Постанова 4813 № 501/4503/21

Номер провадження: 22-ц/813/4497/24 Справа № 501/4503/21 Головуючий у першій інстанції Смирнов В.В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.05.2024 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 501/4503/21 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/4497/24 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Мокана В.В., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі 1) ОСОБА_2 , 2)Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою адвоката Танасогло Олександра Михайловича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Смирнова В.В. 03 листопада 2022 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з: 1) ОСОБА_2 на її користь: 1.1) майнову шкоду в розмірі 7 549,00 грн.; 1.2) шкоду, заподіяну життю та здоров`ю у розмірі - 162 222,00 грн.; 1.3) моральну шкоду в розмірі - 478 889,00 грн.; 2) Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на її користь: 2.1) майнову шкоду в розмірі - 130 000,00 грн.; 2.2) шкоду, заподіяну життю та здоров`ю у розмірі - 260 000,00 гри.; 2.3) моральну шкоду в розмірі - 21 111,00 грн.. ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що 07.11.2019 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «БМВ», н.з. НОМЕР_1 , разом з яким в автомобілі перебувала позивач ка ОСОБА_1 , проявив неуважність, що призвело до виїзду на смугу зустрічного руху з подальшим з`їздом в кювет та зіткнення з перешкодою. В результаті ДТП позивачка отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови, перелому нижньої стінки лівої очниці, перелому зовнішньої стінки лівої гайморової пазухи, рани лівої гомілки, закритого осколкового перелому проксимального відділу кровавої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків та інші травми. Позивачка є власником автомобіля «БМВ», н.з. НОМЕР_1 , керуючи яким ОСОБА_2 вчинив ДТП. З ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було укладено договір обов`язкового страхування. Позивачка звернулась до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування у розмірі - 200 000,00 гри., але страхова компанія свого зобов`язання не виконала. Відповідач ОСОБА_2 сплатив 100 000 грн., за ці кошти останній купував їй ліки. Через тілесні ушкодження позивачка зазнала значного фізичного болю та душевних страждань, від яких до цього часу не оговталась. Вона була позбавлена звичайного способу життя, можливості працювати. Відшкодування спричиненої їй моральної шкоди оцінює у розмірі - 500 000,00 грн. (Т. 1, а. с. 1 8). Позиція відповідачів в суді першої інстанції В запереченнях на позовну заяву ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») просить в задоволенні позову відмовити. Представник відповідача зазначає, що 30.11.2021 року позивачці було виплачено страхове відшкодування у сумі 156 898,80 грн.. Виплата страхового відшкодування складалась з наступного: - 33 138,37 грн. - витрати на лікування; - 66 213,06 грн. - тимчасова непрацездатність; - 50 076,00 грн. - стійка втрата непрацездатності (ІІІ група інвалідності); - 7 471,37 грн. - моральна шкода. 16.05.2022 року страховою компанією було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі - 11 101,20 грн., що складається з: - 528,63 грн. - моральна шкода; - 10 572,57 грн. - витрати на лікування. В межах ліміту відповідальності, встановленого полісом АО/1259043, за вирахуванням отриманих потерпілою від ОСОБА_2 коштів у сумі 100 000 грн. ПрАТ «УПСК» виплатило позивачці страхове відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю у сумі - 160 000 грн.. Крім того також виплачено було моральну шкоду в розмірі 8 000 грн.. Позивачкою не було надано належних доказів на підтвердження витрат на лікування в заявленому нею розмірі. З огляду на вказане, відповідач вказує, що ним було виконано у повному обсязі покладені полісом АО/12599043 зобов`язання щодо виплати позивачці страхового відшкодування за шкоду, що заподіяна життю та здоров`ю, сплативши страхове відшкодування у сумі - 168 000 грн.. Щодо вимог про стягнення шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, відповідач зазначив, що остання не підлягає відшкодуванню, з огляду на те, що страховиком не відшкодовується шкода, що заподіяна забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Крім того, ОСОБА_1 не зверталась в межах року з моменту скоєння ДТП із заявою про страхове відшкодування (Т. 1, а. с. 96а -103, 119 - 126). Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03 листопада 2022 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 .. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну майну шкоду в розмірі - 12 400,00 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну життю та здоров`ю шкоду в розмірі - 186 634,00 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 50 000,00 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 490,34 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, внаслідок вчинення якого позивачці було завдано майнову, моральну шкоду, пошкоджено її здоров`я. ОСОБА_1 перебувала на лікуванні, проходила курс реабілітації, отримала ІІІ групу інвалідності. ОСОБА_3 сплатив позивачці на лікування кошти у розмірі 100 000 грн.. Згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи вартість належного позивачці автомобіля «БМВ», н.з. НОМЕР_1 , до ДТП склала 142 400 грн., після ДТП 4 851,00 грн. (Т. 1, а. с. 178 180). Короткий зміст вимог апеляційної скарги Адвокат Танасогло О.М., діючий від імені ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 .. Ухвали в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з ОСОБА_2 .. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) суд першої інстанції повинен був розглядати справу в межах заявлених позовних вимог, оскільки подані письмові пояснення з новими вимогами були подані з порушенням вимог ч. 3 ст. 49 ЦПК України; 2) суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість вимог про стягнення з ОСОБА_2 шкоди, заподіяної життю та здоров`ю у розмірі - 186 634 грн.. Уразі підтвердження заявленого розміру шкоди належними доказами, саме страховик зобов`язаний відшкодувати шкоду згідно встановлених договором лімітів, без врахування добровільно сплачених коштів страхувальником; 3) надані квитанції позивачкою на підтвердження розміру витрат на лікування здебільшого є нечитабельними, що унеможливлює перевірити розмір витрат та встановити їх приналежність до лікування потерпілої; 4) необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди у розмірі -50 000 грн; 5) вимоги про стягнення втраченого заробітку не були заявлені у позові. Крім того, для обрахування вказаної суми необхідно встановити ступінь втрати потерпілим професійної працездатності (Т. 1, а. с. 215 218). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.02.2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків апеляційної скарги (Т. 1, а. с. 224 225). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом надано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Танасогло Олександра Михайловича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 листопада 2022 року (Т. 1, а. с. 233 233а). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.03.2024 року закінчено підготовку справи до розгляду. Справу призначено справу до розгляду (Т. 1, а. с. 238). У судовому засіданні адвокат Танасогло О.М., діючий від імені ОСОБА_2 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, щодо можливості розгляду справи з відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Танасогло О.М., діючого від імені ОСОБА_2 , підлягає задоволенню частково. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.06.2021 року у справі №945/535/20 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу (Т. 1, а. с. 16 - 18, 120). Відповідно до змісту вказаного вироку, 08 годині 30 хвилин 07.11.2019 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в світлий час доби по вологому асфальтобетонному дорожньому покриттю автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» у Миколаївському районі Миколаївської області, яка на даній ділянці дороги має по одній смузі у кожному напрямку, з боку м. Одеси у напрямку м. Миколаєва. В салоні вищевказаного автомобіля окрім водія перебувала пасажирка - ОСОБА_1 . Рухаючись у вищевказаних умовах, водій ОСОБА_2 , в порушення вимог п. 2.3«б», п. 12.1 правил дорожнього руху України (далі - ПДР), проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не обрав безпечної швидкості руху свого транспортного засобу з урахуванням дорожньої обстановки, яка склалася, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив контроль над керуванням свого транспортного засобу, що призвело до його виїзду на смугу зустрічного руху з подальшим з`їздом у лівий по ходу руху кювет, де сталося контактування з перешкодою у вигляді дерев. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 отримала тілесні пошкодження у вигляді синців підборіддя, верхньої губи, лівої параорбитальної ділянці, рани в ділянці носа, осколкового перелому передньої стінки лівої гайморової пазухи з переходом лінії перелому на латеральну стінку пазухи, передній край нижньої стінки лівої орбити та медіальної стінки лівої гайморової пазухи, перелому носової перетинки, зі зміщенням уламків, осколкового перелому кісток носу зі зміщенням, рани лівої гомілки, закритого осколкового перпелому проксимального відділу правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, осколкового внутрішньосуглобового перелому дистальної третини великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, закритого лінійного перелому нижньої третини малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням уламків, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів, в умовах ДТП, в результаті зіткнення автомобіля з перешкодою (деревом), при знаходженні в салоні автомобіля та згідно висновку судово-медичного експерта №1167 від 04.01.2020 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_2 , вимог п. 2.3«б», п. 12.1 ПДР України, які згідно висновку автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин ДТП №19-1317 від 11.01.2020 року знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП. Згідно індивідуальної програми інваліда № 1004 від 26.07.2021 року, вказано, що ОСОБА_1 має ІІІ групу інвалідності, не працює, з діагнозом ураження опорно-рухового апарату (а. с. 14). Відповідно довідки № 507514 від 11.07.2021 року ОСОБА_1 надано ІІІ групу інвалідності (а. с. 15). Відповідно виписки з історії хвороби № 116764 з 12.11.2019 року по 06.12.2019 року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з осколковими переломами обох ніг, травмами та переломами обличчя (а. с. 19). Згідно виписки № 4222 від 2019 року ОСОБА_1 з 08.11.2019 року по 12.11.2019 року в поліклініці по місцю проживання поступила з діагнозом переломи ніг оскольчаті травми, переломи на обличчі (а.с. 20). Відповідно повідомлення про ДТП від 24.09.2020 року відповідач ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» отримав заяву від ОСОБА_1 (а. с. 21). Згідно заяви про страхове відшкодування, ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою 24.09.2020 року (а. с. 22). Відповідно індивідуальної програми Інваліда № 849 від 30.06.2020 року в травматологічному відділенні ОСОБА_1 отримала список для відновлення (а.с. 23). Згідно довідки від 20.08.2020 року вказано, що ОСОБА_1 проходила курс реабілітації в фізкультурно-реабілітаційному центрі за вартістю курсу 4 800,00 грн. (а. с. 24). Відповідно фіскальних чеків, квитанцій, товарних чеків, тощо, ОСОБА_1 сплачувала кошти за медичні послуги, медикаменти лікування (а. с. 25 - 42). Згідно Наказу СП ТОВ «Трансбалктермінал» Наказом №76-ос-тр від 14.08.2020 року ОСОБА_1 звільнено від 17.08.2020 року з посади молодшого лаборанта (а. с. 43). Відповідно Наказу СП ТОВ «Трансбалктермінал» Наказом №76-ос-тр від 10.12.2018 року ОСОБА_1 прийнято на посаду молодшого лаборанта (а. с. 44). Згідно довідки № 264 від 15.06.2021 року, дохід ОСОБА_1 з грудня 2018 року по листопад 2019 року склав - 263 055,42 грн. (а. с. 46). Відповідно довідки № 263від 15.06.2021 року, дохід ОСОБА_1 з листопада 2019 року по серпень 2020 року склав - 118 485,24 грн. (а. с. 47). Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 отримала пенсію по інвалідності з 06.2020 року по 05.2021 року в загальному розмірі - 23 890,00 грн. (а. с. 52 - 54). Відповідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи по дослідженню автомобіля БМВ, д.н. НОМЕР_1 , до ДТП вартість складала - 142 400,00 грн., після ДТП - вартість складала 4 851,00 грн. (а. с. 55 - 74). Відповідно до страхового акту №ОЦ/044/000/21/0033 ПрАТ «УПСК» було здійснено страхове відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 156 898,80 грн. (а. с. 107) Відповідно до страхового акту №ОЦ/044/000/22/0033 ПрАТ «УПСК» було здійснено страхове відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 11 101,20 грн. (а. с. 108). Сплата вищевказаних сум підтверджується платіжними дорученнями №23645 від 16.02.2022 року та №21322 від 30.11.2021 року (а. с. 109 110). Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 , врешті рішення не оскаржується, тому в іншій частині законність та обґрунтованість рішення суду апеляційним судом не перевіряється. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру стягнутих сум. Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції неправомірно було взято до уваги вимоги позивача викладені в письмових поясненнях, оскільки останні модна розцінити як зміна предмету та підстав позову, які подані в порушення вимог ст. 49 ЦПК України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 липня 2021 року у справі №910/18389/20). Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 21.02.2022 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду. Письмові пояснення позивачкою з новими вимогами було надіслано до суду - 03.11.2022 року, тобто після закриття підготовчого провадження у страві з порушенням вимог ст. 49 ЦПК України. З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги у вказаній частині є обґрунтованими, та судом першої інстанції вказане не було взято до уваги, тому суд першої інстанції повинен був розглядати справи в межах поданих в перше позовних вимог. Щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення з ОСОБА_4 колегія суддів виходить з наступного. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.06.2021 року у справі №945/535/20 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу. (Т. 1, а.с. 16-18, 120). Відповідно до змісту вказаного вироку, 08 годині 30 хвилин 07.11.2019 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в світлий час доби по вологому асфальтобетонному дорожньому покриттю автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» у Миколаївському районі Миколаївської області, яка на даній ділянці дороги має по одній смузі у кожному напрямку, з боку м. Одеси у напрямку м. Миколаєва. В салоні вищевказаного автомобіля окрім водія перебувала пасажирка - ОСОБА_1 . Рухаючись у вищевказаних умовах, водій ОСОБА_2 , в порушення вимог п. 2.3«б», п. 12.1 правил дорожнього руху України (далі - ПДР), проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не обрав безпечної швидкості руху свого транспортного засобу з урахуванням дорожньої обстановки, яка склалася, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив контроль над керуванням свого транспортного засобу, що призвело до його виїзду на смугу зустрічного руху з подальшим з`їздом у лівий по ходу руху кювет, де сталося контактування з перешкодою у вигляді дерев. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 отримала тілесні пошкодження у вигляді синців підборіддя, верхньої губи, лівої параорбитальної ділянці, рани в ділянці носа, осколкового перелому передньої стінки лівої гайморової пазухи з переходом лінії перелому на латеральну стінку пазухи, передній край нижньої стінки лівої орбити та медіальної стінки лівої гайморової пазухи, перелому носової перетинки, зі зміщенням уламків, осколкового перелому кісток носу зі зміщенням, рани лівої гомілки, закритого осколкового перпелому проксимального відділу правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, осколкового внутрішньосуглобового перелому дистальної третини великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, закритого лінійного перелому нижньої третини малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням уламків, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів, в умовах ДТП, в результаті зіткнення автомобіля з перешкодою (деревом), при знаходженні в салоні автомобіля та згідно висновку судово-медичного експерта №1167 від 04.01.2020 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_2 , вимог п. 2.3«б», п. 12.1 ПДР України, які згідно висновку автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин ДТП №19-1317 від 11.01.2020 року знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП. Відповідно повідомлення про ДТП від 24.09.2020 року відповідач ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» отримав заяву від ОСОБА_1 (а. с. 21). Згідно заяви про страхове відшкодування, ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою 24.09.2020 року (а. с. 22). Відповідно до Полісу №АО/1259043 ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану життю, здоров`ю третьої особи, становив 260 000 грн., за шкоду завдану майну 130 000 грн. Позивач у позовній заяві, підтвердила отримання від ОСОБА_2 100 000 грн.. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Згідно із статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Відповідно ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Відповідно до ст. 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «УПСК» сплатило позивачці відшкодування в наступному розмірі: - 33 138,37 грн. - витрати на лікування; - 66 213, 06 грн. - за тимчасову непрацездатність; - 50 076,00 грн. - за стійку втрату непрацездатності; - 7 471, 37 грн. - за моральну шкоду. 16.02.2022 страховою компанію здійснено доплату у розмірі: - 528,63 грн. - за моральну шкоду; - 10 572,57 грн. - витрати на лікування. Тобто страховою компанією в цілому відшкодовано шкоду, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у розмірі - 160 000 грн. та 8 000 грн. моральної шкоди. Так, відповідно до ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Колегія суддів погоджується з розрахунком, викладеним у відзиві на позовну заяву ПрАТ «УПСК», яким вказано, що шкода заподіяна життю та здоров`ю позивачці внаслідок ДТП складається з: - 155 983,75 грн. - витрати на лікування; - 66 213,06 грн. шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності; - 50 076,00 грн. шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності (ІІІ група інвалідності). Страховиком було відшкодовано позивачці страхове відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю у розмірі 160 000 грн., з урахуванням ліміту відповідальності за полісом АО/1259043 260 000 грн., та коштів, відшкодованих ОСОБА_2 у розмірі 100 000 грн.. Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, стягуючи з ОСОБА_2 шкоду заподіяну життю та здоров`ю у розмірі 186 634 грн., не врахував, що вказана сума заявлена до стягнення не підтверджена належними та допустимими доказами та не враховано сплату страховиком вищевказаних сум, а тому вказана сума не підлягає стягненню з ОСОБА_2 .. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу. За змістом статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для явного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Як встановлено, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність позивачки на час настання пригоди була застрахована у ПрАТ «УПСК» (поліс № АО/1259043). Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта №20-92/93 від 27.02.2019 року вартість автомобіля BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП складає - 142 400 грн., вартість автомобіля BMW, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 22.01.2020 року після ДТП складає 4 851 грн. (а. с. 55 74) Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ). Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (стаття 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Крім того, колегія суддів зазначає, що розмір матеріального збитку, обраховується між ринковою вартістю автомобіля станом до ДТП 142 400 грн, та після ДТП 4 851 грн., яка становить 137 549 грн. та вказана сума підлягає до стягнення. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 шкоду заподіяну майну у розмірі 7 549 грн.. У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Стягуючи з ОСОБА_2 шкоду заподіяну майну у розмірі 12 400 грн., суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Таким чином, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню заподіяна майну шкода у розмірі 7 549 грн., тобто в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного. Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду № 5 (v0005700-01), від 25.05.2001р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Так, позивачка зазначає, що неправомірними діями відповідача було заподіяно моральних страждань, оскільки:-позивач не міг користуватися пошкодженим автомобілем; -позивач змушений був нести витрати на послуги іншого транспорту для себе та своєї родини; -відповідач жодним чином не сприяв у відновленні порушених прав позивача. Поняття моральної (немайнової) шкоди та порядок її відшкодування визначаються статтею 23 Цивільного кодексу України. Згідно вказаної норми, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. В п. 6.4 методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди», надісланих листом Міністерства юстиції, від 13.05.2004 №35-13/797 (в редакції від 20.09.2013), вказано, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Колегія суддів погоджується, що внаслідок ДТП позивачці було завдано моральну шкоду, яка виражається у фізичному болі, душевних стражданнях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, пошкодженням майна. Вказане підтверджується зокрема тим, що позивачка після скоєної ДТП знаходилась на лікуванні з 07.11.2019 року до 06.12.2019 року, листком непрацездатності. Тому, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, з урахуванням обставин даної справи, колегія суддів вважає, що підлягає відшкодуванню моральна шкода на користь позивачки у розмірі 50 000 грн.. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Танасогло Олександра Михайловича, діючого від імені ОСОБА_2 , є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення за вищевказаного обґрунтування. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Танасогло Олександра Михайловича, діючого від імені ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 листопада 2022 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Іллічівським МВ УМВС України в Одеській області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заподіяну майну шкоду в розмірі 7 549,00 грн.(сім тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн. 00 коп.. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Іллічівським МВ УМВС України в Одеській області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі - 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.. В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 26 червня 2024 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе