Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 165/2660/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 165/2660/24 пров. № А/857/20778/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Слободян І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 02 серпня 2024 року (головуючий суддя Малюшевська І.Є., с. Іваничі) у справі № 165/2660/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про порушення правил дорожнього руху, В С Т А Н О В И В: 04.06.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про порушення правил дорожнього руху. Позов обґрунтовує тим, що 25 травня 2024 року інспектором Запорізького районного управління поліції ГУНП у Запорізькій області лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2239481, згідно з якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 гривень за те, що ОСОБА_1 , який був позбавлений Нововолинським міським судом Волинської області 17.04.2024 року права керувати транспортними засобами, а 25.05.2024 року керував транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху. Вказує, що проходить військову службу під час мобілізації у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що у провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебувала справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Разом з тим, постановами Нововолинського міського суду від 3 липня 2023 року, від 20 липня 2023 року, від 6 грудня 2023 року, від 10 січня 2024 року адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно повертали до Володимирського РВП ГУНП у Волинській області для належного оформлення. Вказує, що 05 лютого 2024 року справа надійшла на розгляд до Нововолинського міського суду, однак ОСОБА_1 не отримував повістки про час та місце розгляду справи, не зміг ознайомитися з матеріалами справи, так як постійно перебував у Запорізькій області на бойових позиціях. Звертає увагу, що 25 травня 2024 року йому стало відомо, що постановою Нововолинського міського суду 17 квітня 2024 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Зазначає, що 04 червня 2024 року його представник отримав копію постанови Нововолинського міського суду. Оскільки позивач перебував у Запорізькій області на виконанні бойових завдань на час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, вважає, що він має право на оскарження постанови Нововолинського міського суду від 17 квітня 2024 року до Волинського апеляційного суду, оскільки пропустив строк на оскарження з поважних причин. Постановою Волинського апеляційного суду від 3 липня 2024 року було скасовано постанову Нововолинського міського суду від 17 квітня 2024 року, що була підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. У зв`язку з такими обставинами, позивач просив постанову серії ЕНА № 2239481 від 25.05.2024 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення, крім того, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати. Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 02 серпня 2024 адміністративний позов задоволено частково. Постанову серії ЕНА № 2239481 від 25.05.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 20400 гривень - скасовано та надіслано справу на новий розгляд до Запорізького районного управління поліції ГУНП у Запорізькій області. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Вважає передчасними посилання суду першої інстанції на постанову Волинського апеляційного суду від 03.07.2024, якою поновлено строк апеляційного оскарження за апеляційною скаргою представника позивача та в подальшому скасовано постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 17.04.2024 по справа №165/1719/23 ГУНП в Запорізькій області, оскільки оскаржувану постанову поліцейським було винесено саме 25.05.2024 на підставі даних з бази ІПНП НПУ, а саме відомостей про наявність постанови суду від 17.04.2024, якою було заборонено позивачеві право керування транспортним засобом строком на один рік, а справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було розглянуто тільки 03.07.2024, а саме після винесення оскаржуваної постанови. Тим більше, позивач під час відео фіксації поліцейськими підтвердив вчинення ним адміністративного правопорушення. Отже, апелянт вважає, що дії поліцейського правомірні, дотриманні всі процедуру, передбачені чинним законодавством, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови у інспектора були підстави, підкріплені належними та допустимими доказами (відеозапис від 25.05.2024), який підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 смт. 126 КУпАП. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Постановою інспектора Запорізького районного управління поліції ГУНП у Запорізькій області лейтенанта поліції Іотова Р.І. ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 25.05.2024 року о 11 год. 30 хв, у с. Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області по вул. Центральній, 135, керуючи транспортним засобом - ВАЗ 211140, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 під час руху користувався зв`язком - мобільним телефоном тримаючи його у руці, чим порушив п.п. 2.9 д) та будучи позбавленим права керування відповідно до постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 17.04.2024 року, чим порушив п. 2.1 а) ПДР. За правилами ст. 36 КУпАП, в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за ч. 4 ст. 126 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 гривень. Підставою винесення щодо ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, зокрема, за ч. 4 ст. 126 КУпАП стали внесені в базу ІПНП НПУ відомості про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк один рік відповідно до постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 17.04.2024 року у справі № 165/1719/23. Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 17.04.2024 року у справі № 165/1719/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Однак, постановою Волинського апеляційного суду від 03.07.2024 року у справі № 165/1719/23 поновлено захиснику ОСОБА_1 - адвокату Свередюк Ю.А. строк апеляційного оскарження постанови судді Нововолинського міського суду Волинської області від 17 квітня 2024 року в даній справі та апеляційну скаргу задоволено частково, постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 17 квітня 2024 року, щодо ОСОБА_1 скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, однак провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.6 ст.38 КУпАП. Постанова набрала законної сили негайно після її винесення 03.07.2024 року. У зв`язку з тим, що постановою Волинського апеляційного суду від 3 липня 2024 року скасовано постанову Нововолинського міського суду від 17 квітня 2024 року, що була підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, позивач просить скасувати постанову серії ЕНА № 2239481 від 25.05.2024 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. Крім того, стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги і дійшов висновку, що постанову серії ЕНА № 2239481 від 25.05.2024 року потрібно скасувати, а справу надіслати на новий розгляд для виконання відповідачем вимог КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями). Відповідно доп.1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно з ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пп. «а» п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, настає в разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ст.222 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.4 ст.126 КУпАП. Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень. В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. В розумінні ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як було вказано вище, відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Разом з тим, відповідно до ст.317 та 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції. За керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає наступне. Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 17.04.2024 року у справі № 165/1719/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Підставою винесення щодо ОСОБА_1 оскаржуваної постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП стали внесені в базу ІПНП НПУ відомості про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк один рік відповідно до постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 17.04.2024 року у справі № 165/1719/23. Разом з тим, колегія суддів не може не брати до уваги той факт, що постановою Волинського апеляційного суду від 03.07.2024 року у справі № 165/1719/23 поновлено захиснику ОСОБА_1 - адвокату Свередюк Ю.А. строк апеляційного оскарження постанови судді Нововолинського міського суду Волинської області від 17 квітня 2024 року в даній справі та апеляційну скаргу задоволено частково, постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 17 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, однак провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.6 ст.38 КУпАП. Постанова набрала законної сили негайно після її винесення 03.07.2024 року. Таким чином, апеляційний суд погоджується, що інспектором Запорізького РВП ГУНП у Запорізькій області під час розгляду 25.05.2024 року справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була дотримана передбачена законом процедура, оскільки на той момент у інспектора були підстави для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Проте, апеляційний суд зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами. Як вказувалося вище, постанова Нововолинського міського суду Волинської області від 17 квітня 2024 року, яка була підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП скасована судом вищої інстанції. Відсутність рішення суду, яке набрало законної сили про позбавлення особи права керування транспортним засобом, виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП, а винесена відносно позивача постанова на даний час порушує його права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Поновлення порушених прав позивача можливе шляхом визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно нього. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про скасування постанови серії ЕНА № 2239481 від 25.05.2024 та надіслання справи на новий розгляд для виконання відповідачем вимог КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись 241, 243, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 02 серпня 2024 року у справі № 165/2660/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 23.10.24