Постанова 4811 № 442/6908/23

Справа № 442/6908/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М. Провадження № 22-ц/811/119/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року,- ВСТАНОВИВ: у вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19 травня 2017 року між нею та ОСОБА_1 укладено шлюб, у якому народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що через несумісність характерів, постійні непорозуміння та різні погляди на життя фактичні шлюбні стосунки між нею та відповідачем припинено, а з 22 лютого 2022 року вони проживають окремо. Зазначає, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації з березня 2022 року вона з донькою евакуювалися із м. Запоріжжя до м. Стебник Львівської області та отримали довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб. Вказує, що з березня 2022 року по серпень 2023 року відповідач добровільно і в сумі, яку він вважав за потрібне, перераховував кошти на утримання їхньої спільної малолітньої дитини, однак з 14 серпня 2023 року припинив надавати будь-яку матеріальну допомогу на утримання дитини. Звертає увагу, що відповідач є працездатним та офіційно працевлаштованим у Головному управлінні Національної поліції у Запорізькій області, отримує офіційний дохід, а відтак є спроможним виконувати свій батьківський обов`язок щодо утримання дитини, який він зобов`язаний виконувати до досягнення дитиною повноліття. Вважає, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримування та виховання дітей, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що місячно, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на малолітню дочку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1073,60 грн. судового збору. Рішення суду в частині визначення розміру аліментів оскаржила представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11 квітня 2022 року відвідує заклад дошкільної освіти № 21, дитина звільнена від плати за харчування та перебування у закладі дошкільної освіти, що спростовує доводи позивача щодо необхідності постійного перебування вдома та здійснення постійного догляду за дитиною. Зазначає, що судом не враховано те, що позивач отримує допомогу на дитину в розмірі 3000 грн. щомісячно як внутрішньо переміщена особа, а також законодавче закріплення обов`язку щодо утримання дитини саме батьками в рівній мірі. Вказує, що суд не надав оцінки жодному доводу, викладеному у відзиві на позовну заяву та поясненнях, а також поданим доказам на спростування позовних вимог. Крім того, на його утриманні перебувають діти від попереднього шлюбу. Вважає, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Звертає увагу, що з огляду на норми законодавства та обставини даної справи обґрунтованим буде стягнення з ОСОБА_1 аліментів в розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. З наведених підстав просить рішення суду змінити, стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі два прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття або 1/8 частину всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 29 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 січня 2024 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року призначено на 15 год. 30 хв. 08 квітня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 18 квітня 2024 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 08 квітня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 18 квітня 2024 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, нормами сімейного законодавства передбачений обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, а тому, враховуючи стан здоров`я малолітньої дитини та її об`єктивну потребу у забезпеченні належного матеріального утримання, як може надавати відповідач, оскільки він є офіційно працевлаштованим, а відтак дійшов висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що забезпечить належне виконання ним батьківського обов`язку щодо утримання дочки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими. За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини. Стаття 183 СК України передбачає, що частка заробітку (лоходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. З матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 19 травня 2017 року Вознесенівським районним в місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 13 лютого 2018 року Вознесенівським районним в місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28 березня 2022 року № 1332-5000544972 та від 28 березня 2022 року № 1332-5000545015 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з довідками про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді № 13 від 21 січня 2021 року, № 225 від 05 серпня 2021 року, № 22 від 27 січня 2022 року, № 127 від 05 серпня 2022 року та № 28 від 03 лютого 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку та потребує домашнього догляду. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 26 жовтня 2023 року № 1692 «Про відрядження ОСОБА_1 » ОСОБА_1 працює на посаді слідчого СВ ЗРУП ГУНП в Запорізькій області. Отже, відповідач офіційно працевлаштований та отримує дохід, однак, оскаржуючи визначений судом розмір аліментів на утримання дитини, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав доказів на підтвердження розміру його доходу. Заперечуючи щодо стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції не враховано та не надано оцінку тому, що на утриманні відповідача перебувають також його діти від попереднього шлюбу, позивач отримує щомісячну допомогу в розмірі 3000 грн. як внутрішньо переміщена особа, а малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнена від плати за харчування та перебування у закладі дошкільної освіти, який вона відвідує, у зв`язку з чим, на його думку, достатнім буде стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття або 1/8 частину всіх видів доходу (заробітку). Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим 18 квітня 2022 року відділом реєстрації актів громадського стану Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Запоріжжя, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є студентом денної форми навчання Національного авіаційного університету, що підтверджується студентським квитком НОМЕР_4 . Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 , повторно виданим 24 квітня 2024 року Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наявність дітей від попереднього шлюбу свідчить про виникнення у відповідача обов`язку з їх утримання, що, на думку колегії суддів, не звільняє його від обов`язку надавати матеріальне забезпечення малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі, необхідному для забезпечення їй достатнього рівня життя. Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 158/1638/18. Враховуючи, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, забезпечення достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, враховуючи рівність обов`язків батьків щодо матеріального утримання дитини, її потреби, визначений законом мінімальний розмір аліментів та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також наявність постійного заробітку у відповідача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, оскільки, саме такий розмір аліментів буде відповідати інтересам та забезпечувати достатній рівень життя дитини, а також не суперечитиме інтересам відповідача. Частиною 3 статті 182 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Оскільки вибір способу стягнення аліментів є прерогативою лише одержувача аліментів, безпідставними є доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття. Покликання апелянта на те, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнена від плати за харчування та перебування у закладі дошкільної освіти, який вона відвідує, не заслуговують на увагу, оскільки відвідування на безоплатній основі закладу дошкільної освіти не свідчить про відсутність у дитини потреби в матеріальному забезпеченні, надання якого до досягнення нею повноліття є обов`язком батьків. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 18.04.2024 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк