Постанова 4811 № 450/1557/17

Справа № 450/1557/17 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А. Провадження № 22-ц/811/864/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 37 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 грудня 2020 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхуваня» до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 28 766, 79 грн., - в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог. В червні 2017 року ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхуваня» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 28 766, 79 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28.03.2016 року між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0936064.701. Предметом договору страхування є страхування транспортного засобу «Mazda CХ-5» д.н. НОМЕР_1 . 24.09.2016 року о 12 год. 20 хв. на а/д Київ-Чоп 559км+180м відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Mazda CХ-5» д.н. НОМЕР_1 та автомобілем «Рено» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб «Mazda CХ-5» д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ДАІ. Враховуючи наявність договору страхування, власник пошкодженого застрахованого транспортного засобу звернувся до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля «Mazda CХ-5» д.н. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено протокол огляду транспортного засобу, та складено рахунок №0120, відповідно до якого вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу «Mazda CХ-5» д.н. НОМЕР_1 складає 77 096, 00 гривень та рахунок №586 на суму 7 504,88 гривень. 15.11.2016 року позивачем складено розрахунок страхового відшкодування, згідно якого: розмір збитку складає 80 586, 79 грн; франшиза скадає 2 320, 00 грн.; відсоток виплати 100%; всього до виплати - 78 266, 79 грн. 15.11.2016 року ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складено страховий акт по справі №1077.206.16.01.01. на суму 78 266, 79 гривень. 25.11.2016 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 67 066,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25916 від 25.11.2016 року. 25.11.2016 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 11 200, 39 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25915 від 25.11.2016 року. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.11.2016 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в ПрАТ «СК Уніка» згідно поліса АЕ/5983636, а ліміт відповідальності ПрАТ «СК «Уніка» згідно цього поліса складає 50 000, 00 грн., а франшиза складає 500, 00 грн., то розмір збитку, який покривається страховою компанією відповідача складає 49 500, 00 грн. Оскільки, позивачем була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 78 266, 79 грн., а ліміт відповідальності ПрАТ «СК «Уніка» з урахуванням суми франшизи складає 49 500, 00 грн., то 28 766, 79 грн. сума, яка перевищує ліміт відповідальності і не відшкодовується ПрАТ «СК «Уніка» та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 28 766, 79 (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят шість гривень сімдесят дев`ять копійок) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводи. З рішенням суду не погоджується, вважає таке незаконним та не обґрунтованим. Оскільки позивач просить стягнути з відповідача завдану останнім матеріальну шкоду, а саме в порядку регресу, вважає, що з цих підстав позов не підлягає задоволенню, оскільки виходить за межі позовних вимог. Зазначає, що право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). Позивач мав звернутись з позовом про відшкодування шкоди в порядку суброгації. Вказує, що при виплаті страхового відшкодування не було враховано зносу автомобіля. Відзив на апеляційну скаргу позивач ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» не подав. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Фактичні обставини справи, встановлені судом. 28 березня 2016 року між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0936064.701. Предметом договору страхування є страхування транспортного засобу «Mazda CХ-5» д.н. НОМЕР_1 . 24.09.2016 року о 12 год. 20 хв. на а/д Київ-Чоп 559км+180м відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Mazda CХ-5» д.н. НОМЕР_1 та автомобілем «Рено» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб «Mazda CХ-5» д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ДАІ. Враховуючи наявність договору страхування, власник пошкодженого застрахованого транспортного засобу звернувся до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля «Mazda CХ-5» д.н. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено протокол огляду транспортного засобу, та складено рахунок № 0120, відповідно до якого вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу «Mazda CХ-5» д.н. НОМЕР_1 складає 77 096, 00 гривень та рахунок №586 на суму 7 504,88 гривень. 15 листопада 2016 року позивачем складено розрахунок страхового відшкодування, згідно якого: розмір збитку складає 80 586, 79 грн; франшиза скадає 2 320, 00 грн.; відсоток виплати 100%; всього до виплати - 78 266, 79 грн. 15.11.2016 року ПрАТ «СК « Альфа Страхування» складено страховий акт по справі №1077.206.16.01.01. на суму 78 266, 79 гривень. 25 листопада 2016 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 67 066,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25916 від 25.11.2016 року. 25 листопада 2016 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 11 200, 39 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25915 від 25.11.2016 року. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.11.2016 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Позиція Апеляційного суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем подано достатньо доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, позивач має право регресної вимоги сплаченого страхового відшкодування, а тому позов підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступник) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Дії осіб, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), визначені у статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (частина перша статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Вказаною нормою також визначено вимоги до змісту та необхідних додатків до заяви про страхове відшкодування. Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року № № 755/18006/15-ц, прийшла до висновку про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Натомість, згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Основною характерною ознакою суброгаціїє збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого (29 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/2351/17 та від 05.04.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/3165/17). У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування (28 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 183/791/16-ц та від 28 лютого 2018 року у справі № 521/16989/13-ц ). Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим. Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику (30 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/12500/17 ). Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки у деліктному зобов`язанні, що виникло внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Заміна кредитора у деліктному зобов`язанні в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією, що не змінює порядку перебігу позовної давності (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 910/2603/17 (провадження № 12-134гс18)). При цьому, невірне обґрунтування позову і керування статтями про регрес з урахуванням інших вірних висновків місцевого суду, з якими погоджується апеляційний суд, у взаємозв`язку із дослідженими судами матеріалами справи, не призвело до невірного вирішення спору по суті, і не є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Доводи апеляційної скарги, що виплата страхового відшкодування у випадку ДТП відбувається з врахуванням зносу, однак, останній при виплаті страхового відшкодування врахований не був, колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, відповідно до звіту №2073/16 проведеного Експерт-сервісом про оцінку автомобіля «Mazda CХ-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля «Mazda CХ-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 0,00. Вартість відновлюваного ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, завданого власнику автомобіля автомобіля «Mazda CХ-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 складає 94 003, 70 грн. Відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 367,368, п.1.ч.1 ст.374,375,381,382,384 ЦПК України, суд- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 31.12.2020 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Крайник Н.П. Мельничук О.Я.