Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/4368/24

Дата документу 27.05.2025 Справа № 317/4368/24 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 317/4368/24 Головуючий у 1 інстанції Сакоян Д.І. Пр. № 22-ц/807/853/25 Суддя-доповідач Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2025 м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої Кочеткової І.В. суддів Кухаря С.В., Полякова О.З., секретар Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 , на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 лютого 2025 року, ВСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 06.03.2024 о 20.30 год. на 466 км автошляху Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь в Запорізькому районі Запорізької області сталась ДТП, внаслідок якої автомобіль Lexus NX200T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , зазнав механічних пошкоджень. Згідно з постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 28.05.2024 ДТП сталась з вини водія ОСОБА_2 . Внаслідок протиправних дій відповідача позивачці спричинено майнову та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ «СК «ББС ІНШУРАНС», поліс № 218881495, забезпечений транспортний засіб Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно з висновком експерта № 29 від 12.04.2024, складеного експертом ОСОБА_4 після особистого огляду автомобіля, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Lexus NX200T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 543 313,39 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, позивач у позасудовому порядку звернувся до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» та отримав відшкодування в розмірі 260 000 грн. двома платежами (25.07.2024 160000 грн., 05.08.2024 100000 грн.). За евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника позивачка сплатила 3500 грн. АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» було відшкодовано частину шкоди у відповідності до закону, у тому числі послуги з евакуації автомобіля. Відповідач добровільно сплатив на рахунок позивачки шістьма окремими платежами суму у розмірі 150 000 грн., решту відшкодовувати відмовився. Позивачці внаслідок ДТП було завдано істотної моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях з приводу пошкодження її автомобіля, а також через протиправну поведінку щодо членів її сім`ї. У зв`язку з ДТП звичайний образ життя позивача істотно змінений у сторону погіршення. Для відновлення порушеного права позивачка була змушена звертатись до експерта автотоварознавця, за правничою допомогою до адвоката, до суду, витрачати свій час та відчувати від цього додаткове моральне навантаження та стрес. Позивачка вважає, що даним правопорушенням їй була спричинена моральна шкода у розмірі 10000 грн. З метою захисту своїх прав, а також у зв`язку з відмовою відповідача добровільно відшкодувати завдану шкоду, позивачка була вимушена звернутись до адвоката за наданням правничої допомоги. Розмір витрат на правничу допомогу склав 10 000 грн. За проведення автотоварознавчої експертизи позивачкою сплачено 4 700 грн. Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з відповідача 136 813,39 грн. на відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу; 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 4 700 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням автотоварознавчої експертизи; 10 000 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу, судовий збір у розмірі 1615,13 грн. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 133 313,39 грн. , відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн., а разом 13 4313,39 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1343,13 грн. В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про доведеність позовних вимог. Звертає увагу суду на те, що термін дії свідоцтва експерта ОСОБА_4 закінчився 31.07.2023. На переконання відповідача, спір було врегульовано в досудовому порядку. За дорученням ОСОБА_1 ТОВ ЕК «Фаворит Ассистанс» була проведена оцінка транспортного засобу позивачки, проте відповідний висновок не долучений до позову. Між сторонами існувала домовленість, що 150 000 грн. сплачує відповідач, а іншу суму страхова компанія. Відповідач визнає ту обставину, що АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» сплатило позивачці відшкодування в сумі 260 000 грн. Позивачка отримала на відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, 410 000 грн., що, на думку відповідача, у повному обсязі покриває розмір збитку. У відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду як законне та обґрунтоване залишити без змін. Вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Строк дії свідоцтва експерта ОСОБА_4 у відповідності з п.4 Наказу Міністерства юстиції України №1138/5 від 14.03.2022 продовжено. Відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву і долучити відповідні докази, а тому посилання на висновок ТОВ ЕК «Фаворит Ассистанс» вважає безпідставним, оскільки такий доказ не надавався суду першої інстанції і не досліджувався у судовому засіданні. В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи відповідач і його представник адвокат Малахов В.В. повторно не з`явилися. ОСОБА_2 просив повторно відкласти розгляд його апеляційної скарги, пославшись на свою хворобу. Представник відповідача Малахов В.В. причини своєї повторної неявки у судове засідання не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника позивача адвоката Рощина В.