Постанова 4852 № 160/25554/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/25554/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі № 160/25554/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25 серпня 2023 року № 40924-30327/К-01/8-0400/23 щодо відмови у перерахунку пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 21.06.1990 року по 24.12.1993 року та період часу здійснення ним підприємницької діяльності з 14.01.1994 року по 30.09.2001 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 10 липня 2023 року, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі №160/25554/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: - визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 25 серпня 2023 року № 40924-30327/К-01/8-0400/23, щодо перерахунку пенсії позивача; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 21.06.1990 року по 24.12.1993 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 10 липня 2023 року з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду роботи 21.06.1990 року по 24.12.1993 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Судом зазначив, що доказів ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, або із застосуванням фіксованого податку позивачем не надано. Суд зверну увагу, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Судом досліджено, що пенсійним органом враховано періоди підприємницької діяльності позивача, в які підтверджена сплата страхових внесків. Проте, позивачем ні до пенсійного органу, ні до суду не надано належних доказів про сплату страхових внесків за інші періоди. В ході судового розгляду справи позивачем не надано, а судом не встановлено належних та допустимих доказів, які б у відповідності до чинного законодавства давали підстави для зарахування вищевказаних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі № 160/25554/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування незалежно від суми сплачених страхових внесків, а з 01 квітня 2001 року по 30 вересня 2001 року позивач здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування. Зазначає, що він у період здійснення підприємницької діяльність на загальній системі оподаткування з 1994 року по 31 березня 2001 року щорічно декларував суму одержаного доходу, витрати, суму чистого доходу, сплачував всі податки і збори, а заборгованість зі сплати страхових внесків за цей період у позивача відсутня. Відтак, скаржник вважає, що цей період має бути зарахований до його страхового стажу. Вказує, що відсутність у органу пенсійного фонду відомостей про сплату позивачем страхових внесків, не свідчить, що ці внески не було сплачено. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зі змісту позовної заяви вбачається, що 10.07.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 21.06.1990 року по 24.12.1993 року та періоду часу здійснення ним підприємницької діяльності з 14.01.1994 року по 30.09.2001 року. За наслідками розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, листом від 25 серпня 2023 року № 40924-30327/К-01/8-0400/23 повідомлено, що до загального стажу не зараховано період роботи з 21.06.1990 року по 24.12.1993 року, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня дата та номер наказу про прийняття, що суперечить вимогам Інструкції №162. Для розгляду питання щодо зарахування до стажу вищезазначеного періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку. Додатково повідомлено, що відповідно до пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності; з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Згідно наданої довідки від 27.09.2019 року №8205/04-36-55-80-40, яка видана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в періоди: з 14.01.1994 по 31.03.2001 позивач здійснював підприємницьку діяльність за загальною системою оподаткування; з 01.04.2001 по 30.09.2001 здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування. Враховуючи зазначене, для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.01.1994 по 31.03.2001 немає підстав. Періоди роботи з 01.01.1999 по 31.03.1999 та з 01.10.1999 по 31.12.2000 зараховано до загального страхового стажу згідно даних про сплату внесків. Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25 серпня 2023 року № 40924-30327/К-01/8-0400/23 щодо відмови у перерахунку пенсії, звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV). Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV). Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 3-1 розділу XV Закону №1058-IV (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017), до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються зокрема періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Положеннями статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Відповідно до приписів п.4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі Порядок №637), періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Матеріалами справи підтверджено, що 10.07.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 21.06.1990 року по 24.12.1993 року та періоду часу здійснення ним підприємницької діяльності з 14.01.1994 року по 30.09.2001 року. Відповідач листом від 25 серпня 2023 року № 40924-30327/К-01/8-0400/23 повідомив позивача, що зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.01.1994 по 31.03.2001 немає підстав. Періоди роботи з 01.01.1999 по 31.03.1999 та з 01.10.1999 по 31.12.2000 зараховано до загального страхового стажу згідно даних про сплату внесків. Колегією суддів досліджено, що позивач з 01 квітня 2001 року по 30 вересня 2001 року здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, тобто після 30 червня 2000 року включно, а отже підстави для зарахування періоду з 01 квітня 2001 року по 30 вересня 2001 року до страхового стажу позивача згідно приписів ч. 3-1 розділу XV Закону №1058-IV відсутні. Крім того, також відсутні підстави для зарахування цього періоду до стажу позивача згідно Порядку №637, адже на підтвердження стажу позивачем не надано необхідних документів та/або даних, перелік яких визначено п.4 Порядку №637. Стосовно періоду з 14.01.1994 року по 31.03.2001 року, колегія суддів встановила, що періоди 01.01.1999 року по 31.03.1999 року та з 01.10.1999 року по 31.12.2000 року зараховано відповідачем до загального страхового стажу позивача згідно даних про сплату внесків. В свою чергу, щодо іншої частини періоду, позивачем не подано до матеріалів справи документи про сплату страхових внесків або інформацію Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Відтак, керуючись приписами ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.4 Порядку №637, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 14.01.1994 року по 31.03.2001 року, окрім правомірно зарахованих відповідачем періодів 01.01.1999 року по 31.03.1999 року та з 01.10.1999 року по 31.12.2000 року. Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду часу здійснення ним підприємницької діяльності. Натомість, зворотні доводи скаржника свого підтвердження не знайшли. Колегія суддів не приймає докази, які долучені скаржником до апеляційної скарги, оскільки останній, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що пошук вказаних доказів зайняв тривалий проміжок часу, оскільки такі доводи не спростовують наявність доказів у скаржника під час розгляду справи судом першої інстанції та існування у скаржника можливості надати ці докази суду першої інстанції. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі № 160/25554/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко