Постанова Одеський апеляційний суд № 520/13062/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/282/24 Справа № 520/13062/16-ц Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Венжик Л.С., переглянувши справу №520/13062/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2021 року у складі судді Пучкової І.М., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 21 жовтня 2016 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що є сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживав у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є братом, який у будинку зареєстрований проте не проживає з 2001 року, так як після одруження проживає у житлі своєї дружини. Стосунки з відповідачем неприязні, відповідач ОСОБА_2 не допомагав матері, яка на протязі років потребувала догляду та допомоги, проте після смерті матері став претендувати на спадщину та проживання в будинку. Позивач ОСОБА_1 просив визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути судові витрати (т.1 а.с.2-3). Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.20). Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, звернувся 11 листопада 2016 року до суду із зустрічним позовом, в якому вказав, що мати ОСОБА_4 була власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку проживав з дитинства, зареєстрований. Після смерті матері стосунки з братом ОСОБА_1 погіршилися через розподіл спадщини, ОСОБА_1 не допускає його у будинок. Відповідач ОСОБА_2 у зустрічному позові просив вселити його у будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати йому у проживанні в будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.24-25). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2017 року провадження в справі №520/13062/16-ц зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №520/5083/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування (т.1 а.с.55). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2018 року провадження в справі №520/13062/16-ц поновлено (т.1 а.с.64). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2019 року у зупиненні провадження у справі відмовлено (т.1 а.с.69). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2020 року прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом (т.2 а.с.65-66). Відзив на зустрічний позов не подано, надано письмові пояснення, за змістом яких ОСОБА_2 не є членом сім`ї ОСОБА_1 , спільним побутом вони не пов`язані. Оскільки власник житлового будинку ОСОБА_4 померла, то після смерті її право власності на будинок припинилося, відповідно, й право користування цим житловим приміщенням також припинилося з часу її смерті. До вирішення питання про право власності не може вирішуватися питання щодо втрати права користування жилим приміщенням та вселення (т.2 а.с.156-158). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (т.2 а.с.76). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2020 року у зупиненні провадження у справі відмовлено (т.2 а.с.180). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2021 року відмовлено в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 ; задоволено зустрічний позов ОСОБА_6 ; зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у проживанні в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; вселено ОСОБА_2 в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.204-207). Висновок суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надано доказів не проживання ОСОБА_2 в будинку у період з 2001 по 2016 рік без поважних причин; саме по собі не проживання у будинку не є підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням; сторони підтверджують неприязні стосунки між собою через розподіл спадщини; на час вирішення спору свідоцтва про право на спадщину не отримані. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову (т.2 а.с.212-216). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Суд не надав належну оцінку доказам не проживання ОСОБА_2 у будинку понад 6 місяців та тому факту, що ОСОБА_2 не бажав приїздити до матері та допомагати їй (зазначені обставини встановлені в інших справах). ОСОБА_2 не довів, що в будинку не проживав з поважних причин. Суд у зупиненні провадження у справі відмовив безпідставно, так як до вирішення питання про право власності питання щодо втрати права користування житловим приміщенням та вселення вирішенню не підлягає. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2023 року справу прийнято до провадження іншим складом суду з підстав звільнення судді-доповідача (т.3 а.с.45). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін з огляду на наступне. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 01 березня 1974 року Жилкомунвідділом виконкому Київської районної ради депутатів трудящих; право власності бюро технічної інвентаризації зареєстровано 24 вересня 1974 року (т.1 а.с.12). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 років (т.1 а.с.17). У житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 : була зареєстрована власник ОСОБА_4 , 1951 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований з 04 березня 1992 року ОСОБА_2 , 1975 року народження, (син власника); зареєстрований з 09 жовтня 1998 року ОСОБА_1 , 1982 року народження, (син власника) (т.1 а.с.5, 6-10, 14, 22, 33-34, т.3 а.с.65-67). Згідно Актів про не проживання від 22 лютого 2016 року, громадяни ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (підписи даних громадян посвідчено органом самоорганізації населення комітет мікрорайону) підтвердили, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проживає з народження по теперішній час, ОСОБА_2 не проживає з 2001 року по теперішній час (т.1 а.с.15,16). До майна померлої ОСОБА_4 відкрито 21 грудня 2015 року Спадкову справу №1180/2015 Третьою одеською державною нотаріальною конторою (т.1 а.с.11). Щодо спадкового майна мали місце спори: Справа №520/5083/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року, постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено); Справа №947/24990/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, виділ частки у спадщині в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року затверджено між сторонами мирову угоду від 06 жовтня 2021 року, за якою ОСОБА_2 відмовляється від своєї частки у спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_4 , а саме частки житлового будинку загальною площею 131,1 кв.м, житловою площею 67,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння від 01 березня 1974 року, на користь ОСОБА_1 ; в свою чергу ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки спадщини в сумі 50000,00 доларів США по курсу НБУ на день затвердження мирової угоди; провадження у справі №947/24990/19 закрито з підстав затвердження мирової угоди сторін. Ухвалу суду від 07 жовтня 2021 року в справі №947/24990/19 в апеляційному порядку не оскаржено. Отже, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_4 з 1974 року; в будинку було зареєстровано місце проживання власника ОСОБА_4 та її синів ОСОБА_2 , 1975 року народження, та ОСОБА_1 , 1982 року народження; після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на вказаний будинок, яку прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Спір щодо права користування житловим будинком для проживання виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті їй матері ОСОБА_4 . На час вирішення 26 січня 2021 року судом першої інстанції спору у справі №520/13062/16-ц між сторонами ще існував спір про право власності на спадкове майно у справі №947/24990/19, який закінчився затвердженням 07 жовтня 2021 року судом укладеної між сторонами мирової угоди, за якою ОСОБА_2 відмовився від належної йому частки у справі на спадщину на будинок за отримання від ОСОБА_1 грошової компенсації вартості частки у спадщині. Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час виникнення спору та його вирішення судом кожен зі сторін мав зареєстроване постійне місце проживання у будинку; що позивач за первісним позовом не надав доказів, достатніх у своїй сукупності для висновку про втрату відповідачем права користування житловим приміщенням в будинку. Оскільки відповідач за первісним позовом мав реєстрацію місця проживання в будинку та були відсутні достатні докази для визнання його таким, що втратив право користування будинком, то зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення підлягав задоволенню. Суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції, так як такий відповідає обставинам справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. На час ухвалення 26 січня 2021 року рішення між сторонам існував спір щодо спадщини на будинок, яку вони обоє прийняли та на яку мали право набути у частці кожний у власність. Вирішення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору щодо спадщини на будинок у справі №947/24990/19, яке відбулося після ухвалення оскаржуваного рішення у справі №520/13062/16-ц, не є підставою для скасування рішення від 26 січня 2021 року при перегляді його в апеляційному порядку. Справа в провадженні суду першої інстанції з жовтня 2016 року, суду апеляційної інстанції з березня 2021 року, призначалась після зміни судді-доповідача до розгляду на 23 листопада 2023 року, 09 травня 2024 року, 03 жовтня 2024 року. Інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток дотримувався, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», SMS-повідомлення «Судова повістка…»; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено. Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 03 жовтня 2024 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 листопада 2024 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді О.С.Комлева Є.С.Сєвєрова