Постанова 4803 № 201/10992/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1401/22 Справа № 201/10992/20 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанії Альфа Гарант на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа Гарант про стягнення суми страхового відшкодування, - в с т а н о в и л а: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа Гарант (далі - ТДВ СК Альфа Гарант) про стягнення суми страхового відшкодування, мотивуючи його тим, що 27 травня 2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої його транспортному засобу - марки MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заподіяно механічні пошкодження. Винною особою у спричиненні даної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої була застрахована полісом №АМ/9915549 у ТДВ СК Альфа Гарант. Зазначав, що пошкоджений транспортний засіб було оглянуто представником відповідача, про що складено відповідний акт, на підставі якого в подальшому було встановлено вартість спричиненого матеріального збитку та суму страхового відшкодування в розмірі 67 844,25 грн. з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу, 20% ПДВ, розміру франшизи. Вказував, що страховик у відповідності до вимог закону суму страхового відшкодування з ним не погодив, при цьому аварійний сертифікат, відповідно до якого страховиком було визначено суму страхового відшкодування, складено із порушенням Методики оцінки майна, огляд транспортного засобу проводився одним спеціалістом, висновок складався іншим, у зв`язку із чим вимушений був самостійно звернутися до експерта-оцінювача із заявою щодо розрахунку вартості матеріального збитку належного йому автомобіля. Звітом №27/05/ НОМЕР_2 від 26 серпня 2020 року, складеного на його замовлення оцінювачем ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту, завданого власнику транспортного засобу MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, без вирахування коефіцієнту фізичного зносу, складає 173 803,30 грн., вартість матеріального збитку, з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 137 835,74 грн. Загалом сума матеріального збитку, з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та 20% ПДВ на замінні частини, складає 116 355,11 грн. з розрахунку 10 080 (робота) + 13 588,46 грн. (матеріали) + 92 416,65 грн. Таким чином, враховуючи, що розмір суми страхового відшкодування має бути відшкодований з вирахуванням суми франшизи в розмірі 1 000 грн., а також вже сплаченого страхового відшкодування страховиком, просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь розмір страхового відшкодування в розмірі 47 510,86 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2021 року позов задоволено. В апеляційній скарзі ТДВ СК Альфа Гарант, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, наданим відповідачем, зокрема аварійному сертифікату №57-D/70/3 від 05 серпня 2020 року та висновку автотоварознавчого дослідження №ЦВ/203268-2816333,164408 від 14 вересня 2020 року. Вказує, що ним на виконання вимог закону у встановлені строки після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з метою встановлення розмірі збитків та причин настання страхового випадку було направлено аварійного комісара, яким і було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу. При цьому, відповідно до пункту 5.1 Методики встановлено, що визначення розміру матеріальних збитків чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), яка залучила експерта, тобто в даному випадку за рішенням страховика ТДВ СК Альфа Гарант - замовника дослідження, у разі надання ним, необхідних даних для проведення дослідження. Зазначає, що відповідно до аварійного сертифікату №57-D/70/3 вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ склала 68 884,25 грн. з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу запчастин, 20% ПДВ склала 68 884,25 грн., які з вирахуванням франшизи були сплачені на користь позивача. Зважаючи на те, що останній із висновком відповідного дослідження не погодився, страховик провів автотоварознавче дослідження №ЦВ/203268-2816333,164408 від 14 вересня 2020 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку склала 85 502,26 грн., в тому числі ПДВ 12 930,71 грн. Враховуючи наявну різницю у сумі матеріального збитку у проведених дослідженнях, страховиком було здійснено доплату до вже виплаченого страхового відшкодування в розмірі 3 727,30 грн. та сплачено пеню у розмірі 22 грн., тобто відповідач в повному обсязі здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача. В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що вищевказані аварійний сертифікат чи висновок автотоварознавчого дослідження не відповідають вимогам закону чи складені з порушенням методики проведення товарознавчої експертизи, рецензування вказаних висновків не проводилося, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи ним не подавалося, в той час як саме на позивача покладається обов`язок доведення порушення його прав з боку відповідача. