Постанова 4824 № 753/14545/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/14545/22-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/11498/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Слюсар Т.А., суддів: Верланова С.М., Таргоній Д.О. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року у складі судді Бусик О.Л. у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом, у якому просив: стягнути ТДВ СК «Альфа-Гарант» на свою користь шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 23 773 грн 10 коп., що складається з доплати страхового відшкодування - 17 523 грн 10 коп., витрат на проведення оцінки матеріального збитку ТЗ - 1 250 грн та моральну шкоду - 5 000 грн. стягнути з ОСОБА_3 на свою користь шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 37 072 грн 11 коп., що складає різницю від вартістю відновлювального ремонту та матеріальним збитком, з урахуванням суми франшизи - 30 822 грн 11 коп., витрати на проведення оцінки матеріального збитку ТЗ - 1 250 грн та моральну шкоду - 5 000 грн. вирішити питання судових витрат. Позов обґрунтовано тим, що 27 травня 2021 року о 13 год. 40 хв. по проспекту Визволителів у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Hyndai Sonata", д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля "Jaguar", д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія позивача. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн. На дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ТДВ "СК "Альфа-Гарант", що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 203374514. Відповідно до звіту із визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Jaguar" д.р.н. НОМЕР_2 від 12 липня 2021 року № НОМЕР_3 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля у результаті його пошкодження в ДТП, з урахування коефіцієнту фізичного зносу 0,70, складає 29 291 грн 85 коп. Згідно з ремонтної калькуляції, доданої до звіту, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 60 113 грн 96 коп. Отже позивач вважає, що сума страхового відшкодування, яка підлягала виплаті страховою компанією становить 27 791 грн 85 коп. виходячи із наступного розрахунку: 29 291 грн 85 коп. - сума матеріального збитку, 1500 грн - розмір франшизи за страховим полісом. Зазначає, що позивач у встановлені строки подав до ТДВ "СК "Альфа Гарант" повідомлення про ДТП та заяву про виплату йому страхового відшкодування із страхової компанії, в зв`язку з чим отримав 10 268 грн 75 коп. в рахунок такого відшкодування. Проте, вважає, що страхова компанія не в повному розмірі сплатила суму страхового відшкодування, сума недоплати становить 17 523 грн 10 коп., у зв`язку з чим було подано вимогу до страхової про доплату страхового відшкодування. Зазначає, що в добровільному порядку сплачувати вказану суму ТДВ "СК "Альфа-Гарант" відмовляється. Крім того, вказував, що у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування потерпілому шкоди, особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 різницю між вартістю відновлювального ремонту та вартістю матеріального збитку у розмірі 30 822 грн 11 коп. (60 113 грн 96 коп. - 29 291 грн 85 коп. з урахуванням суми франшизи в розмірі 1500 грн., а також стягнути із страхової компанії 17 523 грн 10 коп. недоплаченого страхового відшкодування, з урахуванням звіту від 12 липня 2021 року № 27603 та стягнути в солідарному порядку витрати на проведення такого звіту у розмірі 2 500 грн. При цьому посилається на те, що йому була завдана також моральна шкода, яка аккумулюється в душевних стражданнях у зв`язку з пошкодженням його майна - автомобіля, внаслідок чого він перебував у пригніченому стані, відчуває певний емоційний та фізичний дискомфорт, йому довелось звертатись до фахівця з метою проведення оцінки пошкодженого автомобіля, відшукання грошових коштів на це, позивач був позбавлений можливості використовувати пошкоджений автомобіль та вимушений користуватись послугами таксі для пересування. Розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінив сумі 10 000 грн та просив стягнути по 5 000 грн з кожного відповідача. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ТДВ "СК Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток у розмірі 17 023 грн 60 коп., витрати на проведення звіту № 27603 від 12 липня 2021 року в сумі 1 250 грн. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту в сумі 30 822 грн 11 коп., витрати на проведення звіту № 27603 від 12 липня 2021 року в сумі 1 250 грн та моральну шкоду в сумі 1500 грн. Вирішено питання судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У апеляційній скарзі ТДВ СК «Альфа-Гарант», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант». Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, страховиком протягом десяти днів з моменту отримання повідомлення про ДТП, направлено представника страхової для огляду пошкодженого автомобіля, копія протоколу огляду ТЗ підписано позивачем без зауважень та заперечень. