зобов`язання із укладенням основного договору припинилося і в позивача виникло право на відшкодування збитків, завданих невиконанням попереднього договору (право грошової вимоги), а не право власності чи майнові права на квартиру. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 200/14946/16-ц. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 19 березня 2021 року, справа № 904/2073/19 зазначено, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства. Із змісту Попереднього договору, який підписаний сторонами за жодних обставин не може виникнути майнового права, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. У Попередньому договорі № 5331 від 18.12.2021 року прописано, що сторони, керуючись принципом диспозитивності та свободи договору, у п.7.6 визначили, що наслідком неукладення Основного договору з вини продавця квартири, у покупця виникає лише право на розірвання Попереднього договору та повернення сплаченого забезпечувального платежу у строк 10 робочих днів. Отже, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні роз`яснення викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, заявленим позовним вимогам. Особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення. З Попереднього договору від 18 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «ЄвроЛьвів»(сторона-1) та ОСОБА_1 (сторона-2) вбачається, що предметом цього договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу об`єкта ( далі Основний договір) на умовах встановлених цим Договором. Сторони договору мають право передати ( відступити) право вимоги та передати свої обов`язки за цим договором на користь третіх осіб. 26 березня 2024 року між ТОВ «ЄвроЛьвів» та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» (девелопер) укладено Договір № 01-26/03-24 за умовами якого майнові права та функції забудовника на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , що буде збудований на земельній ділянці разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням , які необхідні для забезпечення належної його експлуатації в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, чиним законодавством України, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об`єктом нерухомого майна (п.1.5 Договору від 26.03.2024). Отже, на даний час функції забудовника передані від ТзОВ «ЄвроЛьвів» до ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент». На час звернення ОСОБА_1 із позовом в суд та на час постановлення оскаржуваної ухвали, квартира на яку судом накладено арешт, не існувала як об`єкт цивільних прав, оскільки будівництво будинку не завершено, відповідно, не здано в експлуатацію, право власності на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав. Право розпорядження спірним об`єктом на час прийняття оскаржуваної ухвали належало ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент», яке не залучено до участі у справі та права якого порушуються у веденні господарської діяльності внаслідок накладення арешту. Окрім цього, арешт накладено на об`єкт, який не є предметом цивільних прав та не належить відповідачу. Доводи позивача, що нею сплачено повністю всі платежі, передбачені Попереднім договором, а тому виникли майнові права на спірну квартиру, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки із змісту Попереднього договору вбачається, що сплата грошових коштів має своїм призначенням забезпечувальний платіж (гарантію) для укладення у майбутньому Основного договору на підставі якого після його нотаріального посвідчення виникнуть майнові права. Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Відповідно до п.п.3,4ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 374 ч.1 п.2; 376 ч.1п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» -адвоката Маланій Ірини Ярославівни задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 07 серпня 2024 року скасувати. Постановити нову ухвалу. Відмовити представнику позивачки ОСОБА_1 -адвокату Яковенко Ользі Миколаївні у задоволенні заяви про накладення арешту на 1-одно кімнатну житлову квартиру в будинку багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024, що знаходиться в першому під`їзді на 10 (десятому) поверсі, за будівельним номером 50 (п`ятдесят) загальна проектна площа 51,44 кв.м. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року. Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк