Постанова Одеський апеляційний суд № 505/1888/25

Номер провадження: 22-ц/813/5455/26 Справа № 505/1888/25 Головуючий у першій інстанції Ващук О. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сєвєрової Є.С. (суддя доповідач), Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області, розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2026 року, постановлену у складі судді Ващук О.В., про повернення позовної заяви, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник позивача адвокат Бардук М.В., звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначила, що є двоюрідною внучкою спадкодавця ОСОБА_2 (по материнській лінії), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті якого відкрилася спадщина, яка включає земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,8592 га. Жодна інша особа фактично не прийняла спадщину та не вчинила жодних дій, спрямованих на її прийняття, а на момент відкриття спадщини позивачка була неповнолітньою, що виключало можливість реалізувати їй право на спадкування. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів Вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що як вбачається з відповіді Приморської державної нотаріальної контори №751к/02-14 від 26 грудня 2025 року, саме позивач мала право отримати необхідну інформацію, та яку не було надано її представнику. При цьому сторона позивача не надала відомостей про те, що ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори з даного питання, як і не було повідомлено про існування у неї перешкод безпосередньо звернутися до нотаріальної контори для отримання необхідної інформації, а тому клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню. Станом на 16 лютого 2026 року позивачем та її представником не було виконано в повному обсязі вимоги, вказані в ухвалі суду від 11 грудня 2025 року, тобто недоліки позовної заяви не усунуто. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Бардук М.В., подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального законодавства. Апелянт вказує на те, що представником позивача вживались заходи для надання відомостей зазначених в ухвалі суду про залишення позову без руху. Фактично у наданні запитуваної інформації адвокату було відмовлено. У зв`язку з цим представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування від Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі письмової відповіді на заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у межах спадкової справи № 337к/2021. Після винесення ухвали від 11 грудня 2025 року позивачка та її представник вжили всіх можливих заходів для належного виконання вимог суду. Оскільки самостійно отримати запитувані документи виявилося неможливим, виникла об`єктивна необхідність у їх витребуванні судом Апелянт також звертав увагу, що жодною нормою цивільного законодавства України не передбачено обов`язку спадкоємця отримати постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії як передумову звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Така вимога законом не встановлена ані статтею 1272 Цивільного кодексу України, ані нормами ЦПК України. Позивач підтвердила факт подання заяви до нотаріального органу та наявність відкритої спадкової справи. Тобто суду були надані докази, які підтверджують намір позивача реалізувати своє спадкове право та обставини, пов`язані з його оформленням. За таких умов відсутність окремої постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не може бути підставою для повернення позовної заяви. Суд першої інстанції фактично підмінив предмет доказування у справі, зосередившись на формальній відсутності постанови нотаріуса, яка не є обов`язковою умовою для звернення до суду з таким позовом, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 1272 ЦК України. Попри те, що така умова не є обов`язковою, позивачка та її представник добросовісно намагалися усунути вказані судом недоліки: вживали заходів для самостійного отримання відповідних документів, направили адвокатський запит та подали клопотання про витребування доказів судом. Проте суд безпідставно відмовив у витребуванні доказів, фактично поклавши на позивачку обов`язок подати документ, отримання якого об`єктивно ускладнене та не залежить від її волі. Суду також було надано докази проходження позивачкою військової служби, що унеможливлювало своєчасне отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Крім того, представник позивачки був позбавлений можливості отримати відповідні документи в силу законодавчих обмежень, що підтверджується письмовою відповіддю нотаріальної контори. Однак зазначені обставини залишилися поза належною оцінкою суду. Суд безпідставно застосував частину 13 статті 187 ЦПК України, визнавши позовну заяву неподаною, хоча ця норма застосовується лише у разі неусунення недоліків без поважних причин. У даній справі позивач та її представник вчинили всі можливі процесуальні дії для виконання вимог суду. Апеляційним судом надсилалась на адресу Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області копія ухвали про відкриття апеляційного провадження з копією апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив на апеляційну скаргу. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від вказаних учасників справи не надходив, однак відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6. 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви позивачеві, розгляд апеляційної скарги згідно зі ст. 369 ЦПК України здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Встановлені судом апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник позивача адвокат Бардук М.В., звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначила, що є двоюрідною внучкою спадкодавця ОСОБА_2 (по материнській лінії), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті якого відкрилася спадщина, яка включає земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,8592 га. Жодна інша особа фактично не прийняла спадщину та не вчинила жодних дій, спрямованих на її прийняття, а на момент відкриття спадщини позивачка була неповнолітньою, що виключало можливість реалізувати їй право на спадкування. Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2025 року вищевказану позовну заяву залишено без руху, та надано строк в п`ять днів для усунення, вказаних в ній недоліків. Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 07 липня 2025 року задоволено клопотання позивача та продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви. Представник позивача - адвокат Бардук М.В. 18 липня 2025 року подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками. Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2025 року у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повторно залишенню без руху, оскільки ОСОБА_1 не надала суду відомостей про наявність спадкової справи, відомостей про наявність інших спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі їх наявності відомостей про відсутність їх письмової згоди на подання позивачем заяви про прийняття спадщини, відомостей про наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса позивачу, а не її матері ОСОБА_3 , у вчиненні нотаріальної дії (відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину). Представник позивача - адвокат Бардук М.В. через систему «Електронний суд» 30 грудня 2025 року подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, просив долучити до матеріалів справи копію листа Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі від 24 липня 2025 року № 438к/02-14, згідно якого заява ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2025 року долучено до спадкової справи №337к/2021 до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також адвокат Бардук М.В. зазначив, якщо суд дійде висновку про неповне усунення недоліків позовної заяви, продовжити строк для їх усунення до отримання відповіді на адвокатський запит щодо надання постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачці. 12 січня 2026 року представником позивача - адвокатом Бардук М.В. через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді Приморської державної нотаріальної контори №751к/02-14 від 26 грудня 2025 року, наданої адвокату Бардуку М.