Постанова 4856 № 686/8499/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/8499/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козак О.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 05 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 05 грудня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що адвокат не в змозі здійснювати представництво позивача, оскільки він приймає участь у судовому засіданні у Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області у справі №686/7284/20 о 10:00. З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що норми ст. 286 КАС України визначають особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, згідно з ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Тобто, вказана норма не передбачає можливості продовження строку розгляду апеляційної скарги для даної категорії справ, навіть за наявності відповідних клопотань про відкладення розгляду справи. Окрім того, представник позивач не був позбавлений можливості вчасно подати клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Враховуючи, що позивача та його представника було належним чином повідомлено про день, час та місце апеляційного розгляду справи, а їх явка в судове засідання не визнавалась обов`язковою, то колегія судів приходить до висновку щодо відмови у задоволенні поданої заяви, з врахуванням того, що повідомлені ним причини неявки не визнано судом поважними, а відкладення розгляду справи призведе до значного порушення вимог ч. 5 ст. 286 КАС України. Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно постанови серії ЕАС № 6743229 від 27.03.2023 року ОСОБА_1 27.03.2023 року о 20 год. 56 хв. по просп. Миру, 67 в м. Хмельницькому керувала автомобілем марки «Мазда» д/н НОМЕР_1 , при цьому будучи позбавленою права керування транспортними засобами терміном на 1 рік рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 01.09.2022, чим порушила п. 2.1 «а» ПДР та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст.126 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 20400 грн. за ч.4 ст.126 КУпАП. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2022 року в справі №686/14849/22 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобами на строк 1 рік. Постанова набрала законної сили. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем суду відеозаписи підтверджують правомірність оскаржуваної постанови та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, є належними та допустимими доказами, так як виготовлені відповідно до вищевикладених положень ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до п. 2.1 а ПДР України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Згідно ч.4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктами 3, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з положеннями ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Згідно відеозаписів, які містяться в матеріалах справи, позивач здійснювала керування транспортним засобом. При цьому на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення їй було роз`яснено її права, будь-якими з роз`яснених прав вона бажання скористатись не виявила, також не заперечувала, що здійснювала керування транспортним засобом, пояснивши, що лише припаркувала транспортний засіб. Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що надані відповідачем суду відеозаписи підтверджують правомірність оскаржуваної постанови та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, є належними та допустимими доказами, так як виготовлені відповідно до вищевикладених положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно матеріалів справи, свідок ОСОБА_2 пояснив суду першої інстанції, що вони їхали додому, коли двоє чоловіків підійшли до автомобіля і почали шарпати ОСОБА_3 перескочила за кермо і далі ніхто не рухався. Коли показали посвідчення вона не рухалась. Однак, вказані свідчення не спростовують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, будучи позбавленою права керування транспортними засобами, та доказів наданих відповідачем. Не підтверджують пояснення свідка і перебування ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності під час вчинення адміністративного правопорушення. Вказані твердження позивача свідчать про обраний нею спосіб захисту для уникнення відповідальності у вчинення адміністративного правопорушення за порушення ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки відповідачем доведено правомірність винесення постанови, про що надано відповідні докази, які не спростовані позивачем. Щодо тверджень позивача про розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, слід зазначити наступне. Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема частини перша, друга і четверта статті 126). Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.1 р. III Інструкції № 1395). Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.2 р. III Інструкції №1395), що відповідає положенням ст.276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення таких правопорушень. Безпідставні посилання позивача і на не врахування працівником поліції вимог ст. 33 КУпАП, оскільки відповідно до ч.2 вказаної статті, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 05 грудня 2023 року. Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.