Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/2966/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6973/24 Справа № 932/2966/23 Суддя у 1-й інстанції - Овчиннікова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Деркач Н.М.,Свистунової О.В. за участю секретаря Попенко Ю.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа провідний спеціаліст інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Магала Олександр Олександрович про стягнення моральної шкоди, завданої протиправним рішенням органу самоврядування,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа провідний спеціаліст інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Магала О.О. про стягнення моральної шкоди, завданої протиправним рішенням органу самоврядування. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що постановою провідного спеціаліста інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Магали О.О. серії РАП №00057277 від 13 жовтня 2022 року його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Позивач вказує, він оскаржив до суду вказану постанову. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2022 року у справі №932/6637/22 у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа провідний спеціаліст інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Магала О.О. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 00057277 від 13 жовтня 2022 року, винесену інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Магалою О.О., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. скасовано. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито. Стягнуто з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради н користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп., витрати на правничу допомогу 4760 грн. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року рішення Бабушкінського районного суду від 14 грудня 2022 року змінено в частині стягнення витрат на правничу допомогу, в іншій частині оскаржене рішення суду залишено без змін. Позивач вказує, судами констатовано, Інспекцією з паркування не доведено факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, отже справа підлягала закриттю. Тому позивач вважає, внаслідок незаконних дій посадової особи органу самоврядування щодо складання зазначеної постанови йому було завдано моральну шкоду. Також перенесені ним моральні страждання внесли негативні зміни у його життя, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, а також інші негативні наслідки морального характеру, викликані необхідністю захищати свої права у судах різних інстанцій. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відтак відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу та чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Таким чином, внаслідок незаконного ініціювання провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вважає, що відповідно до діючих нормативно-правових актів, підтверджених усталеною судовою практикою, він має право на відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначив, з дня винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності 13 жовтня 2022 року і до дня набрання рішенням Бабушкінського районного суду від 14 грудня 2022 року законної сили - 21 березня 2023 року, тобто на протязі 159 днів, він вважався державою винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, носив на собі тиск неминучої відповідальності та тягар заходів адміністративного впливу. Позивач зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої йому протиправним рішенням органу самоврядування, становить 7950 грн. з розрахунку 50 грн. за 1 день моральних страждань протягом 159 днів. На підставі викладеного, посилаючись на статті 1167, 1174 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на його користь 7950 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа провідний спеціаліст інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Магала О.О. про стягнення моральної шкоди, завданої протиправним рішенням органу самоврядування, задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року, з подальшими змінами, а також витрати на правову допомогу 2000 грн. Судовий збір у цій справі компенсувати за рахунок держави. Не погодившись з рішенням суду від 08 вересня 2023 року, Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради подавали апеляційну скаргу та Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2024 року апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради було залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2023 року залишено без змін (т.1 а.с.223-228). В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, яка не є учасником справи, просить рішення суду від 08 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Перепелиця В.М. просить рішення суду від 08 вересня 2023 року залишити без змін, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її вимог. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Подібний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі №686/20441/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 454/2468/21. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначено, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Статтею 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Відповідно до частини першої статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. В силу частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 . З урахуванням наведеного, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді орган, діями якого завдано шкоду. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У справі встановлено, постановою провідного спеціалістаінспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Магали О.О. серії РАП №00057277 від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (т.1 а.с.18, 19). Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 оскаржив її до суду. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2022 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа провідний спеціаліст інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Магала О.О. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 00057277 від 13 жовтня 2022 року, винесену інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Магалою О.О., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито. Стягнуто з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради н користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп., витрати на правничу допомогу 4760 грн. (т.1 а.с.20-25). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради задоволено частково. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 лютого 2022 року у справі № 208/4132/21 змінено в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42403446) на користь ОСОБА_1 (РНОКПО НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції. В решті рішення суду залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42403446) на користь ОСОБА_1 (РНОКПО НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції (т.1 а.с.26-33). Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про виправлення описок в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року задоволено. Виправлено описки в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №932/6637/22(2-а/932/217/22), а саме: в абзаці 41 мотивувальній частині постанови зазначивши вірну дату фотознімків події: 12.10.2022 року замість помилково вказаної 13.10.2022 року та в абзаці 2 резолютивній частині постанови зазначивши вірну назву суду, дату оскарженого рішення та номер справи: Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2022 року у справі № 932/6637/22(2-а/932/217/22) замість помилково вказаного Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 лютого 2022 року у справі № 208/4132/21 (т.1 а.с.34, 35). Вказаними рішеннями судів встановлено, Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради не доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, тому справа підлягала закриттю. Таким чином, підставою для відшкодування шкоди позивачеві у цій цивільній справі є встановлення чинною постановою суду порушення законного порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останньому завдані душевні страждання. У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, статтями 2, 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Отже, незаконними діями відповідача позивачеві ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, у цьому випадку застосуванню підлягає Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Враховуючи викладене, суд, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності та спів ставленні, надавши їм належну оцінку, визначивши характер спірних правовідносин і норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив підстави, розмір та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, у процесі вирішення питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого "гонорару успіху», для суду не є обов`язковими зобов`язаннями, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов до правильного висновку про стягнення витрат на правову допомогу в межах доведених позивачем витрат, враховуючи критерії реальності та розумності розміру адвокатських витрат, а саме у розмірі 2000 грн. Посилання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди, є безпідставними, оскільки здійснення провадження у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутності складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу було подано клопотання про стягнення із апелянта Державної казначейської служби України витрат на професійну правничу допомогу, надану у апеляційному суді у розмірі 1000 грн. (т.2 а.с.144-149). Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, заявником надано договір про надання правової допомоги від 11 січня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Перепелицею В.М., акт приймання-передачі наданих послуг, зокрема, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, квитанцію про оплату витрат на правничу допомогу від 29 липня 2024 року на суму 1 000 грн. (т.2 а.с.150-154). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з апелянта - Державної казначейської служби України на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із переглядом справи у апеляційному суді у розмірі 1000 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України- залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2023 року- залишити без змін. Стягнути з Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, надану у апеляційному суді, у розмірі 1 000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Н.М.Деркач О.В. Свистунова