В. на його адвокатський запит. Зі змісту якої вбачається, що довідки про вчиненні нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких, або щодо яких вчинились нотаріальні дії. У разі смерті особи, чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У зв`язку з отриманою адвокатом відмовою в наданні інформації, представник позивача - адвокат Бардук М.В., просив суд витребування від Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса письмову відповідь на заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у межах спадкової справи №337к/2021. Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів Вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви. Вважає, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви. Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до змісту статей 12, 13, 81, 175 ЦПК України позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, зазначає сторони та інших учасників спору, викладає зміст обставин, якими обґрунтовуються вимоги, та зазначає докази на підтвердження цих обставин. Суддя згідно статей 175, 177, 185-187 ЦПК України перевіряє, чи має особа відповідно до ст. 4 ЦПК України право на звернення до суду за захистом відповідного права чи інтересу, чи відповідає форма та зміст заяви вимогам закону, чи дотримані правила підсудності та чи немає інших установлених законом перешкод для відкриття провадження у справі. Відсутність посилання у позовній заяві на певні обставини і недодання певних доказів ст. ст. 175 і 177 ЦПК України не віднесені до таких підстав, що дають право для застосовування наслідків, передбачених ст. 185 ЦПК України, і повернення позовної заяви позивачеві. Встановлення обставин, які суд вважає необхідними для правильного вирішення спору, можливе під час підготовчого засідання, відповідно до вимог ст. 189 ЦПК України. Відповідно до ч. 11 -13 ст. 187 ЦПК України, Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. Як встановлено матеріалами справи, ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повторно залишенню без руху, оскільки ОСОБА_1 не надала суду відомостей про наявність спадкової справи, відомостей про наявність інших спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі їх наявності відомостей про відсутність їх письмової згоди на подання позивачем заяви про прийняття спадщини, відомостей про наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса позивачу, а не її матері ОСОБА_3 , у вчиненні нотаріальної дії (відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину). Представник позивача - адвокат Бардук М.В. через систему «Електронний суд» 30 грудня 2025 року подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, просив долучити до матеріалів справи копію листа Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі від 24 липня 2025 року № 438к/02-14, згідно якого заява ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2025 року долучено до спадкової справи №337к/2021 до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також адвокат Бардук М.В. зазначив, якщо суд дійде висновку про неповне усунення недоліків позовної заяви, продовжити строк для їх усунення до отримання відповіді на адвокатський запит щодо надання постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачці. 12 січня 2026 року представником позивача - адвокатом Бардук М.В. через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді Приморської державної нотаріальної контори №751к/02-14 від 26 грудня 2025 року, наданої адвокату Бардуку М.В. на його адвокатський запит. Зі змісту якої вбачається, що довідки про вчиненні нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких, або щодо яких вчинились нотаріальні дії. У разі смерті особи, чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У зв`язку з отриманою адвокатом відмовою в наданні інформації, представник позивача - адвокат Бардук М.В., просив суд витребування від Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса письмову відповідь на заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у межах спадкової справи №337к/2021. Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів Вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Оскільки згідно законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд, в свою чергу, покладено обов`язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті, суддя при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі не має права давати оцінку наведеним позивачем доказам, їх достатності, вимагати надання додаткових доказів, встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19). При вирішенні питання щодо повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху, у зв`язку з ненаданням відомостей про наявність спадкової справи, відомостей про наявність інших спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі їх наявності відомостей про відсутність їх письмової згоди на подання позивачем заяви про прийняття спадщини, відомостей про наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса позивачу, а не її матері ОСОБА_3 , у вчиненні нотаріальної дії (відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину). Судом було зазначено, що сторона позивача не надала відомостей про те, що ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори з даного питання, як і не було повідомлено про існування у неї перешкод безпосередньо звернутися до нотаріальної контори для отримання необхідної інформації, а тому в задоволені клопотання було відмовлено та повернуто позовну заяву. Однак, колегія суддів звертає увагу, що представником позивача на виконання вимог вказаної ухвали надавались вказані відомості та відомості про неможливість самостійного їх отримання та в подальшому звернення з клопотанням до суду про їх витребування. Крім того, суду було повідомлено про проходження позивачкою військової служби, що унеможливлює своєчасне отримання документів. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За приписами частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено, серед іншого, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (пункт 4 частини 2 статті 84 ЦПК України). Так, метою процесуального інституту витребування доказів є допомога сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов`язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто. Стороною позивача було надано суду відповідь Приморської державної нотаріальної контори №751к/02-14 від 26 грудня 2025 року, наданої адвокату Бардуку М.В. на його адвокатський запит. Зі змісту якої вбачається, що довідки про вчиненні нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких, або щодо яких вчинились нотаріальні дії. У разі смерті особи, чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду про те, що позивач не усунула недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 11 грудня 2025 року, а відтак передчасним є висновок суду про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачці з наведених судом мотивів. Колегія суддів зауважує, що головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті. Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що подання доказів можливе на наступних стадіях процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати позовну заяву без руху та повертати заявнику. Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Як свідчить позиція суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Колегія суддів, аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 187 ЦПК України. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що нормами процесуального законодавства не передбачено після відкриття провадження у справі, повернення позовної заяви. Щодо прохальної частини апеляційної скарги про скасування ухвали суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів, то останнє не підлягає задоволенню, з підстав того, що ухвала в цій частині, не міститься в переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення, передбаченого ст. 353 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Згідно пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржена в касаційному порядку. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України). Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2026 року в частині повернення позовної заяви скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.М. Таварткіладзе