Окрема думка ККС ВС № 742/2116/22

Окрема думка судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 справа № 742/2116/22 провадження № 51-5012 ск 24 11 листопада 2024 року колегією суддів Верховного Суду у складі головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 постановлено ухвалу, якою касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 липня 2024 року залишено без руху і встановлено йому строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали. У вказаній ухвалі, серед іншого, зазначено, що касаційна скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову, оскільки це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає касаційну скаргу, положень ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і визначитися щодо можливості прийняття скарги до провадження, проте подана ОСОБА_4 касаційна скарга складена іноземною мовою, що є перешкодою у виконанні Судом своїх обов`язків, визначених процесуальним законом. Водночас вважаю, що така позиція колегії суддів не узгоджується з положеннями ст. 10 Конституції України, частин 1, 2 ст. 1, частин 1, 3 ст. 29, ч. 1 ст. 68 КПК. Так, положеннями ст. 10 Конституції України встановлено, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Згідно з частинами 1, 2 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Згідно з ч. 1 ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Тобто, з огляду на зазначену норму закону, кримінальне провадження здійснюється державною мовою, при цьому вимоги щодо складання процесуальних документів державною мовою стосуються лише сторони обвинувачення, слідчого судді та суду. Разом з цим, у ч. 3 ст. 29 КПК визначено, що слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 68 КПК у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача). Тобто, у випадку подання особою скарги на рідній мові або іншій мові, якою вона володіє, саме суд, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 29, ч. 1 ст. 68 КПК, залучає відповідного перекладача. З огляду на вказане, не погоджуюсь з позицією колегії суддів про залишення касаційної скарги ОСОБА_4 без руху саме з цих підстав, оскільки при постановленні ухвали не було враховано вищезазначені положення Конституції України та кримінального процесуального закону України. Суддя ОСОБА_1