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що сума, що відповідає розміру оціненої шкоди зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, оскільки позивачем не було надано доказів проведення та фактичної оплати проведення ремонту його пошкодженого транспортного засобу. Крім того, зазначав, що обсяг відповідальності страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на відміну від особи, що завдала шкоди. Позивачем ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на обґрунтованість рішення та відсутності підстав для його скасування, оскільки висновок автотоварознавчого дослідження №ЦВ/203268-2816333,164408 від 14 вересня 2020 року відповідачем в матеріали справи надано не було. А розрахунок №57-D/70/3 від 05 серпня 2020 року складений з порушенням Методики, оскільки спеціаліст, яким було здійснено розрахунок, безпосередньо транспортний засіб не оглядав. Вказує, що Методика розрахунку не містить посилань на можливість визначення матеріального збитку чи вартості колісного транспортного засобу без його огляду особисто експертом. Безпосередньо спеціаліст, який оглядав транспортний засіб будь-яких висновків чи розрахунків страховику не складав. Вважає, що спеціаліст, який робив розрахунок №57-D/70/3 умисно занизив вартість запасних частин, та завищив коефіцієнт фізичного зносу, таким чином вказаний розрахунок не є належним доказом по справі. Вказує, що доводи апелянта про стягнення судом першої інстанції розміру матеріального збитку без вирахування 20% ПДВ є безпідставними. Вказує, що відповідачем не надано належної калькуляції розрахунку матеріальних збитків. Вказує, що висновок №ЦВ/203268-2816333,164408 від 14 вересня 2020 року, на який посилається відповідач, складено після спливу терміну врегулювання страхової справи, тобто після спливу 90 днів з моменту написання заяви про виплату страхового відшкодування. Окремо, зазначав, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має права на її подання, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_4 є співробітником ТДВ СК Альфа Гарант, а тому апеляційна скарга має бути повернута без розгляду. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з огляду на наступне. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 11 травня 2020 року о 17 годині 00 хвилин в районі будинку №82 по вул.Набережна Перемоги в м.Дніпрі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2020 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, та накладено стягнення у виді штрафу (а.с.5). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 вбачається, що власником автомобіля MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а.с.4). 27 травня 2020 року було здійснено огляд транспортного засобу MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за участю власника автомобіля ОСОБА_1 (а.с.47-48). 29 травня 2020 року учасник дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК Альфа Гарант із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування на зазначений ним рахунок із приміткою, що зі способом і розміром збитку не згодний, оскільки не розуміє його на час підписання заяви (а.с.44-45,46). Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «RENAULT MEGANE SCENIC», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована в ТДВ СК Альфа Гарант згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/9915549 від 15 травня 2019 року. Ліміт відповідальності страховика за заподіяну шкоду майну за договором складає 100 000 грн., франшиза 1 000 грн. (а.с.43). 05 серпня 2020 року на замовлення ТДВ СК Альфа Гарант було складено аварійний сертифікат №57-D/70/3 з розрахунку вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за участю власника автомобіля ОСОБА_1 , в якому зафіксовані пошкодження транспортного засобу, та відповідно до якого ринкова вартість ТЗ до моменту пошкодження 409 944,79 грн., вартість відновлювального ремонту ТЗ згідно ремонтної калькуляції 118 918,59 грн., коефіцієнт фізичного зносу 0,359, вартість відновлювального ремонту ТЗ з врахуванням фізичного зносу 82 613,10 (в т.ч. ПДВ) та 68 844,25 грн. без ПДВ (а.с.49-54). На підставі вказаного аварійного сертифікату складено розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування, яка зменшена на розмір франшизи, та розмір якої склав 67 844,25 грн. (а.с.68). 07 серпня 2020 року ТДВ СК Альфа Гарант складено страховий акт № ЦВ/20/3268 про сплату страхування, що підлягає компенсації в розмірі 67 844,25 грн. (а.с. 69). Вказана сума страхового відшкодування ТДВ СК Альфа Гарант була отримана позивачем, що підтверджується платіжними дорученням №10633 від 07 серпня 2020 року (а.с.70). На підставі заяви ТДВ СК Альфа Гарант оцінювачем ТОВ Партнер-Консалт 14 вересня 2020 року було складено висновок автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику майна MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, складає 85 502,26 грн., в тому числі 12 930,17 грн. ПДВ на вартість матеріалів та складових (а.с.55-67). На підставі вказаного висновку ТДВ СК Альфа Гарант складено розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого додаткова сума страхового відшкодування склала 3 727,30 грн. (а.с.73) та додатково 15 вересня 2020 року складено страховий акт №ЦВ/20/3268/1, відповідно до якого прийнято рішення відшкодувати вказану різницю в сумі 3 727,30 грн. на розрахунковий рахунок позивача (а.с.73). Вказана сума страхового відшкодування ТДВ СК Альфа Гарант була отримана позивачем, що підтверджується платіжними дорученням №11425 від 15 вересня 2020 року (а.с.74). 26 серпня 2020 року на замовлення ОСОБА_1 оцінювачем Фонду Державного майна України - ОСОБА_3 складено звіт-дослідження спеціаліста-автоторознавця автомобіля MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , №27/05/2020Ч, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові досліджуваного автомобіля при ДТП складає 137 835,74 грн. Вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу з урахуванням ПДВ на вартість запчастин складає 173 803,30 грн. Коефіцієнт фізичного зносу автомобіля MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 0,24 (а.с.20-18). Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги статті 1192 ЦК України, зазначав, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, при цьому, калькуляція відновлювального ремонту відповідача не є належним доказом, оскільки особа, яка проводила калькуляцію вартості ремонтно-відновлювальних робіт не має ліцензії (сертифікату) саме на проведення оцінки вартості заподіяних транспортному засобу ушкоджень. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов`язана з використанням транспортних засобів, зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди. Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик повинен виплатити потерпілому страхове відшкодування в порядку, передбаченому Законом. Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон № 1961-IV, вказаний Закон використовується в тексті рішення в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону). Так, згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України №1961-IV встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону). Статтею 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика покладено обов`язок протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. Відповідно до статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, 27 травня 2020 року, після отримання відомостей про дорожньо-транспортну пригоду, страховиком було направлено свого представника для проведення огляду пошкодженого, внаслідок ДТП, автомобіля та складено акт про огляд транспортного засобу. На підставі якого в подальшому було складено аварійний сертифікат, яким визначено вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача, який з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ПДВ та суми франшизи склав 67 844,25 грн., які були перераховані на рахунок позивача. Крім того, 14 вересня 2020 року ТДВ СК Альфа Гарант повторно, з метою правильного встановлення спричиненої позивачу матеріальної шкоди, внаслідок ДТП, та суми страхового відшкодування, зважаючи на незгоду останнього із попереднім розрахунком, на замовлення страховика проведено вже автотоварознавче дослідження, відповідно до якого оцінювачем було встановлено, що матеріальна шкода, спричинена ОСОБА_1 є більшою за встановлену в аварійному сертифікаті, а тому страховиком, з метою дотримання прав потерпілого на отримання в повному обсязі суми страхового відшкодування, здійснено доплату в розмірі 3 727,30 грн., про що наявні докази в матеріалах справи. Таким чином, загалом відповідачем на користь позивача було виплачено 71 571,55 грн. Звертаючись до суду з дійсним позовом, позивач вважав виплачену суму страхового відшкодування недостатньою та такою, що не відповідає дійсному розміру спричиненої шкоди, оскільки на його замовлення було оцінювачем також було здійснено огляд транспортного засобу та складено звіт спеціаліста-автотоварознавця №27/05/2020Ч, відповідно до якого сума 116 355,11 грн. з вирахуванням ПДВ та коефіцієнту фізичного зносу. Таким чином, враховуючи суму франшизи та вже виплачене страхове відшкодування просив суд стягнути з відповідача різницю в розмірі 47 510,86 грн. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи наявні три різні за своїми висновками звіти про оцінку матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу. В той же час, визначення реального розміру матеріального збитку є основним предметом доказування в рамках дійсного предмету спору. Як вбачається із наявних в матеріалах справи звітах, кожен з оцінювачів використовував різні методичні підходи для оцінки майна, зокрема висновок автотоварознавчого дослідження №ЦВ/20/3268-2816333,16408 складений з використанням трьох підходів: витратний, дохідний, порівняльний, в той час як оцінювач ОСОБА_3 під час складення звіту №27/05/2020Ч використовувала такі підходи, як корисності, заміщення та попиту та пропозиції, що у свою чергу призвело до різного визначення ринкової вартості автомобіля, який згідно висновку страховика склав 583 702 грн., а згідно висновку оцінювача ОСОБА_3 склав 732 380 грн., таким чином і ринкова вартість досліджуваного КТЗ на дату оцінки, тобто на момент пошкодження склала 573 195,36 грн. згідно висновку на замовлення страховика та 703 817,18 грн. згідно наданого висновку позивачем. Крім того, обраховуючи коефіцієнт фізичного зносу, оцінювачі виходили з різної вартості нового автомобіля MAZDA CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , так як наслідок встановили різний розмір коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, що вплинуло на визначення розміру спричиненої матеріальної шкоди. Колегія суддів зауважує, що встановлення вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту складає предмет експертних знань в галузі автотоварознавства. Відповідно до частини 1 статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Колегія суддів зауважує, що згідно частини 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частини 1-2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, зважаючи на наявність суперечностей у висновках звітах оцінювачів, складених на замовлення позивача та звіту про оцінку, складеного на замовлення страхової компанії, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності судового процесу, позивач з метою доведення обґрунтованості своїх позовних вимог до страхової компанії не скористався своїми процесуальними правами та не заявив клопотань про призначення судом незалежної автотоварознавчої експертизи з метою встановлення спричиненого йому збитку, або допит оцінювачів у судовому засіданні з метою встановлення розбіжностей у визначенні розміру, спричиненої шкоди, в той час як суддя не має відповідних знань та не є експертом в області автотехнічних досліджень та не може належним чином оцінити вказані звіти на предмет їх достовірності та правильності розрахунку спричиненої шкоди, який мав бути покладений в основу судового рішення. Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що законом не передбачено відповідальності оцінювача за надання завідомо неправдивого звіту про оцінку, а тому до вказаних доказів колегія суддів відноситися критично, в той час як проведення незалежної судової експертизи гарантувало би незалежність та безсторонність проведеної судової експертизи, оскільки судовий експерт повідомляється судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Доводи позивача у позові та відзиві на апеляційну скаргу про те, що оцінювач страховика не оглядав пошкоджений транспортний засіб, відхиляються апеляційним судом, оскільки згідно з пунктом 5.1 Методики визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Оцінка транспортного засобу позивача була проведена на підставі наданих позивачем документів, зокрема акту огляду транспортного засобу від 27 травня 2020 року, у випадку недостатності наданих на дослідження документів, оцінювач не позбавлений права заявити клопотання про надання додаткових даних для проведення дослідження або про необхідність надання доступу до транспортного засобу з метою його безпосереднього огляду. В той же час, позивач, заперечуючи проти результатів оцінки матеріального збитку, складеного на замовлення оцінювачем, посилаючись на умисне заниження оцінювачем страховика таких показників, як ринкова вартість транспортного засобу та коефіцієнт фізичного зносу, клопотання про призначення у справі додаткової експертизи з метою усунення розбіжностей між наявними в матеріалах справі оцінках, не заявляв, в той же час у своїх процесуальних правах обмежений не був. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №752/12863/14-ц, провадження №61-11264св18. Крім того, колегія суддів зауважує, що у випадку незгоди потерпілого із розміром страхового відшкодування, останній не позбавлений права оскаржити відповідне рішення страховика (МТСБУ) про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) позивачем у судовому порядку, яке останнім, окрім іншого не оскаржувалося. Будь-яких доводів та доказів на їх підтвердження щодо понесення реальних збитків, які не покриваються сумою отриманої страхової виплати, позивач не наводив. Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до вимог статті 1194 ЦК України, позивач, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), не позбавлений права на звернення до суду із позовом безпосередньо до спричинювача шкоди про відшкодування шкоди, що полягає у різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне наголосити і на той факт, що здійснюючи розгляд дійсної справи, суд першої інстанції, враховуючи, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки, зокрема спричинювача шкоди, тобто ОСОБА_2 , повинен був залучити останню до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету. Колегія суддів вважає за необхідне також зауважити, що задовольняючи позов, суд першої інстанції здійснив стягнення в розмірі 47 510,86 грн. без урахування добровільно сплаченої на користь позивача різниці в розмірі 3 727,30 грн., а також поза лімітом відповідальності страховика, зважаючи на те, що згідно полісу №АМ/9915549 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000 грн., з яких 1 000 грн. - франшиза, та відповідачем на користь позивача було сплачено страхове відшкодування в розмірі 71 571,55 грн. Крім того, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 , наведені ним у відзиві на апеляційну скаргу,, щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги, яка подана особою, яка не має на це відповідних повноважень, з огляду на наступне. Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника. Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 ЦК України, за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва. Відповідно до статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно до статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичною особою, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи за довіреністю. В порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами. Разом з тим у пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/9 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначається, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Відповідно особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва. Отже, враховуючи наявну в матеріалах справи, чинну на момент подачі апеляційної скарги, довіреність, видану на ім`я ОСОБА_4 , яка є саме представником відповідача ТДВ СК Альфа Гарант за довіреністю, підстави для повернення апеляційної скарги відсутні. Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача на користь ТДВ СК Альфа Гарант підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 1 261,20 грн. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанії Альфа Гарант задовольнити. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанії Альфа Гарант про стягнення суми страхового відшкодування відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанії Альфа Гарант витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 261 грн.20 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 26 січня 2022 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.