Постанова 4870 № 914/1417/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" вересня 2024 р. Справа №914/1417/24 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА за №1010 УНІКА від 30.08.2024, на рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2024, суддя Король М.Р., м. Львів, повний текст рішення складено 19.08.2024, за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА до відповідача Львівського комунального підприємства СТАРИЙ ЛЬВІВ про стягнення 48 308,40 грн., В С Т А Н О В И В: короткий зміст позовних вимог 03.06.2024 приватне акціонерне товариство Страхова компанія УНІКА (надалі ПрАТ «СК «УНІКА») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства СТАРИЙ ЛЬВІВ (надалі ЛКП СТАРИЙ ЛЬВІВ) про стягнення 48 308,40 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що страховиком понесені збитки в розмірі 48 308,40 грн., які завдані в результаті здійснення виплат з настанням страхової події, у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 014031/4600/0000334 від 03.03.2020 (укладеного між ПрАТ «СК «УНІКА» (страховик) та Дмитрів Х.П. (страхувальник)) та на підставі страхових актів № 00408124 та № 00408124 (доплата). Правовою підставою позовних вимог позивач зазначає ст.ст. 993, 1166 Цивільного кодексу України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.08.2024 відмовлено в задоволені позовних вимог у зв`язку з безпідставністю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі позивач (ПрАТ «СК «УНІКА») просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на ст. 1166 ЦК України, а також на принципи змагальності та диспозитивності і тому вважає, що позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Посилається на правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 в справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 в справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 в справі № 910/19960/15 за змістом яких в деліктних зобов`язаннях передбачається презумпція вини завдавача шкоди (особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини). Також посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 12.03.2019 в справі № 920/715/17, за змістом якої суд зобов`язаний самостійно встановлювати наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення у деліктних правовідносинах. Вважає, що на відповідача, як на балансоутримувача будинку покладено обов`язок щодо виконання робіт із скидання снігу та льоду із даху та покрівлі будинку АДРЕСА_1 . Посилається на те, що відповідач свого обов`язку не виконав, що спричинило пошкодження транспортного засобу. Узагальнені заперечення відповідача (ЛКП СТАРИЙ ЛЬВІВ) Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що позивачем (апелянтом) не доведено, а місцевим господарським судом не встановлено, причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. Вважає, що відповідач не є особою, яка завдала пошкодження або з вини, якої пошкоджений застрахований автотранспортний засіб, а тому не може доводити відсутність своєї вини у пошкодженні застрахованого автотранспортного засобу за відсутності його причетності до зазначеної страхової події. 17.09.2024 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, за змістом яких позивач просить рішення місцевого господарського суду скасувати, задоволити апеляційну скаргу та задоволити позовні вимоги. Доводи позивача, які викладені в письмових поясненнях аналогічні доводам апеляційної скарги. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА за №1010 УНІКА від 30.08.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2024 в справі №914/1417/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи № 914/1417/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини 03.03.2020 ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 014031/4600/0000334, за змістом якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаним у розділі 6 цього договору. Інформація про транспортний засіб та застраховане обладнання: тип: легковий; марка (модель): Volkswagen Golf; реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; номер кузова (шасі): НОМЕР_2 ; рік випуску: 2014 (п. 6 договору). За змістом п. 5 договору передбачено страхові ризики: незаконне володіння; дорожньо-транспортна пригода (ДТП); протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо, пожежа, інші випадки. Відповідно до п.п. «ж» п. 7.1 договору для отримання страхового відшкодування, у разі настання страхового випадку за ризиком «Інші випадки» страховику надається: оригінал довідки органів МВС або інших компетентних органів, яка підтверджує факт настання страхового випадку. Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Згідно статті 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. За змістом позовних вимог, позивач зазначає, що 24.02.2021 із застрахованим майном (транспортним засобом) відбулась страхова подія, а саме: у АДРЕСА_1 на припаркований автомобіль Volkswagen Golf державний реєстраційний номер НОМЕР_1 впала брила снігу, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. 25.02.2021 про подію повідомлений страховик (ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»), що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 25.02.2021 про подію з ознаками страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу. Як вбачається з матеріалів справи, зазначена заява ОСОБА_1 від 25.02.2021 була розглянута страховиком та визнана страховим випадком. Таким чином, на підставі акту огляду транспортного засобу від 25.02.2021; рахунку за №0000017754 від 25.02.2021; рахунку за № М00006800 від 25.02.2021; ремонтної калькуляції за № 00408124 від 26.02.2021; страхового акту за №00408124 від 03.03.2021 та страхового акту за № 00408124 доплата від 13.04.2021 ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі 48 308, 40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за №205326 від 04.03.2021 на суму 25 000,00 грн., за №214159 від 14.04.2021 на суму 22 831, 20 грн. та за №214158 від 14.04.2021 на суму 477,20 грн. Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 2 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В іншому випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті. Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки. Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом. Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідачу потрібно довести відсутність його вини в завданні збитків позивачу. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21, від 22.06.2023 у справі № 910/19444/21, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом. Позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, проте зобов`язаний довести протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Апеляційним судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 12.03.2019 в справі № 920/715/17, на яку посилається апелянт, та за змістом якої господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11. Оцінюючи наявність/відсутність елементів правопорушення, апеляційний суд зазначає, що в заяві страхувальника ( ОСОБА_1 ) від 25.02.2021 про подію з ознаками страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, а саме в розділі «Короткий опис події» зазначено про «ймовірність падіння льодово-снігової маси з даху будинку», як причини пошкодження автотранспортного засобу. За змістом позовних вимог, позивач посилається на те, що пошкодження автотранспортного засобу відбулося 23.02.2021 біля будинку АДРЕСА_1 , проте огляд автотранспортного засобу проведений страховиком (позивачем) лише 25.02.2021 за адресою: АДРЕСА_2 . Як вбачається з довідок ГУ НП у Львівській області за №4142/374 та за №4192/374 від 10.03.2021, засвідчено лише факт звернення гр. ОСОБА_2 , а не вигодонабувача (страхувальника) за договором ОСОБА_1 до органів поліції з приводу пошкодженого належного їй транспортного засобу. За змістом пп. «ж» п. 7.1 договору страхування, для отримання страхового відшкодування, у разі настання страхового випадку за ризиком «Інші випадки» страховику надається: оригінал довідки органів МВС або інших компетентних органів, яка підтверджує факт настання страхового випадку, а не факт звернення особи до відповідних органів. Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що довідки ГУ НП у Львівській області за №4142/374 та за №4192/374 від 10.03.2021 не підтверджують факт настання страхової події в зазначеному у позовній заяві місці та часі. Відповідно до ч. 3 ст. 102 Закону України «Про страхування» у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Як вбачається з матеріалів справи, страховик визнав вищезазначену подію страховим випадком, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Проте, всупереч ч. 3 ст. 102 Закону України «Про страхування» страховик не встановив факт, причини та обставини такої події. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутній протокол огляду транспортного засобу, протокол огляду місця події, фототаблиці, графічні зображення про фіксування події, яка завдала шкоди застрахованому транспортному засобу. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що на відповідача, як на балансоутримувача будинку покладено обов`язок щодо виконання робіт із скидання снігу та льоду із даху та покрівлі будинку АДРЕСА_1 , апеляційний суд відхиляє такі, оскільки в матеріалах справи відсутній, а сторонами не поданий акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, який би встановив факт падіння снігу саме 23.02.2021 з даху будинку АДРЕСА_1 , на застрахований транспортний засіб та схема розташування застрахованого транспортного засобу відносно будинку АДРЕСА_1 . Правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 14.02.2018 в справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 в справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 в справі № 910/19960/15, на які посилається скаржник, не підлягають застосуванню, оскільки правовідносини не є релевантними до обставин цієї справи. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів завдання відповідачем шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними. З огляду на викладене висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову відповідають встановленим обставинам по справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованих висновків місцевого господарського суду. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позивачем (апелянтом) не доведено, а місцевим господарським судом не встановлено, причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками знайшли своє підтвердження та враховані апеляційним господарським судом як обґрунтовані. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» за №1010 УНІКА від 30.08.2024 підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (позивача) судового збору в розмірі 4 542,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 005262 від 30.08.2024. Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» за №1010 УНІКА від 30.08.2024 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2024 в справі №914/1417/24 залишити без змін. Судовий збір в розмірі 4 542,00 грн. покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий-суддя Бойко С.М. Судді Бонк Т.Б. Якімець Г.Г.