Ухвала КАС ВС № 260/10589/23

УХВАЛА 09 жовтня 2024 року м. Київ справа №260/10589/23 адміністративне провадження №Зі/990/123/24 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Загороднюка Андрія Григоровича, судді Білак Мирослави Вікторівни, судді Кашпур Ольги Валеріївни від участі у розгляді справи №260/10589/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особа: Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання дії та бездіяльності протиправними, УСТАНОВИВ: 15 липня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі №260/10589/23. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Загороднюку А.Г., суддям Білак М.В., Кашпур О.В. Ухвалою від 07 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Кашпур О.В.) відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою. 24 вересня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі головуючого судді Загороднюка А.Г., судді Білак М.В., судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №260/10589/23. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року вказану заяву визнано необґрунтованою та передано для вирішення питання заявленого відводу колегії суддів, який не входить до складу суду, що розглядає справу у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі головуючого судді Загороднюка А.Г., судді Білак М.В., судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №260/10589/23 передано на розгляд судді Мельник-Томенко Ж.М. Вирішуючи порушене заявником питання про відвід колегії суддів, Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Заява про відвід судді колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у складі головуючого судді Загороднюка А.Г., судді Білак М.В., судді Кашпур О.В. обґрунтована наступним. Заявниця посилається на попередню редакцію статті 125 Конституції України, яка, до прийняття Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», визначала, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є саме Верховний Суд України. ОСОБА_1 наголошує, що зазначеним Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» було змінено статтю 125 Конституції України, в результаті чого вона була викладена в новій редакції, яка визначила Верховний Суд найвищим судом у системі судоустрою України. Разом з тим, заявниця завертає увагу, що Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який регламентує організацію та діяльність Верховного Суду, було прийнято фактично за годину до прийняття Закону № 1401-VIII. Крім того, вона зазначає, що Закон № 1401-VIII, який змінив редакцію статті 125 Конституції України, набрав чинності лише 30 вересня 2016 року. На думку заявниці, Верховна Рада України мала право та повноваження приймати Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» виключно після набрання чинності 30 вересня 2016 року змін до статті 125 Конституції України. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховна Рада України прийняла в межах та в спосіб, що суперечать імперативу положень частини першої статті 6, частини другої статті 8, частини другої статті 19 Конституції України. З огляду на зазначене ОСОБА_1 вважає, що єдиними легітимним найвищим судом в системі судоустрою України був, є і буде виключно Верховний Суд України (юридична особа код ЄДРПОУ 00019034), а не Верховний Суд (юридична особа код ЄДРПОУ 42721784). У зв`язку з цим, заявниця просить відвести колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - головуючого суддю (суддю-доповідача) Загороднюка А.Г., суддів Білак М.В. та Кашпур О.В. - від розгляду справи № 260/10589/23. Також ОСОБА_1 вимагає передати цю справу на розгляд єдиного легітимного найвищого суду в системі судоустрою України - Верховного Суду України (юридична особа код ЄДРПОУ 00019034). Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Відповідно до частини десятої статті 40 КАС України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох робочих днів з дня надходження заяви про відвід. Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. Проаналізувавши викладені в заяві ОСОБА_1 доводи, суд доходить висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу складу суду у цій справі. Заява не містить посилання на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь суддів у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України. Крім того, доводи ОСОБА_1 , наведені в заяві про відвід, фактично унеможливлюють прийняття до розгляду цієї справи будь-яким складом суду. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12.10.1978), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. За змістом статті 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Частиною третьою статті 125 Конституції України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року), якій кореспондує частина друга статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, визначено, що найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності цим Законом утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом та призначаються судді Верховного Суду за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону. Порядок призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду за спеціальною процедурою визначено у статті 81 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до статті 81 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя розглянула питання про внесення Президентові України подання про призначення суддів на посади у Верховний Суд та 20 березня 2019 року ухвалила відповідне рішення. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року. Станом на сьогодні судді Верховного Суду України переведені до Веховного Суду на підставі вимог абзацу 2 пункту 4-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Зазначені нормативно-правові акти та акт Президента України не визнані у встановленому законом порядку такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а акт Вищої ради правосуддя - протиправним. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів легітимність Верховного Суду, а також неупередженість або об`єктивність колегії суддів: судді-доповідачу Загороднюку А.Г., суддям Білак М.В., Кашпур О.В. для розгляду справи №260/10589/23. З урахуванням зазначеного, вважаю, що обґрунтованих підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід немає, а отже, в її задоволенні слід відмовити. Керуючись статтями 36, 40 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 24 вересня 2024 року про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Загороднюка Андрія Григоровича, судді Білак Мирослави Вікторівни, судді Кашпур Ольги Валеріївни від участі у розгляді справи № 260/10589/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. ........................... Ж.М. Мельник-Томенко, Суддя Верховного Суду