Постанова 4811 № 462/6747/23

Справа № 462/6747/23 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б. Провадження № 22-ц/811/3595/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2024 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Підбірного М.Я. на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 13 листопада 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, - в с т а н о в и в: В вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 11193,45 грн та судовий збір. Свої позовні вимоги мотивував тим, що 18.02.2021 о 07:20 год, на автодорозі Львів - Самбір - Ужгород 95 км + 500 м, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля марки «Subaru», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Subaru», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 27.04.2021 по справі № 462/1442/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 24.03.2021 по справі №462/1443/21 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. На момент дорожньо-транспортної пригоди діяв Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 014034/4615/0000110 від 06.07.2020. Згідно вказаного договору були застраховані майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «Subaru», д.н.з. НОМЕР_2 . Страхувальник своєчасно звернувся до ПАТ «СК «УНІКА» із заявою №00406405 про подію з ознаками страхового випадку згідно сертифікату КАСКО № 014034/4615/0000110, у зв`язку з чим позивач здійснив виплату суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Subaru», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 21120,81 грн, згідно платіжного доручення № 204031 від 26.02.2021 та доплату в розмірі 1266,08 грн, згідно платіжного доручення № 204052 від 26.02.2021. На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Оскільки на момент дорожньо - транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована не була та у зв`язку із обопільністю вини обох учасників ДТП, завдані збитки відшкодовуються пропорційно ступеню вини. Отже позивач має право на стягнення суми сплаченого страхового відшкодування з відповідача, а саме на 50% від суми виплаченого страхового відшкодування, що становить: 11193,45 грн, як з особи, відповідальної за завданий збиток. Просив позов задоволити. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 13 листопада 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 11193,45 грн (одинадцять тисяч сто дев`яносто три гривні сорок п`ять копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судовий збір в розмірі 2684 грн. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Підбірний М.Я., подавши апеляційну скаргу. На думку апелянта, оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах і порушення норм процесуального права. Вирішуючи спір в порядку письмового провадження суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи та заперечення відповідача про не доведення позивачем належними допустимими доказами своїх доводів та вимог про те, що ступінь вини відповідача складає 50% та обов`язок суду щодо визначення ступеня вини за шкоду, заподіяною при взаємодії джерел підвищеної небезпеки, при наявності вини обох володільців. Разом з тим, суд першої інстанції обмежився висновком про те, що оскільки винуватцями ДТП були визнані двоє водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , однак враховуючи неможливість встановлення в якій саме частині шкоди, заподіяної внаслідок ДТП несуть відповідальність водії, справедливим є розподіл шкоди між водіями у рівних частках. На думку відповідача, суд необґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення нібито за порушення п.13.1 Правил дорожнього руху України за відсутності в матеріалах справи доказів скоєння особою вказаного правопорушення У відзиві на позовну заяву та інших заявах по суті справи представник відповідача звертав увагу на суду першої інстанції на те, що вказані доводи підлягають також оцінці судом під час розгляду даної справи в контексті обов`язку суду щодо визначення ступеня вини за шкоду, заподіяною при взаємодії джерел підвищеної небезпеки, при наявності вини обох володільців. Окрім цього, в апеляційній скарзі просить залучити до участі в справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача гр. ОСОБА_3 (водія власника автомобіля «Subaru Forester» реєстраційний номер НОМЕР_2 ), та витребувати з архіву Залізничного районного суду м.Львова матеріали справи № 462/1443/21 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП гр. ОСОБА_3 та справи № 462/1442/21 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП гр. ОСОБА_1 , з метою вирішення судом питання щодо ступеня вини учасників ДТП. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Представник ПАТ «СК «Уніка» подав відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки грунтуються на вимогах чинного законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, і доведені в ході судового розгляду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Встановлено, що18.02.2021 о 07:20 год на автодорозі Львів - Самбір - Ужгород 95 км + 500 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Subaru», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Залізничного районного суду м. Львова від 27.04.2021 у справі № 462/1442/21 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень /а.с. 4/. Відповідно до постанови Залізничного районного суду м. Львова від 24.03.2021 у справі № 462/1443/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 340 гривень в дохід держави /а.с. 5/. Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі по адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою. Вина відповідача ОСОБА_1 встановлена постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27.04.2021, яка набрала законної сили, а тому в порядку ст. 82 ЦПК України вина відповідача у скоєнні ДТП доказуванню не підлягає. Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 014034/4615/0000110 від 06.07.2020 ОСОБА_2 застрахував свій транспортний засіб «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в ПАТ «СК «Уніка» /а.с. 6/. 19.02.2021 ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «СК «Уніка» із заявою № 00406405 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору Каско № 014034/4615/0000110 /а.с. 15/. В зв`язку з тим, що відбулась вищезазначена ДТП, страховиком ПАТ «СК «Уніка», на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 014034/4615/0000110 від 06.07.2020, протоколу огляду транспортного засобу «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 18.02.2021, ремонтної калькуляції, рахунків №00183 від 19.02.2021 та №046 від 24.02.2021, страхового акту № 00406405 від 25.02.2021, ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 22386,89 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №204031 від 26.02.2021 та № 204052 від 26.02.2021 /а.с. 16-21, 23-24/. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов договору. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Citroen Jumper», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_1 на момент ДТП застрахована не була (а.с. 25, 26-27). У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були визнані винними у вчиненні ДТП за ст. 124 КУпАП, а також враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП не була застрохована, позивач звернувся до останнього із вимогою про відшкодування завданих збитків в розмірі 50%. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступник) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Дії осіб, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), визначені у статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (частина перша статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Вказаною нормою також визначено вимоги до змісту та необхідних додатків до заяви про страхове відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого (29 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/2351/17 та від 05.04.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/3165/17). У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування (28 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 183/791/16-ц та від 28 лютого 2018 року у справі № 521/16989/13-ц). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. На підставі пункту 36.3. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки винуватцями ДТП були визнані двоє водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,однак враховуючи неможливість встановлення в якій саме частині шкоди, заподіяної внаслідок ДТП несуть відповідальність водії, справедливим є розподіл шкоди між водіями у рівних частках, що відповідає п.36.3. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності колегія суддів до уваги не бере, в силу вимог ч.6 ст. 82 ЦПК України. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно з ч.3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. З огляду на зазначене, клопотання апелянта щодо витребування справ з Залізничного суду та залучення третьої особи не підлягають до задоволення. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Підбірного М.Я. залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 13 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 30 вересня 2024 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.