Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/13519/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13519/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Устиновим І.А. у місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року адвокат Сафронов Юрій Іванович в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) за допомогою системи «Електронний суд» подав до Миколаївського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Відповідач, Укртрансбезпека) в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Укртрансбезпеки № ПШ018431 від 07.09.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.. На обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваною постановою накладено адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закон України «Про автомобільний транспорт». Проте, на думку Позивача, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки порядок проведення перевірок був порушений Відповідачем, відсутній склад правопорушення, Відповідач не встановив достовірно особу перевізника. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправною та скасовано постанову Укртрансбезпеки № ПШ018431 від 07.09.2023 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 073, 60 грн.. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги сторона зазначає, що при прийнятті рішення у суду першої інстанції не було підстав стверджувати про відсутність законодавчого регулювання спірних правовідносин, абзац 18 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», по своїй суті передбачає додатковий спосіб фіксації порушення габаритно-вагових норм (в автоматичному режимі), а в даному випадку порушення габаритно-вагових норм не фіксувалося в автоматичному режимі, а проводилася рейдова перевірка, в тому числі точний габаритно-ваговий контроль шляхом зважування працівниками Укртрансбезпеки на пересувному пункті, який регулюється Порядком № 1567, Порядком № 879 та Законом України «Про автомобільний транспорт». До цього ж, апелянт вказує, що зважування транспортного засобу, який належить Позивачу, здійснювалось відповідно до чинного законодавства, при зважуванні використовувалися належним чином повірені ваги виробництва CHEKLODE FREEWEIGH, Англія, які мають сертифікат затвердження засобів вимірювальної техніки № UA-МІ-2195-2007 від 21.11.2007 року, пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № ПМ018404523 від 20.07.2023 року (чинне до 19.07.2024 року). Зважування транспортного засобу проводилося в русі, шляхом проїзду по вагових платформах почергово осей транспортного засобу. Ваги CHEKLODE REEWEIGH наділені технічними можливостями щодо проведення зважування в русі. Після проходження габаритно-вагового контролю 05.08.2023 року посадовими особами Укртрансбезпеки у Одеській області водію транспортного засобу була видана довідка від 05.08.2023 року № 0062640, що підтверджується його підписом та відміткою в довідці «копію отримав». Отже, відсутні підстави для сумніву у достовірності результатів зважування у спірних правовідносинах. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з огляду на таке. Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.08.2023 року на автодорозі М-15 (км 12 + 125) старшими державними інспекторами Відділу Укртрансбезпеки у Одеській області на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.07.2023 року № 31/В було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM / SCMITZ GOTHA, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 , перевізник ФОП ОСОБА_2 , водій ОСОБА_3 , щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та за результатами проведеної перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 016461 від 05.08.2023 року (далі Акт перевірки). Відповідно до Акту перевірки, під час перевірки виявлено порушення п. 22.5 ПДР, а саме: при нормативному загальному навантаженні 42,00 т та на строєну вісь 24,00 т, фактичне навантаження становить 44,78 т (перевищення на 6,61%), строєна вісь 27,98 т (перевищення на 16,58%), відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 15 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні подільного вантажу. Вказаний Акт перевірки було підписано водієм ОСОБА_3 , а у графі пояснення водія про причини порушень зазначено про ознайомлення з цим Актом перевірки із проставленням власного підпису. Під час проведення перевірки також було складено Талон зважування № 44354 від 05.08.2023 року, Акт № 0071933 від 05.08.2023 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових парламентів та Довідку № 0062640 від 05.08.2023 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, які містяться в матеріалах справи. На підставі вищезазначеного Акту перевірки В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті 07.09.2023 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ018431, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Не погодившись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявності підстав для його задоволення з огляду на не затвердження Мінінфраструктурою та відсутність порядку оформлення уповноваженими посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, що зумовлює протиправність дій Відповідача, який відповідно до ст. 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, з огляду на невизнання Позивачем вагових показників зазначених Відповідачем в матеріалах, якими оформлено результати габаритно-вагового контролю та рейдової перевірки, Відповідачем не було доведено, яким саме ваговим обладнанням проводилося зважування транспортного засобу та чи перебувало воно у робочому стані; чи проводилася його повірка (метрологічна атестація) з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Відтак, оскільки в ході розгляду справи Відповідачем не доведено вчинення Позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, тому спірна постанова підлягає скасуванню. Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За правилами ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, з огляду на наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2344-III). Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України (ч. 7 ст. 6 Закону № 2344-III). Приписами ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Як передбачено ч.ч. 17-20 статті 6 Закону № 2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок. Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 1567). Пунктом 14 Порядку № 1567 встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Абзацом 2 пункту 15 Порядку № 1567 регламентовано, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Абзацами 2 та 3 пункту 16 Порядку № 1567 передбачено, що габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів. Частиною 1 статті 47 Закону № 2344-III визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування. Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року № 363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу (Далі Правила № 363). Пунктом 12.1 Глави 12 Правил № 363 визначено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (пункт 8.21 Глави 8 Правил № 363). Аналіз наведених правих норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що водій, який здійснює вантажні перевезення, великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж, зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства. Разом з тим, за порушення законодавства про автомобільний транспорт за перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закон № 2344-ІІІ, саме до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Пунктом 22.5 ПДР визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси (по-перше зазначено максимальне значення для автомобільних доріг державного значення, після для місцевого значення): - комбінованих транспортних засобів, а саме: для двовісних автомобілів (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42т / 24т. в) навантаження на вісь (по-перше зазначено максимальне значення для автомобільних доріг державного значення, після для місцевого значення): - строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3м або менше 21т / 13т, понад 1,3м до 1,4м 24т / 14т. Таким чином, пунктом 22.5. ПДР передбачені обмеження як вагових параметрів транспортних засобів та їх составів. Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на Позивача накладено штраф в розмірі 17 000 грн.. Щодо покликання Позивача на відсутність порядку оформлення уповноваженими посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, то колегія суддів вважає такі безпідставними, з огляду на таке. Як встановлено ч. 21 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної норми, Кабінетом Міністрів України постановою за № 1567 від 08.11.2006 року було затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який підлягав застосуванню до спірних правовідносин. Отже, доводи Позивача та висновки суду першої інстанції стосовно відсутності порядку оформлення уповноваженими посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Щодо доводів Позивача на порушення Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та недостовірність результатів зважування, то такі доводи суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та хибними, виходячи з наступного. Як встановлено колегією суддів, в межах цієї справи зважування транспортного засобу здійснювалось за допомогою ваги пересувної автомобільної типу «CHEKLODE FREEWEIGH». Пунктами 12, 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг» від 27.06.2007 року № 879, яким затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок № 879), передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на вищевказаний засіб вимірювальної техніки ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту споживачів» видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ018404523 з терміном дії до 19.07.2024 року. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 29329-92. Отже, станом на 05.08.2023 року (дата проведення зважування транспортного засобу Позивача) засіб вимірювальної техніки відповідав загальним технічним вимогами державних стандартів. Крім того, 21.11.2007 року Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики видано сертифікат серії А № 004666, яким встановлено міжповірочний інтервал для зважувального обладнання не більше 1 року, а також засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань затверджено тип засобів вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH», зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У2570-07. Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки цей сертифікат не містить застережень щодо способу використання зважувального обладнання (у статичному режимі або в русі), а конструкція та характеристики дозволяють зважувати транспортні засоби шляхом визначення по осьового навантаження та повної маси транспортного засобу, як в русі, та і в статиці, «Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH» в повній мірі відповідають Вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю автомобільних дорогах загального використання, затверджених наказом Мінінфраструктури України № 255 від 28.07.2015 року, та забезпечують виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань щодо перевірки дотримання перевізниками вимог законодавства, зокрема п. 22.5 ПДР України в частині визначення осьових навантажень шляхом проведення точного габаритно-вагового навантаження. Аналогічні висновки щодо можливості застосування «Ваг пересувних автомобільних CHEKLODE FREEWEIGH» викладено у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року по справі № 802/518/17-а. До цього ж, необхідно зазначити, що документ на вантаж, зокрема, товарно-транспортна накладна не є належним доказом, що підтверджує фактичну вагу товано-матеріальних цінностей, що перевозяться, так як використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей та не виключає перевезення одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не зазначених у первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу. Отже, доводи Позивача та висновки суду першої інстанції стосовно не доведення Відповідачем перевищення Позивачем встановлених законодавством вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи. Щодо тверджень Позивача про не встановлення Відповідачем під час перевірки особи перевізника, то колегія суддів з цього приводу зазначає наступне. Колегія суддів зазначає, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Вказаний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 01.06.2023 року по справі № 640/39442/21, від 06.07.2023 року по справі № 560/514/22 та від 23.08.2023 року по справі № 600/1407/22-а. В розумінні вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Проте, матеріали справи не містять доказів пред`явлення водієм ОСОБА_3 , який здійснював перевезення вантажу, інспекторам під час здійснення перевірки доказів, які б спростовували той факт, що саме ФОП ОСОБА_1 виступав в даних правовідносинах в якості перевізника. При цьому, колегія суддів зазначає, що Позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази Державній служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, щодо складення документів відносно неналежної особи. Водночас, водієм ОСОБА_3 було пред`явлено для перевірки лише товарно-транспортну накладну, в якій зазначено, що в якості перевізника виступав ФОП ОСОБА_2 та здійснював перевезення вантажу. Таким чином, в даному випадку саме Позивач, який є власником спірного транспортного засобу є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні подільного вантажу, не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення. Оскільки Відповідачем вході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на ТЗ, який належав Позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, із перевищенням встановлених законодавством навантаження на строєні осі 27,98 т, замість дозволенних 24,00 т, що становить 16,58 відсотків, то оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірною та не підлягає скасуванню, тому позов слід залишити без задоволення. Установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини у повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції та доводи Позивача. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі. Проте, суд першої інстанції приведені обставини та правове регулювання спірних правовідносин не врахував під час розгляду справи по суті, в зв`язку з чим дійшов хибного висновку щодо наявність підстав для задоволення позову, з яким колегія суддів категорично погодитись не може з огляду на правомірність застосованого до Позивача адміністративно-господарського штрафу у зв`язку з наявністю встановлених контролюючим органом порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). В свою чергу, як визначено п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та, в свою чергу, наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат, згідно із ст. 139 КАС України, не здійснюється. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Суддя-доповідач: М.П. Коваль Суддя: Ю.В. Осіпов Суддя: В.О. Скрипченко