Постанова 4857 № 380/410/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №380/410/25 пров. №А/857/43342/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (головуючий суддя Ланкевич А.З., м. Львів) у справі №380/410/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 10.01.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати при звільненні зі служби в поліції позивачу компенсації за не відбуті 615 днів відпустки; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за не використані 615 днів відпустки, з розміру грошового забезпечення, до складу якого включити індексацію та додаткову винагороду (доплату) визначену постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» без урахування податків та зборів; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції позивачу не в повному розмірі; зобов?язати відповідача перерахувати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з розміру грошового забезпечення, до складу якого включити індексацію та додаткову винагороду (доплату) визначену постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» та виплати таку ОСОБА_1 без урахування податків та зборів; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за не використані 157 днів відпустки позивачу не в повному розмірі; зобов?язати відповідача перерахувати та виплатити грошову компенсацію позивачу за не використані 157 днів відпустки, з розміру грошового забезпечення, до складу якого включити індексацію та додаткову винагороду (доплату) визначену постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» без урахування податків та зборів; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації позивачу за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року; зобов?язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року, без урахування податків та зборів, виходячи з розміру нарахованого грошового забезпечення за вказаний період та базового місяця - листопад 2015 року; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації позивачу за період з 01.01.2024 року по 02.12.2024 року з розрахунку базового місяця грудень 2023 року; зобов?язати відповідача перерахувати індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2024 року по 02.12.2024 року, виходячи з розміру нарахованого грошового забезпечення за вказаний період та базового місяця - листопад 2015 року, виплатити таку без урахування податків та зборів. Позов обґрунтовує тим, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області (ГУ НП у Львівській області) від 29.11.2024 року №807 о/с позивача, старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області, з 02.12.2024 року звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Вказала, що стаж її служби в поліції при звільненні становив 27 років 03 місяці 00 днів. При звільненні зі служби в поліції їй нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні за 27 повних років служби, а також грошову компенсацію за 157 днів невикористаних відпусток. Зазначила, що звернувшись з письмовими запитами до відповідача та отримавши відповіді, позивачу стало відомо, що їй не у повному обсязі проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за не використані 157 днів відпустки, індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року та з 01.01.2024 року по 02.12.2024 року, а також не нараховано та не виплачено компенсацію за 615 днів невикористаних відпусток. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 1997 по 2015 роки, виходячи з її грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 02.12.2024 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 1997 по 2015 роки, виходячи з її грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 02.12.2024 року. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та грошової компенсації за невикористані 157 (сто п`ятдесят сім) днів щорічних оплачуваних відпусток не в повному розмірі, а саме без урахуванням індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції та грошову компенсацію за невикористані 157 (сто п`ятдесят сім) днів щорічних оплачуваних відпусток, з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопада 2015 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопада 2015 року, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року по 02.12.2024 року індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року по 02.12.2024 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що у зазначений період позивачка проходила службу в органах внутрішніх справ Львівському інституті внутрішніх справ та ГУМВС України у Львівській області, які функціонували відповідно до Закону України «Про міліцію» та мали самостійний правовий статус, окремий код ЄДРПОУ та інше адміністративне підпорядкування і те, що ГУМВС України у Львівській області в процесі ліквідації. Крім того, суд першої інстанції без належного правового обґрунтування дійшов висновку, що при визначенні розміру компенсації за невикористану відпустку та одноразової допомоги необхідно враховувати індексацію грошового забезпечення, хоча така вимога не передбачена чинними нормативно-правовими актами. ГУНП у Львівській області звертає увагу, що компенсації за не відбуті 615 днів відпустки відносяться до періоду, коли позивач навчався у Львівському інституті внутрішніх справ України та проходила службу в органах внутрішніх справ (ГУМВС України у Львівській області), а не в органах Національної поліції України. Жодним нормативним актом не встановлено те, що Національна поліція України є правонаступником органів міліції. Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію України» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (Закон № 580 VII), Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, в той час як міліція згідно з ст.1 Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565 XII, що втратив чинність на підставі Закону № 580-VIII, це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Національну поліцію України було утворено як новий орган, а не реорганізовано як правонаступника міліції. Про відокремленість ГУНП у Львівській області та Головного управління МВС України у Львівській області свідчить також те, що останнє фактично ще є деліктоздатним, тобто здатне самостійно нести юридичну відповідальність за шкоду, заподіяну своїми протиправними діяннями. Так, суди неодноразово визнавали дії або бездіяльність Головного управління МВС України у Львівській області протиправними та зобов`язували саме останнє вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, свободи, законного інтересу, а не ГУНП у Львівській області. Якби ГУНП у Львівській області дійсно було правонаступником Головного управління МВС України у Львівській області, то воно б перейняло усі права й обов`язки юридичної особи, що реорганізовується, в тому числі й обов`язок нести юридичну відповідальність за вчинення протиправних діянь Головним управлінням МВС України у Львівській області. Зазначає, що відповідно до п.6 Розділу VІІI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. Стверджує, що законодавцем не включено індексацію грошового забезпечення до розрахунку місячного грошового забезпечення згідно з яким здійснюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні. Таким чином, оскільки індексація грошового забезпечення не належить до надбавок, доплат, підвищень, тобто не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, така не підлягає врахуванню при нарахуванні одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні. Щодо протиправної бездіяльності ГУНП у Львівській області, яка полягає у не проведенні індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2024 по 02.12.2024 зазначає наступне. Початок врахування індексів інфляції з січня 2024 року означає, що грудень 2023 року стає «базовим» місяцем для розрахунку індексації (лист Мінсоцполітики від 04.01.2024 р. № 2/0/214-24), оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. На думку апелянта у нього були відсутні правові підстави для виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 01.08.2024, однак, така виплачувалась з 01.08.2024 по 02.12.2024. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 04.02.2026 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, дослідив всі наявні докази, дотримався вимог матеріального та процесуального права, а тому рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі №380/410/25 є законним та обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Наказом ГУ НП у Львівській області від 29.11.2024 року №807 о/с позивача, старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області, з 02.12.2024 року звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Стаж служби в поліції при звільненні у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги становив 27 років 03 місяці 00 днів. Згідно цього наказу, позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані під час проходження служби дні щорічних оплачуваних відпусток у кількості 157 днів, а саме: за 2015 рік - 02 дні основної відпустки, 01 день додаткової відпустки; за 2016 рік - 17 днів основної відпустки; за 2017 рік - 15 днів додаткової відпустки; за 2021 рік - 06 днів основної відпустки, 15 дні додаткової відпустки; за 2022 рік - 15 днів основної відпустки, 15 дні додаткової відпустки; за 2023 рік - 30 днів основної відпустки, 15 дні додаткової відпустки; за фактично відпрацьований час у 2024 році - 12 днів основної відпустки, 14 днів додаткової відпустки. За словами позивача, відповідач не врахував до зазначених днів ще 615 днів відпустки, не відбутих у період з 1997 по 2015 роки. Крім того, вважає, що при проведенні розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за не відбуті дні відпусток, відповідачем протиправно не включено до розміру грошового забезпечення, з якого проводились відповідні розрахунки, індексацію грошового забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану». Крім того, згідно листа ГУ НП у Львівській області від 18.12.2024 року №122012-2024 позивачу виплачувалась індексація лише з листопада 2017 року. Вважає, що у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року відповідач протиправно не нараховував та не виплачував їй індексацію грошового забезпечення. В той же час, за словами позивача, індексація за період з січня по грудень 2024 року була розрахована не правильно. Зокрема, при проведенні розрахунків використано базовий місяць грудень 2023 року, а не листопад 2015 року (місяць підвищення посадового окладу). Наведене і зумовило позивача звернутись до суду першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ст.45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Державні гарантії права на відпустки працівників, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР (Закон №504/96-ВР). Згідно ч.1 ст.24 Закону №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.83 КЗпП України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (Закон №580-VIII). Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами 1-4 ст.93 Закону №580-VIII визначено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до ч.10 ст.93 Закону №580-VIII, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Відповідно до ст.94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (Порядок №260). Ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (ЗВО) (п.1 розділу І). Відповідно до п.3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно абзаців 7 і 8 п.8 розділу ІІІ Порядку №260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Враховуючи викладене, апеляційний суд зауважує, що чинне законодавство допускає ймовірність невикористання поліцейським відпустки протягом календарного року. Також не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яким він уже скористався в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Відтак, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що полягає в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, колегія суддів наголошує, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 року у справі №160/10875/19. З матеріалів справи вбачається, що при звільненні зі служби в поліції позивачу була виплачена компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток у кількості 157 днів, а саме: за 2015 рік - 02 дні основної відпустки, 01 день додаткової відпустки; за 2016 рік - 17 днів основної відпустки; за 2017 рік - 15 днів додаткової відпустки; за 2021 рік - 06 днів основної відпустки, 15 дні додаткової відпустки; за 2022 рік - 15 днів основної відпустки, 15 дні додаткової відпустки; за 2023 рік - 30 днів основної відпустки, 15 дні додаткової відпустки; за фактично відпрацьований час у 2024 році - 12 днів основної відпустки, 14 днів додаткової відпустки. Окрім цього, відповідно до особистих карток позивача на виплату грошового забезпечення, у позивача за період служби в поліції залишились невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, зокрема за період з 1997 по 2015 роки. Згідно матеріалів справи, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу при звільненні компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 1997 по 2015 роки, що дає підстави стверджувати про бездіяльність. Апеляційний суд критично оцінює посилання ГУ НП у Львівській області на те, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ і не повинна відповідати за зобов`язаннями ГУ МВС у Львівській області перед позивачем, з огляду на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Міністерства внутрішніх справ України Львівській області та його структурні підрозділи і одночасно утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, Головне управління Національної поліції у Львівській області. Преамбулою Закону України «Про міліцію» визначалось, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Відтак, держава, ліквідувавши один державний орган, - міліцію, створила інший державний орган, - Національну поліцію, поклавши на останній, у тому числі, виконання завдань і функцій ліквідованого органу. Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 року (справа №826/26414/15), Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 року (справа №21-8а14), від 27.05.2014 року (справа №21-108а14), від 28.10.2014 року (справа №21-484а14) сформулювали правову позицію згідно з якою, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Водночас, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом також у постановах від 20.05.2019 року (справа №823/5357/15), від 12.12.2018 року (справа №823/5397/15), від 13.03.2019 року (справа №826/751/16). Крім цього, відповідно до абз.2 п.15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIIІ, за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 року у справі №380/16730/22. Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за не використані 157 днів відпустки не в повному розмірі, зокрема без урахуванням індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.