Постанова 4850 № 620/6886/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 року справа №620/6886/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 620/6886/24 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі відповідач), в якому просила: -визнати протиправною бездіяльності щодо відмови нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2018 рік 14 діб, за 2021 рік 22 доби, за 2022 рік 23 доби; -зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2018 рік 14 діб (в т.ч. основна 5 діб, додаткова 9 діб), за 2021 рік 22 доби (в т.ч. основна 10 діб, додаткова 12 діб), за 2022 рік 23 доби (в т.ч. основна 10 діб, додаткова 13 діб). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: Визнав протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2018 рік, 2021 рік, 2022 рік у загальній кількості 59 дні. Зобов`язав Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2018 рік, 2021 рік, 2022 рік у загальній кількості 59 (п`ятдесят дев`ять) дні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі зазначено, що правова позиція щодо пріоритету застосування норм спеціального законодавства до відносин щодо проходження служби в поліції, сформована Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 (справа № 820/6677/16) та від 30.09.2020 (справа № 640/20160/18), і на даний час Верховний Суд від цієї позиціє не відступав. Отже, трудове законодавство підлягає застосуванню виключно у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Судом не враховано, що законом від 15.03.2022 № 2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану", який набрав чинності з 01 травня 2022 року, внесені зміни до Закону № 580, зокрема і до статті 60 Закону № 580-VIII, а саме встановлено, що Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. Відтак, Законом від 15.03.2022 № 2123-ІХ статтю 60 Закону № 580 викладено в новій редакції. Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, повністю виключають можливість субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства та інших загальних законів до регулювання порядку проходження та припинення служби поліцейськими на умовах та порядку, що встановлені Законом № 580-VIII. Подібна правова позиція сформульована та викладена Верховним судом у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19. Отже судом не враховано, що порядок надання, обчислення тривалості основних та додаткових відпусток повністю урегульований нормами спеціального Закону № 580, що окремо є самостійною підставою для виключення практики субсидіарного застосування до відносин проходження та припинення служби в поліції, загальних норм трудового законодавства. Так, Питання виплати при звільненні поліцейського грошової компенсації за невикористану відпустку повністю врегульовані нормами пункту 8 розділу III Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом МВС від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), які є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Пунктом 8 розділу III Порядку № 260 чітко встановлено, що виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, а отже правові підстави для виплати грошової компенсації за невикористані не у році звільнення відпустки (у спірних правовідносинах за 2018,2021 та 2022 рр.) - відсутні. Вказане підтверджується також і статтею 93 Закону № 5 80-VIII, якою встановлено порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських та вказано, що поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану у році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (ч. 10 ст. 93 Закону). Закон № 580-VIII не містить інших умов виплати грошової компенсації за невикористані поліцейським відпустки при звільненні зі служби в поліції, ніж виплата грошової компенсації лише за невикористану у році звільнення відпустку. Зобов`язання судом відповідача здійснити такі виплати, з урахуванням положень статті 60 Закону № 580-VIII (в редакції Закону № 2123-IX, що набули чинності з 01.05.2022), є прямим порушенням норм матеріального права та призведе у свою чергу до порушень бюджетного законодавства - нецільового використання бюджетних коштів в умовах воєнного стану. Таким чином указані положення Закону № 580-VIII, Порядку № 260 та Порядку № 1235 утворюють певну «правову процедуру», дотримання якої є обов`язком суб`єкта владних повноважень, зобов`язаного діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справах № 820/5122/17 постанова від 07.08.2019 та № 808/2122/18 постанова від 31.03.2020. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 з 07.11.2015 перебувала на службі в поліції та звільнена зі служби 20.09.2023, про що свідчать наказ Національної поліції України від 14.09.2023 № 1462 о/с. Національною поліцією України в листі від 12.07.2024 №61744-2024 повідомлено що за матеріалами архівної особової справи ОСОБА_1 значиться як така, що проходила службу в поліції в періоди 07.11.2015 - 25.08.2016, та 31.10.2018 - 20.09.2023. За наявною в ДКЗ інформацією значиться, що ОСОБА_1 щорічну основну (5 діб за фактично відпрацьований час) та додаткову (9 діб) оплачувані відпустки за 2018 рік не використовувала, щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки за 2019 та 2020 роки використала у повному обсязі, частину щорічної основної (10 діб) та додаткову (12 діб) оплачувані відпустки за 2021 рік не використала, частину щорічної основної (10 діб) та додаткову (13 діб) оплачувані відпустки за 2022 рік не використала, а також щорічну основну (20 діб за фактично відпрацьований час) та додаткову (14 діб) оплачувані відпустки за 2023 рік не використала. ОСОБА_1 відповідно до наказу НПУ № 1462 о/с звільнено зі служби в поліції з 20 вересня 2023 року, тобто до набрання чинності Закону № 3379-IX, з виплатою компенсації за невикористані 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2023 році та 14 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Приписами частини 1 та 2 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Отже, Законом визначено право поліцейських на отримання також додаткових відпусток, зокрема соціальних відпусток та інших видів визначених законодавством про відпустки. Статтею 4 Закону № 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Частинами 1, 2, 3 і 4 статті 93 Закону №580, передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин 9, 10 та 11 статті 93 Закону №580, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Отже, Законом не зазначено за конкретно яку відпустку виплачується грошова компенсація. Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону № 580, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260), який визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4)премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць. Положеннями абзаців 7 та 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Отже, Порядком також не зазначено за конкретно яку відпустку виплачується грошова компенсація. Тобто, вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки. Таким чином, суд погоджується з висновками судом першої інстанції, що положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право особи на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №360/4127/19, 27 травня 2021 року справа № 640/20812/18, 24 червня 2021 року справа №520/8054/2020, 09 вересня 2021 року справа №360/3096/20, 23 вересня 2021 року справа № 520/12296/2020, 04 листопада 2021 року справа №440/5244/19, 11 листопада 2021 року справа №360/1874/20. Стосовно посилання апелянта на висновки Верховного Суду у справах № 820/5122/17 постанова від 07.08.2019, № 808/2122/18 постанова від 31.03.2020, у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19, колегія суддів зазначає наступне. Верховний Суд неодноразово вирішував витання виплати поліцейському компенсації за невикористані дні відпустки, зокрема, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» і статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ці справи стосувалися осіб, звільнених зі служби в поліції, пред`явлених до територіальних управлінь Національної поліції про оскарження бездіяльності щодо невиплати їм грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. У справі на які посилається скаржник, суб`єктний склад правовідносин, об`єкт і предмет правового регулювання не є подібними з переліченими справами, оскільки регулюється іншими нормативними актами та з інших підстав. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року справа №300/4869/22. Стосовно посилання скаржника на відсутність обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу при звільненні компенсації за невикористану відпустку за роки, що передували року звільнення позивача зі служби у НП України та внесені зміни до статі 60 Закону №580-VIII, які діяли на час звільнення позивача, суд зазначає наступне. Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину 1 статті 60 Закону №580-VIII (набрав чинності 01.05.2022) викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання відносин, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, що мало місце в судовій практиці, зокрема, постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у справі. Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 в адміністративній справі №620/3663/19. Проте, право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Положеннями Закону №580-VIII визначені підстави та умови отримання цієї відпустки поліцейськими. Так, відповідно до частини 1 статті 92 і частин 1, 2, 3 і 4 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки, які складаються з щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю не менше тридцяти календарних днів, на яку мають всі поліцейські, незалежно від займаної посади та характеру виконуваної роботи, та з щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю не більше п`ятнадцяти діб, для одержання якої необхідна наявність спеціальної підстави - досягнення п`ятирічного стажу в поліції. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8 та 11 статті 93 Закону №580-VIII, якими передбачено, що поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Системний аналіз наведених норм свідчить, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Одночасно, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яку він уже отримав в попередньому календарному році. При цьому, за бажанням поліцейського, він може використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 зазначив, що законом № 580 не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. При цьому, Закон № №580-VIII не регулює питання щодо використання та отримання компенсації за невикористані відпусти, що передували року звільнення. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР. Так вказана частина 1 статті 24 Закону №504/96-ВР визначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Тобто, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), не використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, що знайшло своє відображення у постановах від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а. З огляду на не врегулювання положеннями Закону №580-VIII та Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку про застосування при вирішенні спору у цій справі приписів Закону №504/96-ВР. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної так і додаткової відпусток. Таким чином, позивач має право на отримання компенсації за невикористану ним дні основної та додаткової відпустки. За приписами законодавства, визначальною обставиною для нарахування позивачу грошової компенсації за дні не використаної відпустки є факт звільнення. Тобто, під час звільнення зі служби, позивач набуває право на грошову компенсацію за невикористані дні відпуски. Отже, оскільки позивача було звільнено саме зі служби в поліції, відповідач має виплачувати грошову компенсацію за дні не використаної відпустки. Однак, відповідачем протиправно компенсація не виплачена. Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Європейський суд з прав людини у рішенні від 30.04.2013 у справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11) вказав на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264). Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національної поліції України - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 620/6886/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 04 грудня 2024 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.А. Блохін І.В. Геращенко