С., який заперечував проти апеляційної скарги і просив залишити оскаржуване рішення без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно зі ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з вини водія ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження, що завдало майнової і моральної шкоди. Оскільки сплачених страховою компанією коштів недостатньо для відшкодування шкоди, різниця підлягає компенсації за рахунок відповідача. Такі висновки суду першої інстанції є правомірними. Встановлено, що 06.03.2024 о 20.30 год., на 466 км автошляху Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь в Запорізькому районі Запорізької області сталась ДТП, внаслідок якої автомобіль Lexus NX200T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , зазнав механічних пошкоджень. Згідно з постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 28.05.2024 ДТП сталась з вини ОСОБА_2 . Внаслідок протиправних дій відповідача позивачці спричинено матеріальну та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню. Доказом вини відповідача у настанні ДТП та заподіянні шкоди є постанова Запорізького районного суду Запорізької області від 28.05.2024. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ «СК «ББС ІНШУРАНС», поліс № 218881495, забезпечений транспортний засіб Nissan Rogue, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 28.05.2024 водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. Дана постанова набрала законної сили 18.06.2024. Вказаною постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 28.05.2024, встановлений факт того, що у результаті протиправних дій ОСОБА_2 , настали певні правові наслідки, пов`язані із подією ДТП, зокрема, автомобіль Lexus NX200T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , зазнав механічних пошкоджень. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль Lexus NX200T, р/н НОМЕР_1 , білого кольору, 2017 р. випуску належить ОСОБА_1 .. Частиною 1 статті 22 ЦК України передбачено, що особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тобто й Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин. На час ДТП діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV. Приписами статті 5 Закону № 1961-IV визначалось, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Аналогічні приписи містяться у чинному наразі Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX. Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-218881495. Згідно з висновком транспортно-товарознавчої експертизи з визначення розміру шкоди, завданої власнику КТЗ № 29 від 12.04.2024, проведеної експертом ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, завданого власникові автомобіля Lexus NX200T, р/н НОМЕР_1 , у пошкодженому стані у ДТП 06.03.2024, складає 901 593,39 грн. Вартість матеріального збитку транспортного засобу, завданого власникові автомобіля Lexus NX200T, р/н НОМЕР_1 , у пошкодженому стані у ДТП 06.03.2024, складає 543 313,39 грн. Відповідно до п. 4 Наказу Міністерства юстиції України № 1138/5 від 14.03.2022 «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану» встановлено продовжити строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження атестації в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України з метою продовження строку дії свідоцтв, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану. За таких обставин посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що експерт Шахов О.В. не мав законних повноважень на проведення судової експертизи у зв`язку із закінченням строку дії свідоцтва судового експерта, є неспроможними. АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 260 000 грн., що не оспорюється сторонами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Проаналізувавши викладене та врахувавши, що те, що виплаченого ОСОБА_1 страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням шкоди в порядку ст. 1194 ЦК України , районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що різниця підлягає стягненню саме з ОСОБА_2 . Матеріалами справи підтверджено та визнається сторонами, що відповідачем на користь позивачки в рахунок погашення шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, сплачено 150000 грн. Сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та виплати суми страхового відшкодування страховою компанією.. Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що на користь позивачки підлягає стягненню різниця між визначеним експертом розміром майнової шкоди і сум, виплачених страховою компанією і відповідачем в досудовому порядку, що становить 133 313, 39 грн. (543313,39 грн. 260000,00 грн. 150000,00 грн. = 133313,39 грн. ). Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджувався висновок іншого експерту, яким розмір майнової шкоди визначено значно нижче, ніж тим, що покладений в основу судового рішення, є неспроможними. Вказаний висновок не надавався відповідачем суду першої інстанції у передбачені законом строки, і нге був предметом судового дослідження. Колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК Українидозволяє стверджувати, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості. Відповідно п.3 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України N4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Пункт 9 згаданої Постанови, вказує на те, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції урахував характеру та обсягу моральних страждань позивачки, засади розумності, виваженості та справедливості. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених колегією суддів, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про таке. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Так, зважаючи на те, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відшкодувати їй витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 3 000 грн. з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт адвокатом, відсутності заперечень відповідача проти такої компенсації, враховуючи принципи розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17 лютого 2025 року у цій справі залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови складено 28 травня 2025 року. Головуюча І.В. Кочеткова Судді С.В. Кухар О.З.Поляков