Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/6509/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7687/20 Справа № 185/6509/19 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2020 року м. Дніпро колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Городничої В.С., суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином, В С Т А Н О В И Л А: У липні 2019 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 09 червня 2017 року приблизно о 19.55 годині у дворі будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , керуючись особистими неприязними стосунками, умисно причинив їй легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом лівого променево - зап' ясного та лівого ліктьового лобів. У результаті злочинних дій відповідача їй була спричинена моральна шкода, яку вона на оцінює у розмірі 20 000,00 грн. На підставі викладеного, просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 20 000,00 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок спричиненої внаслідок злочину моральної шкоди 15 000,00грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок спричиненої внаслідок злочину моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, під час ухвалення рішення не дослідив належним чином усі обставини справи та необґрунтовано визначив суму моральної шкоди, що підлягає стягненню у розмірі 15 000,00 грн, в той час як позивач жодними належними доказами не підтвердила заподіяння їй моральних страждань. Разом з тим апелянт не заперечує сплатити на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн, що на його думку відповідає засадам розумності та справедливості. Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалася. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України, призначено покарання за сукупністю злочинів у виді арешту строком шість місяців. На підставі пункту «в» ст.1, ст.10, ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році», ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь в рахунок спричиненої моральної шкоди 1 000,00 грн. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області щодо ОСОБА_1 в частині цивільного позову скасовано і направлено до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін. (а.с. 2-6). Вирок набрав чинності, вина відповідача у завданні позивачу тілесних ушкоджень встановлена вироком. Відповідно до вимог 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з вимогами ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Як встановлено, позивачу була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у переживаннях з приводу протиправної поведінки щодо неї, сильного стресу після побиття, через зухвалу поведінку та вчинення їй відповідачем тілесних ушкоджень, позивач відчувала приниження та фізичний біль, внаслідок спричинення тілесних ушкоджень вона змушена була лікуватися, що порушило її звичайний спосіб життя. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, враховуючи тяжкість заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, характер та обсяг страждань, тривалість лікування, виходячи з принципу розумності та справедливості, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції, під час ухвалення рішення не дослідив належним чином усі обставини справи та необґрунтовано визначив суму моральної шкоди, що підлягає стягненню у розмірі 15 000,00 грн, в той час як позивач жодними належними доказами не підтвердила заподіяння їй моральних страждань, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1, 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. З матеріалів справи вбачається, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України, призначено покарання за сукупністю злочинів у виді арешту строком шість місяців. На підставі пункту «в» ст.1, ст.10, ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році», ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання. Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З ухвали Дніпровського апеляційного суду від 01.04.2019 року вбачається, що позивач є потерпілою особою, яка зазнала не лише легких тілесних ушкоджень від протиправних дій відповідача, а й приниження честі та гідності жінки. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду про стягнення з відповідача компенсації за завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із завданням їй тілесних ушкоджень. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що позовні вимоги не доведені, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи судом повно встановлено усі обставини справи щодо заподіяння моральної шкоди позивачу та визначено розмір відшкодування, враховуючи тяжкість завданих позивачу моральних страждань внаслідок завдання їй тілесних ушкоджень Аргументи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин заподіяння майнової шкоди, та не зазначення в рішенні суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними. На думку колегії суддів, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування 15 000,00 грн відповідає критерію законності і справедливості. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий В.С.Городнича Судді: О.В.Лаченкова М.Ю.Петешенкова