LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818642/3215/24

від 09.12.2024 ·

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2024 року м. Харків справа № 642/3215/24 провадження № 22-ц/818/3979/24 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., сторони справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс» , третя особа - ОСОБА_2 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Андрощук Бориса Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2024 року ухвалене у складі судді Ольховського Є.Б.,- ВСТАНОВИВ: В червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 28931.91 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн та витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що 23.10.2023 в м. Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачці автомобіля Lexus NX 200T д/н НОМЕР_1 та автомобілем Lexus RX 300 д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав пошкоджень, у зв`язку з чим, позивачу ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2023 винним у ДТП визнано ОСОБА_2 . Оскільки відповідальність водія автомобіля Lexus RX 300 д/н НОМЕР_2 , було застрахована у ПРАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» за полісом № 215607269 від 08.07.2023 останньою проведено оцінку завданих матеріальних збитків та виплачена позивачу страхове відшкодування у розмірі 9887.29 грн. Оскільки вказаних коштів для подальшого ремонту вочевидь не вистачало позивачем замовлено оцінку в ТОВ «Аргумент-Експерт» за якою вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля визначено у сумі 38819.20 грн. Враховуючі що ліміт страхового відшкодування за полісом № 215607269 від 08.07.2023 складає 160000 грн позивач просив стягнути з відповідача суму відшкодування 38819.20 9887.29 = 28931.91 грн зазначаючи що оцінка, проведена страховою компанією було заниженою. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення обґрунтовано тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування, з розміром якого, остання по суті, погодилась, та в ході розгляду справи не було надано суду доказів фактичного відновлення автомобіля позивача, та доказів того, що вартість фактичного відновлювального ремонту автомобіля перевищила суму виплаченого страхового відшкодування, а відтак підстав для стягнення із відповідача на користь позивача різниці між розміром шкоди та страховою виплатою відсутні, в зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 26 жовтня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Експертна компанія «Фаворіт Ассистанс» із заявою про страхове відшкодування за полісом №215607269 із проханням здійснити належне їй відшкодування у сумі 40 000,00 грн шляхом перерахування коштів на її розрахунковий рахунок. Відповідач ПРАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» умисно приховала факт подання заяви про страхове відшкодування у сумі 40 000,00 грн та не підтвердила отримання даної заяви з метою введення в оману суду щодо істотних обставин справи та підтвердження своєї необґрунтованої правової позиції. Скаржник зазначив, що у заяві про страхове відшкодування від 26.10.2023 позивачка чітко зазначила суму страхового відшкодування (40 000,00 грн.), яка відповідала попередній вартості виконання робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженої автомобіля (відновнювального ремонту) на момент ДТП, що підтверджує відсутність узгодження суми страхової виплати. За результатами в подальшому проведеної незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту, вказана сума зменшилась до 38 819,20 грн. Апелянт зазначив, що Верховний Суд в постановах встановив, що передбачене п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV узгодження може бути здійсненне шляхом вчинення особою, яка претендує на страхове відшкодування, усвідомленої вольової дії на підтвердження конкретної та остаточної суми страхового відшкодування запропонованої страховиком (підписання письмового узгодження), а не за фактом отримання такої виплати, чи бездіяльності щодо оскарження її розміру. Скаржник зауважив, що у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не повязано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов `язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. 07.11.2024 до суду апеляційної інстанції від ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. 21.11.2024 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, в якому представник просив долучити до матеріалів справи Лист-відповідь ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» Вих. №1801 від 03.10.2024 та заяву ОСОБА_1 від 26.10.2023 про страхове відшкодування за полісом №215607269. В обґрунтування клопотання зазначав, що неможливість подання вказаних доказів у суді першої інстанції зумовлена об`єктивною не обізнаністю позивача про обґрунтування та аргументи, які містилися у відзиві на позовну заяву, а також висновками суду, що відбулося узгодження страхового відшкодування, оскільки такий висновок містився у рішенні по суті справи. Винятковість випадку подання доказів полягає у тому, що зазначені докази повністю спростовують висновки суду першої інстанції, покладені в основу судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2023 по справі № 642/6449/23 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Власником автомобіля Lexus NX 200T д/н НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . За страховим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Lexus RX 300 д/н НОМЕР_2 , була застрахована у ПРАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» за полісом № 215607269 від 08.07.2023р. За умовами даного полісу страхове відшкодування за спричинену майнову шкоду передбачене в розмірі до 160000грн. У лютому 2023 року та додатково у січні за участі представника заявника ПРАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» та водія автомобіля Lexus NX 200T д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 проведено огляд вказаного транспортного засобу. На підставі звіту № 37607 від 25.01.2024 році складеного ТОВ Експертна компанія Фаворіт Ассистанс страховою компанією було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 9887.20 грн. Звертаючись з позовними вимогами та вказуючи на наявність невідшкодованих збитків, позивач посилалась на звіт ТОВ «Аргумент - Експерт» № 1049/03-24 від 12.03.24, який було виготовлено на замовлення позивача та за яким було встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Lexus NX 200T д/н НОМЕР_1 складає суму в розмірі 38819.20 грн. Згідно з частинами першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 988 ЦК Українипередбачено, що страховик зобов`язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (стаття 990 ЦК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Пунктами 34.2, 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. З матеріалів справи вбачається, У лютому 2023 року та додатково у січні за участі представника заявника ПРАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» та водія автомобіля Lexus NX 200T д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 проведено огляд вказаного транспортного засобу. На підставі звіту № 37607 від 25.01.2024 складеного ТОВ Експертна компанія Фаворіт Ассистанс страховою компанією було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 9887.20 грн. Матеріали справи не містять відомостей, що позивач заперечував проти розміру страхового відшкодування і наполягав на проведенні експертизи. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Сторонами не заперечується, що розмір страхового відшкодування визначено на підставі Звіту про оцінку колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ТОВ Ексепртна компанія. Отже, ПРАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» виконало свій обов`язок щодо проведення оцінки пошкодженого майна та здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 9887.20 грн. Позивач в свою чергу не просив про проведення експертизи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України). Частиною першою статті 106 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 ЦПК Українисуд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Сторонами у справі не оспорюється обставина дорожньо-транспортної пригоди, наявність вини ОСОБА_2 та отримання позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 9887.20 грн. Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого майна позивача. За наявності у справі різних висновків щодо вартості ТЗ після ДТП, сторони не звертались до суду з клопотанням про призначення судової товарознавчої експертизи. Відповідно до статті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи - ОСОБА_2 , на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Доводи апеляційної скарги судова колегія відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду. Позивач на пропозицію страхової компанії не надав своїх заперечень , а тому відповідач вважав суму страхового відшкодування узгодженою і провів відповідну виплату. Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК Українита Закону України «Про судовий збір»не вирішувалося. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді В.Б.Яцина Н.П.Пилипчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»