Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/11599/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/11599/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Коротких А. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив суд: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 25.03.1993 по 31.12.2010 та призначення пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 25.03.1993 по 31.12.2010 та призначити пенсію за віком. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у якості другого відповідача. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24.03.2023 №254150024203 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 02.01.1998 по 01.04.1998, з 01.04.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2008, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно із свідоцтвом № 2347 від 25.03.1993 ОСОБА_1 зареєстрований як підприємець без створення юридичної особи. Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням ДПС у Чернігівській області листом № 1925/6/25-01-71-02-06 від 06.03.2023, за реєстраційними та обліковими даними Головного управління ДПС у Чернігівській області, Чернігівська ДПІ (м. Чернігів)у період з 25.03.1993 по 31.12.2010 позивач перебував на таких системах оподаткування: 25.03.1993 - дата державної реєстрації ФОП; 25.03.1993 - 31.12.1993 загальна система; 01.01.1994 - 31.12.1994 загальна система; 01.01.1995 - 31.12.1995 загальна система; 01.01.1996 - 31.12.1996 загальна система; 01.01.1997 - 31.12.1997 загальна система; 02.01.1998 - 01.04.1994 сплачував фіксований розмір прибуткового податку з громадян; 02.04.1998 - 31.12.1998 загальна система; 01.01.1999 - 31.12.1999 відсутня інформація; 01.01.2000 - 31.12.2000 загальна система; 01.01.2001 - 31.12.2001 загальна система; 01.01.2002 - 31.12.2002 загальна система; 01.01.2003 - 31.12.2003 спрощена (потребує уточнення); 01.01.2004 - 31.12.2004 загальна система; 01.01.2005 - 31.12.2005 загальна система; 01.01.2006 - 31.12.2006 загальна система;01.01.2007 - 31.03.2007 загальна система; 01.04.2007 - 31.12.2007 спрощена система; 01.01.2008 - 31.12.2008 спрощена система; 01.01.2009 - 31.12.2009 загальна система; 01.01.2010 - 31.12.2010 загальна система. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24.03.2023 № 254150024203 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 25.03.1993 по 31.12.2010 згідно довідки №1925/6/25-01-71-02-06 від 06.03.2023, оскільки відсутня інформація про сплату внесків, у даних СПОВ відсутні відомості за даний період. Рекомендовано залучити довідку про сплату внесків до Пенсійного фонду за період підприємницької діяльності. 29.03.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення позапланової перевірки за період здійснення підприємницької діяльності за період з 25.03.1993 по 31.12.2010. Відповідач листом від 27.04.2023 № 2500-0902-8/27388 на звернення позивача зазначив, що відповідно до статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідністю перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу. Отже, для здійснення документальної перевірки вищезазначеної застрахованої особи, необхідно надати довідку Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо системи оподаткування та розміру сплати податку розрізі місяців кожного року в період здійснення підприємницької діяльності. 12.07.2023 № 258 представником позивача направлено адвокатський запит до Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо надання інформації про сплачені позивачем страхові внески за період з 25.03.1993 по 31.12.2010. Листом від 14.07.2023 № 9213/6/25-01-19-02-12 Головне управління ДПС в Чернігівській області повідомило, що з набранням чинності змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI органи ДПС реалізують державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.10.2013 року. За отриманням інформації за період з 25.03.1993 по 31.12.2010 варто звертатися до територіальних органів Пенсійного фонду України. 12.07.2023 № 259 представником позивача направлено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо надання інформації про сплачені позивачем страхові внески за період з 25.03.1993 по 31.12.2010. Листом від 18.07.2023 № 2500-0504-8/46724 пенсійний орган повідомив, що згідно даних баз РВПФУ 4-ПФ, ОЗСЗ та ОССВ до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова та до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області надходила частина сплати єдиного податку: 17.08.2001 - 63,00 грн; 18.09.2001 - 50,40 грн; 19.09.2001 - 189,00 грн; 21.09.2001 - 63,00 грн; 22.10.2001 - 63,00 грн; 21.11.2001 - 42,00 грн; 06.12.2001 - 21,00 грн; 19.12.2001 - 189,04 грн; 12.11.2002 - 1,29 грн; 23.12.2002 - 33,60 грн; 23.12.2002 - 42,00 грн; 09.04.2003 - 126,00 грн; 16.04.2003 - 0,71 грн; 15.03.2007 - 12,60 грн; 27.04.2007 - 12,60 грн; 30.05.2007 - 13,44 грн; 05.07.2007 - 13,44 грн; 24.07.2007 - 12,60 грн; 20.09.2007 - 29,40 грн; 23.10.2007 - 25,20 грн; 07.12.2007 - 12,60 грн; 31.01.2008 - 13,44 грн; 11.02.2008 - 8,40 грн; 28.02.2008 - 16,80 грн; 01.04.2008 - 16,80 грн; 26.05.2008 - 33,60 грн; 23.06.2008 - 12,60 грн; 30.07.2008 - 16,80 грн; 21.08.2008 - 12,60 грн; 02.10.2008 - 16,80 грн; 22.10.2008 - 12,60 грн; 27.11.2008 - 12,60 грн. Інформація про сплату страхових внесків зазначеною особою у - 2000, 2004 - 2006,2009 - 2010 роках відсутня. Розрахунком страхового стажу позивача (формою РС-право) встановлено, що позивач має стаж на право 22 роки 3 місяці 26 днів. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними. Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Частиною першою статті 26 Закону №1058 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Частиною першою статті 62 Закону 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Відповідно до пунктів «а», «б» статті 3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: - особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України. - особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України; Згідно з статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою набуття особою права на трудову пенсію є наявність страхового стажу за який сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637). Відповідно до пункту 4 Порядку № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За нормами частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць. Відповідно до пункту 1 частини 3-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: - з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; - з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком №

637. Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством передбачені спеціальні умови зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності, а саме до 01.05.1993, з 01.01.1998 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 31.12.2017 року. Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.05.1993 по 31.12.1997 не передбачено необхідності надання пенсійному органу якихсь додаткових документів. Тобто, для підтвердження наявності страхового стажу за цей період необхідно керуватись загальними нормами Закону №1788-XII. За цей період особі достатньо подати докази здійснення нею підприємницької діяльності та сплати страхових внесків за цей період. До 01.10.2013 функції з адміністрування єдиного внеску, сплати страхових внесків перебували в органах Пенсійного фонду України, а інформація про сплату страхових внесків позивачем у спірних періодах 2000-2003 років у відповідача відсутня. Право на виплати зі сфери соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано копію листа Головного управління ДПС у Чернігівській області № 1925/6/25-01-71-02-06 від 06.03.2023, копію листа Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 18.07.2023 №2500-0504-8/46724 та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця № 2347 від 25.03.1993. Однак, як вірно зауважено судом першої інстанції, вказані документи не містять інформації про сплату страхових внесків, а також щодо здійснення позивачем у період з 25.03.1993 по 31.12.1997 підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, у тому числі із застосуванням фіксованого податку. При цьому, позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків. Відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 25.03.1993 по 31.12.1997. Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач будучи фізичною особою-підприємцем за період з 25.03.1993 по 31.12.1997 перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував страхові внески. Позивачем будь-якого документального підтвердження вказаного, як до відповідача, так і до суду надано не було. Відтак, у задоволенні позовних вимог у цій частині позовних вимог відмовлено цілком обґрунтовано. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності. Як вірно зауважено судом першої інстанції, що обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період щомісячно внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України. Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Відтак, апелянт хибно вважає, що сам по собі статус підприємця та перебування позивача на відповідній системі оподаткування означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 18.07.2023, підтверджено, що згідно даних баз РВПФУ 4-ПФ, ОЗСЗ та ОССВ до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова та до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області надходила частина сплати єдиного податку: 17.08.2001; 18.09.2001; 19.09.2001; 21.09.2001; 22.10.2001; 21.11.2001; 06.12.2001; 19.12.2001; 12.11.2002; 23.12.2002; 23.12.2002; 09.04.2003; 16.04.2003; 15.03.2007; 27.04.2007; 30.05.2007; 05.07.2007; 24.07.2007; 20.09.2007 ; 23.10.2007; 07.12.2007; 31.01.2008; 11.02.2008; 28.02.2008; 01.04.2008; 26.05.2008; 23.06.2008; 30.07.2008; 21.08.2008; 02.10.2008; 22.10.2008; 27.11.2008. Інформація про сплату страхових внесків позивачем у - 2000, 2004 - 2006, 2009 - 2010 роках відсутня. Відповідно до листа Головного управління ДПС України в Чернігівській області від 06.03.2023 позивач у період з 02.04.1998 по 31.03.2007 та з 01.01.2009 по 31.12.2010 позивач перебував на загальній системі оподаткування. У зв`язку з наведеним суд вказує, щодо неврахування у якості доказів підтвердження сплати страхових внесків вищевказані документи за періоди з 02.04.1998 по 31.03.2007 та з 01.01.2010 по 31.12.2010, оскільки зазначені документі підтверджують факт здійснення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування, проте не є належними доказами в підтвердження сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом. Натомість, у матеріалах справи міститься відомості про сплату страхових внесків, фіксованого розміру прибуткового податку з громадян та перебування позивачем за вказані періоди на спрощеній системі оподаткування у період з 02.01.1998 по 01.04.1998, з 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 01.01.2008 по 31.12.2008. Відтак, періоди з 02.01.1998 по 01.04.1998, з 01.04.2007 по 31.12.2007 та з 01.01.2008 по 31.12.2008 підлягають зарахуванню до страхового стажу. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24.03.2023 №254150024203 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 02.01.1998 по 01.04.1998, з 01.04.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2008, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя А. Ю. Коротких Суддя І. О. Грибан (Повний текст постанови складено 30.10.2024)