п.4, 5 ч.10 ст.62 Закону №580-VIII, поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства. Згідно ч.5 ст.94 Закону №580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (Закон №2017-III) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. За приписами ст.1 Закону України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон №1282-XII), індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Частиною 2 ст.6 Закону №1282-XII встановлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (Порядок №1078). Згідно з п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення поліцейських. Пунктом 1 Постанови №988 визначено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Системний аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відтак, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2023 року у справі №420/19450/21 та від 11.04.2024 року у справі №240/34639/22. Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд наголошує, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані під час проходження служби дні щорічних відпусток. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що позивачу в період з серпня 2024 року по 02.12.2024 року (дата звільнення зі служби в поліції) виплачувалась індексація грошового забезпечення, тобто дана виплата мала систематичний характер. Утім, обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції та компенсації за невикористані дні відпусток відбулося без урахування індексації грошового забезпечення, що й не заперечується відповідачем. З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що у цій справі, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та компенсації за невикористані дні відпусток, без індексації грошового забезпечення, відповідач діяв неправомірно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 року у справі №200/638/24. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з ч.5 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Пунктом 11 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Відповідно до ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III (Закон №2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. У силу вимог ст.19 Закону №2017-III, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (Закон №1282-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Як визначено у ст.1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За приписами ч.1 ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до ч.6 ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 4 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно ч.2 ст.5 Закону №1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст.6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст.9 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Відповідно до п.1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», яка набрала чинності 24.10.2017 року, внесено зміну до п.2 Порядку №1078, та доповнено абз.5 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Згідно п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Відповідно до п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Відтак, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. За приписами п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом. Як слідує зі змісту довідки відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 : за період служби з 07.11.2015 року по 31.05.2016 року та з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась; за період з 01.06.2016 року по 31.10.2017 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, при цьому базовим місяцем визначено листопад 2015 року; за період служби з 01.08.2024 року по 02.12.2024 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, при цьому базовим місяцем визначено грудень 2023 року. Водночас апелянт, як на підставу для не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року, зазначає, що здійснення виплати останній не було, у зв`язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року №782 внесено зміни до п.2 Порядку №1078, доповнивши абз.5 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Проте апеляційний суд оцінює критично такі доводи відповідача, оскільки Закон №580-VIII має вищу юридичну силу, ніж Порядок №1078. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі №160/35/20. З урахуванням зазначеного, оскільки індексація грошового забезпечення у спірний період відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності ГУ НП у Луганській області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час служби в поліції за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року включно. Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Відповідно до положень п.п.2, 5 Порядку №1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Відтак, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Згідно з п.10-2 Порядку №1078, для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу. Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Колегія суддів наголошує, що розмір грошового забезпечення поліцейських встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 та був незмінним в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, тому саме листопад 2015 року слід застосовувати як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період. Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 02.12.2024 року, апеляційний суд зазначає наступне. Так, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ХІ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (Закон №2710-ХІ) була зупинена на 2023 рік дія Закону №1282-ХІІ, у зв`язку з чим з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалася. Натомість, вже з 01.01.2024 року дія Закону №1282-ХІІ поновлена, він діє і на теперішній час. Однак, відповідач неправомірно встановив новий базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення і замість базового місяця листопад 2015 року застосував базовим місяцем грудень 2023 року. Відповідно до положень п.п.2, 5 Порядку №1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому, встановлення ст.39 Закону України від 09.11.2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» правила, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, не впливає на визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення поліцейським, оскільки після прийняття Урядом постанови №988, якою було затверджені схеми окладів поліцейських, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився листопад 2015 року. Частиною 2 ст.5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Окрім цього колегія суддів зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Колегія суддів наголошує на тому, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є апелянт, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами. Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 1997 по 2015 роки, виходячи з її грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 02.12.2024 року; зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції та грошову компенсацію за невикористані 157 (сто п`ятдесят сім) днів щорічних оплачуваних відпусток, з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопада 2015 року, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року по 02.12.2024 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 380/410/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар