Постанова 4805 № 295/17154/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/17154/25 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М. Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Бондар О.О., Коломієць О.С. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/17154/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Зосименко О.М. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У грудні 2025 року ПАТ «СК «Уніка» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 в порядку суброгації на користь ПАТ «СК «Уніка» в якості відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 49 893,43 грн. В обґрунтування позову зазначало, що 29.09.2020 між ПАТ «СК «Уніка» та ТОВ «ЄСТ» укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №245002/4098/0003896, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 . Вказувало, що 06.10.2023 в м. Житомирі по вул. Льва Толстого, 1А сталася дорожньо-транспортна пригода за участі авто марки «Kia Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , авто марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 ДТП сталася внаслідок порушення водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 п.п 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Відповідно до постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 13.11.2023 водій ОСОБА_1 керуючи авто марки «Kia Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Внаслідок ДТП застрахованому транспортному засобу «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 було завдано механічних ушкоджень. 10.10.2023 потерпілий від ДТП звернувся до страховика ПАТ «СК «Уніка» із заявою №13650396820 про подію з ознаками страхового випадку, згідно договору КАСКО №245002/4098/0003896. Відповідно до страхового акту №13650396820 від 18.10.2023, ПАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної вище події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за договором в розмірі 78 052,46 грн., шляхом безготівкового перерахування на рахунок ТОВ «Інтер Авто Центр». На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Kia Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ СК «ПЗУ Україна» №ЕР/213778646. 27.10.2023 ПАТ «СК «Уніка» звернулося до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою на виплату страхового відшкодування на суму 78 052,46 грн. 09.02.2024 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» перерахувало на рахунок ПАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування в розмірі 28 159,03 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню різниця в розмірі 49 893,43 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2026 року у задоволенні позову ПАТ «СК «Уніка» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ «СК «Уніка» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок. Зазначає, що у страховика не виникло додаткового обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової виплати (ліміту відповідальності). Вважає, що ПАТ «СК «Уніка» має право на стягнення з відповідача різниці між сумою виплаченою потерпілому та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією відповідача. Оскільки ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатило ПАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування у розмірі, визначеному ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності). Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 06.10.2023 в м. Житомир по вул. Льва Толстого, 1А сталася дорожньо-транспортна пригода за участі авто марки «Kia Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , авто марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Відповідно до постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 13.11.2023, справа №296/10275/23, водій ОСОБА_1 керуючи авто марки «Kia Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно вказаної постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 13.11.2023 вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_1 , який визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Відповідно до частини третьої ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На момент вчинення ДТП автомобіль марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 був забезпеченим, згідно договору КАСКО №245002/4098/0003896 від 29.09.2020. На підставі заяви №13650396820 про подію з ознаками страхового випадку, згідно договору КАСКО №245002/4098/0003896/1, страхового акту №13650396820 від 18.10.2023, акту огляду ТЗ №13650396820 від 10.10.2023, ремонтної калькуляції №1365039682 від 17.10.2023, ПАТ «СК «Уніка» було сплачено страхове відшкодування у розмірі 78 052,46 грн., шляхом безготівкового перерахування на рахунок ТОВ «Інтер Авто Центр», що підтверджується платіжною інструкцією №119456 від 19 жовтня 2023 року. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Kia Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована на момент ДТП в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», поліс №ЕР/213778646. Ліміт відповідальності ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за страховим полісом №ЕР/213778646 становить за шкоду майну 160 000 грн., франшиза 2 600 грн. 27.10.2023 ПАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулась до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою №34636 на виплату страхового відшкодування в сумі 78 052,46 грн. 09.02.2024 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснила виплату ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в розмірі 28 159,03 грн. 31.10.2025 ПАТ «Страхова компанія «Уніка» направило ОСОБА_1 досудову вимогу №34636, у якій просило здійснити відшкодування завданих збитків у розмірі 49 893,43 грн. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснила позивачу виплату в розмірі 28 159,03 грн в порядку регресу, проте ліміт відповідальності ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за страховим полісом №ЕР/213778646 становить 160 000 грн., відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 шкоди завданої в результаті ДТП в сумі 49 893,43 грн., оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за страховим полісом №ЕР/213778646. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частинах 1 та 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За приписами частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частина 1 ст. 1188 ЦК України). Проте, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування». Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Таким чином, винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику). До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц. Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а тому в порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією». У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала. Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат. Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 27 .06.2019 у справі №154/2094/16-ц. Таким чином, враховуючи, що ПАТ «СК «Уніка» здійснило виплату страхованого відшкодування потерпілій особі ТОВ «ЄСТ», внаслідок вищезгаданої ДТП, тому до страховика ПАТ «СК «Уніка» перейшло право вимоги відшкодування до особи, відповідальної за спричинення шкоди, - ОСОБА_1 . Між тим, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Зазначена норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (ст. 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика. Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування чи якщо страховик за вказаним Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відтак, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі ст. 1194 ЦК України може вирішити стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Як встановлено з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», поліс №ЕР/213778646. Ліміт відповідальності ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за страховим полісом №ЕР/213778646 становить за шкоду майну 160 000 грн., франшиза 2 600 грн. Матеріалами справи підтверджується, що розмір заподіяної ТОВ «ЄСТ» шкоди, внаслідок ДТП, склав 78 052,46 грн. Відтак, виплачена позивачем потерпілій особі сума страхового відшкодування (78 052,46 грн) покривається лімітом відповідальності страховика заподіювача шкоди ОСОБА_4 - ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Колегія суддів вважає, що ПАТ «СК «Уніка» допустило упущення, оскільки не оспорювало дій ПрАТ СК «ПЗУ Україна» щодо нарахування та виплати страхового відшкодування, зокрема, з підстав незгоди щодо не виплати в межах ліміту страхового відшкодування, оскільки право страхувальника на оскарження рішення страховика (МТСБУ) про здійснення не в повному обсязі ліміту або відмову у здійсненні страхового відшкодування, передбачено пунктами 36.7 ст. 36 Закону України №1961-ІУ не обмежує його право на оспорення (заперечення) обґрунтованості такого рішення у будь-якому судовому спорі за вимогами про відшкодування такої шкоди ним, у тому числі за вимогою страховика потерпілого про її відшкодування в порядку суброгації (постанова ВС від 02 квітня 2025 року справа №369/15321/20). Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується колегія суддів. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Павицька Т. М. Судді Бондар О. О. Коломієць О. С.