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, визначених ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", необхідних для самостійного визначення розміру завданої йому шкоди. Окрім того скаржник вважає, що позивач не спростував висновки, що містяться в аварійному сертифікаті № 37-D/89/9 від 17.08.2021 щодо розміру завданої йому шкоди. Зазначає, що висновок, на підставі якого було виплачено страхове відшкодування є чинним та позивачем не доведено, що вартість матеріального збитку визначена аварійним комісаром з порушенням чинного законодавства. На думку скаржника, позивач має довести вину страховика у невиплаті суми страхового відшкодування у тому розмірі, який він вважав необхідним для повного відшкодування шкоди. Вказує, що аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 760/500/16-ц, Київський апеляційний суд у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 754/1637/21, Дніпровський апеляційний суд у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 202/14/22, Київський апеляційний суд у постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 201/1099/20, Дніпровський апеляційний суд у постанові від 11 квітня 2023 року № 214/1896/21. Крім того вказує, що позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним клопотанням про проведення відповідної судової автотоварознавчої експертизи для доведення обставин, на які він посилається як на підставу вимог позову. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ставісюк О.С. просить рішення районного суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Убачається, що в апеляційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішення суду в частині задоволених вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант». За таких обставин, колегія суддів не убачає підстав для перегляду рішення суду в частині вимог до ОСОБА_3 та в решті вимог, у яких суд відмовив позивачу. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення районного суду не відповідає. Зі справи убачається, що 27 травня 2021 року о 13 год. 40 хв. по проспекту Визволителів у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Hyndai Sonata", д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля "Jaguar", д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн (а.с. 17-18). На дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ТДВ "СК "Альфа-Гарант", що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 203374514, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн (а.с. 19, 96). Установлено, що 28 травня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ "СК "Альфа Гарант" із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 27 травня 2021 року та із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 20-22, 97-99). 19 серпня 2021 року позивачем була отримана виплата страхового відшкодування в розмірі 10 268 грн 75 коп. (а.с. 23). 28 жовтня 2021 року позивач, не погоджуючись із такою сумою страхового відшкодування, визначеною та виплаченою ТДВ "СК "Альфа-Гарант" повторно звернувся до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування, в якій просив у десятиденний термін з дня отримання такої вимоги здійснити страхове відшкодування (різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (страховою виплатою) у розмірі 17 523 грн 10 коп. (а.с. 57-63). Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 19.08.2021 здійсненого ТДВ "СК "Альфа-Гарант" розмір матеріального збитку власнику автомобіля позивача становить 12 268 грн 75 коп., сума страхового відшкодування - 10 268 грн 75 коп. вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що замінюються), становить 25 259 грн 76 коп., вартість деталей, що замінюються без врахування зносу складає 18 558 грн 58 коп., вартість деталей, що замінюються, з врахуванням зносу становить 5 567 грн 75 коп. Ринкова вартість транспортного засобу до моменту пошкодження становить 424 079 грн 08 коп. (а.с. 105). Крім того, у матеріалах справи наявний звіт, виконаний на замовлення позивача із визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Jaguar", д.р.н. НОМЕР_2 від 12 липня 2021 року № НОМЕР_3 , складений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , відповідно до якого вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля у результаті його пошкодження в ДТП, з урахування коефіцієнту фізичного зносу 0,70, складає 29 291 грн 85 коп., з врахуванням ПДВ. Згідно з ремонтної калькуляції, доданої до звіту, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 60 113 грн 96 коп. Відомості про врахування або не врахування ПДВ до вказаної суми, даний звіт не містить. Ринкова вартість транспортного засобу до моменту аварійного пошкодження складає 481 224 грн 06 коп. (а.с. 26-56). За проведення вказаного звіту позивачем було сплачено 2500 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 27603 від 12 липня 2021 року (а.с. 25). Задовольняючи позов в частині вимог до ТДВ "СК "Альфа-Гарант", районний суд виходив з того, що допустимим та достатнім доказом дійсного розміру матеріальних збитків, завданих ОСОБА_5 , як власнику пошкодженого транспортного засобу є звіт виконаний на його замовлення, згідно якого розмір матеріального збитку є вищим чим визначено страховиком, а тому з урахуванням виплаченої суми, вважав за доцільне стягнути страхове відшкодування в розмірі 17 023 грн 60 коп. та витрати на проведення звіту в розмірі 1 250 грн. Між тим з такими висновками погодити не можливо з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом. Відповідно до статті 3 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти. Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (пункт 36.6 статті 36 вказаного Закону). Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Верховний суд у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 520/8867/15-ц (провадження № 61-32624св18) дійшов висновку про те, що: "Ураховуючи вищевикладені вимоги закону та умови кредитного договору, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з ТДВ СК "Альфа-Гарант" страхового відшкодування на користь позивача, виходячи із висновку від 29 лютого 2016 року № 388/15, складеного судовим експертом Кеосаком А.П., не взявши до уваги того, що страхове відшкодування було визначене та перераховане потерпілій особі у відповідності до вимог статті 34 Закону, потерпілою особою отримане, заперечень від позивача щодо розміру такого відшкодування страховиком не надходило." Верховний суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 638/16531/16-ц (провадження № 61-16801св18) дійшов висновку про те, що: "Судами не встановлено обставин, які б свідчили, що звіт № 15808 від 7 грудня 2015 року та дослідження № 18393 від 9 лютого 2016 року проведені страховою компанією з порушеннями законодавства і позивач реалізував своє право на їх оскарження або заперечував відповідні дослідження, що свідчить про його фактичну згоду із їх результатами. За таких обставин покладення судами першої та апеляційної інстанцій в основу оскаржуваних рішень звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 94/10/15, наданого позивачем в обґрунтування позову, суперечить вимогами цивільного процесуального законодавства і статтям 30.1, 30.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ". Убачається, що після подачі 28 травня 2021 позивачем повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування, 04 червня 2021 року аварійним комісаром було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу про що складено протокол огляду ТЗ, підписаний позивачем. На підставі вищевказаного протоколу аварійним комісаром складено аварійний сертифікат № 37-D/89/9 від 17.08.2021 та відповідно складено та затверджено розрахунок страхового відшкодування і страховий акт та перераховано на картковий рахунок, зазначений у заяві позивача, страхове відшкодування у сумі 10 268 грн 75 коп. Заперечення щодо неправомірних дій аварійного комісара чи представника страховика під час огляду транспортного засобу та визначення розміру страхового відшкодування позивачем страховику не надавались. Отже, страховик виконав свої зобов`язання перед позивачем, виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та у спосіб, передбачений Законом. Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили, що огляд транспортного засобу, аварійний сертифікат, розрахунок страхового відшкодування проведені з порушеннями законодавства і позивач реалізував своє право на їх оскарження або заперечував відповідні дослідження, що свідчить про його фактичну згоду із їх результатами. При цьому, не отримавши розрахунку страхового відшкодування, 01.07.2021 самостійно замовив окреме дослідження, яке проводилося без присутності страховика. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, взяв до уваги звіт із визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Jaguar", д.р.н. НОМЕР_2 від 12 липня 2021 року № НОМЕР_3 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 на замовлення позивача та яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля визначено в сумі 60 113 грн 96 коп., вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля у результаті його пошкодження в ДТП, з урахування коефіцієнту фізичного зносу 0,70 - 29 291 грн 85 коп. та стягнув у межах позовних вимог різницю між установленою у зазначеному звіті сумою збитку, за виключенням франшизи та страховою виплатою, а саме 17 023 грн 60 коп., що суперечить наведеним вище вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів». Отже, страховик виконав свої зобов`язання перед позивачем, виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та у спосіб, передбачений Законом. Районний суд дав перевагу в визначенні розміру страхового відшкодування, складеного за заявою позивача, проте останнім належним чином не спростовано висновки, що містяться у аварійному сертифікаті щодо розміру страхового відшкодування. Залишив районний суд поза увагою й ту обставину, що матеріали справи не містять і документів на підтвердження суми фактичних витрат на здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача, які перевищують суму отриманого ним страхового відшкодування. Колегія суддів вважає, що, враховуючи вищевикладені вимоги закону та письмові докази надані сторонами, суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про стягнення з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача додаткової суми страхового відшкодування, в розмірі 17 523 грн 10 коп., а також витрат, в сумі 1 250 грн на проведення оцінки матеріального збитку, який не є належним доказом у справі. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості в частині вирішення спору заявленого до ТДВ СК «Альфа-Гарант», а тому у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в позові. Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. З урахуванням задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в частині вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант», з позивача підлягають стягненню витрати на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант», в сумі 1488 грн 60 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року в частині стягнення з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування та судового збору скасувати і у вказаній частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» витрати з оплати судового збору, пов`язаного із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 1 488 грн 60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Суддя: