Постанова 4813 № 501/2974/23

Номер провадження: 22-ц/813/5359/24 Справа № 501/2974/23 Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.09.2024 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 501/2974/23 Провадження номер: 22-ц/813/5359/24 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Смирнова В.В. 18 березня 2024 року, повний текст рішення складено 18 березня 2024 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2023 році ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14.11.2017р. у справі №501/1745/17, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що з 19.09.2014 р. сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14.11.2017 року з відповідача стягуються аліменти на її користь на утримання доньки у розмірі 1000,0 грн. Вона не працює, одна утримує доньку. З часу ухвалення рішення розмір витрат на дитину значно виріс. У відповідача стан здоров`я добрий, він працює, має можливість у належному розмірі надавати матеріальну допомогу на утримання доньки. Тому доцільним є визначити розмір аліментів бажає визначити аліменти у розмірі ч. від заробітку (доходу) відповідача (а. с. 2 - 4). Позиція сторін по справі в суді першої інстанції Адвокат Стиркул Ганна Юріївна, діюча від імені ОСОБА_2 , у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що позивачкою не надано доказів того, що витрати на дитину зросли, що дитина займається англійською, математикою, хореографією, часто хворіє. Зазначені позивачкою обставини не є підставою для збільшення розміру аліментів, що відбудеться у випадку стягнення аліментів у частці від доходу. Відповідач сумлінно сплачує аліменти у нарахованому відповідно до законодавства розмірі 1 416,50 грн., який збільшується відповідно до діючого законодавства. Заборгованість по аліментам відсутня. Він одружився, у нього народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Окрім того, у нього на утриманні є ще одна дитина, якій він також надає допомогу. Також він надає допомогу своєму батькові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який переніс повторний ішемічний інсульт (а. с. 31 - 36). Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2024 року задоволено вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 .. Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 згідно рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14.11.2017 р. по справі №501/1745/17, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідно віку, починаючи з дня набрання законної сили рішення та до повнолітня дитини. Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що він постійно надає матеріальну допомогу на утримання доньки ОСОБА_6 , як про це він вказує у відзиві, квитанції надані лише за п`ять місяців лютий, квітень, травень, червень липень 2023 р. Також суду не надані докази того, що відповідач надає матеріальну допомогу своєму батьку(а. с. 85 - 86). Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2024 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 89 - 99). Узагальнені доводи апеляційні скарги Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) він своєчасно у повному обсязі виконує рішення суду щодо стягнення аліментів, заборгованість відсутня; 2) позивачка не довела наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, що автоматично веде до збільшення розміру аліментів; 3) позивачкою обрано невірний спосіб захисту щодо стягнення додаткових витрат; 4; помилковим є висновки суду про те, що позивачка підтвердила належними та допустимими доказами факт зміни обставин, які мають місце за період з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів. Позивачкою не надано доказів покращення його матеріального стану, як і погіршення її матеріального стану (а. с. 89 - 99). Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подачу відзиву. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.04.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2024 року залишено без руху (а. с. 121-121 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.06.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2024 року (а. с. 137-137 зворотна сторона). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 13.06.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 12.06.2024 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_2 (а. с. 138 зворотна сторона). Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 повернулося 19 липня 2024 року до апеляційного суду з відміткою пошти про закінчення встановленого терміну зберігання (а. с. 140). За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про розгляд справи в апеляційному суді. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.09.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за предметом позову (стягнення аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком - ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_7 ОСОБА_8 (а. с. 14, 16). Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20.03.2018 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а. с. 6). Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14.11.2017 року з відповідача на користь позивачки щомісячно стягуються аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000,0 грн. (а. с. 5). 04.01.2022р. у позивачки народилась дитина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 17). ОСОБА_2 18.08.2020 року зареєстрував шлюб з - ОСОБА_10 (а. с. 38). Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком є - ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_10 (а. с. 39). Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьком є - ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_11 (а. с. 40). Згідно довідки ТОВ «Аптека Гаєвського» ОСОБА_12 працює на посаді консультанта косметичних товарів в аптеці №6 з 09.04.2020 р., знаходиться у відпустці по догляду за дитиною з 11.03.2021 р. по 12.01.2024 р. (а. с. 42). В матеріалах справи наявні медичні довідки, квитанції щодо проходження донькою сторін - ОСОБА_3 медичного обстеження (а. с. 54 - 76). По справі виникли правовідносини щодо зміни способу стягнення аліментів. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин 1-2 статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України). Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн. Зважаючи, що на даний час розмір аліментів, який було стягнуто судовими рішення № 501/1745/17 є меншим, ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, виходячи з пріоритету інтересів дітей, судова колегія вважає, що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача, визначивши її у розмірі - 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідно віку, відповідача. При вирішенні розміру аліментів, що підлягає стягненню, суд враховує, що відповідач є працездатною особою, стан його здоров`я добрий. Апелянт зазначає про те, що він утримує дружину та малолітнього сина, постійно надає фінансову допомогу на утримання старшої доньки ОСОБА_13 , утримує свого батька, який хворіє на онкологічне захворювання. Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Наявність у позивача непрацездатного батька не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на дитину. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, вищевказані доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе