Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/16611/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2024 р. Справа № 520/16611/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/16611/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не підготовці та ненадані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області) оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача за нормами, чинними станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262), ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) та з врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, та з урахуванням окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), надбавки за кваліфікацію (7% від посадового окладу) та премії (140% від посадового окладу) для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії; - зобов`язати відповідача підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача за нормами чинними станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, та з урахуванням окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), надбавки за службу в умовах режимних обмежень ( 15% від посадового окладу), надбавки за кваліфікацію (7% від посадового окладу) та премії (140% від посадового окладу) для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії; - визнати протиправною бездіяльність відповідача яка полягає у не підготовці та ненадані до ГУ ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача за нормами чинними станом на 01.02.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-XII, ст. 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, та з урахуванням окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), надбавки за кваліфікацію (7% від посадового окладу), та премії (390% від посадового окладу), для здійснення обчислення та перерахунку з 01.03.2023 основного розміру його пенсії; - зобов`язати відповідача підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача за нормами чинними станом на 01.02.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, та з урахуванням окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати підвищення та премії) обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військові звання, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), надбавки за кваліфікацію (7% від посадового окладу), та премії (390% від посадового окладу), для здійснення обчислення та перерахунку з 01.03.2023 основного розміру його пенсії. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не підготовці та ненаданні до ГУ ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії з 01.02.2023. Зобов`язано відповідача підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262- ХІІ з врахуванням положень Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії позивача. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач, через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що обраний судом спосіб захисту прав позивача не призводить до ефективного захисту порушеного права та ставить позивача у невигідне для нього становище, адже не виключає повторного звернення до суду. Просив врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.12.2021 по справі №480/4737/19 стосовно визначення критеріїв ефективного способу захисту порушеного права особи в адміністративному суді. Вважав, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача підготувати та надати до ГУ ПФУ в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.02.2023, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, та з урахуванням окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати підвищення та премії) обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військові звання, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), надбавки за кваліфікацію (7% від посадового окладу), та премії (390% від посадового окладу), для здійснення обчислення та перерахунку з 01.03.2023 основного розміру його пенсії. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст. 308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Під час судового розгляду було встановлено наступні обставини. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Харківські області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ. Оскільки заявник є пенсіонером по лінії Міністерства оборони України, то довідку про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця за тією ж самою посадою у штаті, котру обіймав заявник до звільнення зі служби у відставку чи прирівняною посадою у цілях перерахунку (обчислення нового розміру) раніше вже призначеної пенсії видає ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач за власною ініціативою через представника звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з приводу надання до ГУ ПФУ в Харківській області оновлених довідок про розмір власного грошового забезпечення станом на 01.01.2023, 01.02.2023 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавок, доплат, премій, для перерахунку пенсії. 13.06.2023 листом від 13.06.2023 №ФХ-121695/2540/с відповідач відмовив у видачі оновленої довідки. Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у підготовці і наданні до ГУ ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 є протиправною. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо вирішення питання про зазначення конкретних видів та розмірів грошового забезпечення при видачі довідки, зокрема надбавки за особливості проходження служби 65%, надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15%, надбавки за кваліфікацію 7%, премії в розмірі 140%, суд першої інстанції виходив з їх передчасності, оскільки станом на дату розгляду справи довідка позивачу не видавалась, і спір щодо зазначених в ній розмірів та видів грошового забезпечення не виник. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зазначених вимог виходячи з наступного. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України). Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення. Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №825/1549/17, від 14.09.2020 року у справі №560/2120/20. Таким чином, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Так, фактично спірним питанням по даній справі є право позивача на виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 для перерахунку пенсії позивача з 01.02. 2022. Враховуючи, що відповідачем ще не сформовано оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 та наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем під час виконання рішення суду у цій справі не буде зазначено відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії або процентне відношення таких щомісячних додаткових видів грошового забезпечення буде визначене у меншому розмірі, колегія суддів доходить висновку, що на час розгляду цієї справи права позивача у цій частині позовних вимог не порушені. Посилання апелянта на те, що зазначення в довідці відсоткового значення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії не є передчасними, так як розміри зазначених складових грошового забезпечення вже є визначеними положеннями чинного законодавства колегія суддів вважає такими, що не спростовує правомірності висновків суду першої інстанції, оскільки судовому захисту підлягають порушені права. Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю заявлених вимог. Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача зазначити у довідці про розмір грошового забезпечення конкретні складові у відсотковому розмірі, з огляду на те, що це не було предметом та мотивом відмови ІНФОРМАЦІЯ_4 , викладеним у листі від 02.12.2022 №ФХ-119888/3298, отже не є предметом судової ревізії, оскільки виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 520/11008/2020. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача видати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача у зв`язку з прийняттям Міністром оборони України окремого доручення №2683/3 від 01.02.2023 суд першої інстанції виходив з того, що з 01.02.2023 збільшення розмірів посадових окладів військовослужбовців не відбулося, а тому відсутні підстави для підготовки і надання до пенсійного органу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2023. Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції та зазначає. У справі, яка розглядається, прохання позивача видати довідку станом на 01.02.2023 для перерахунку пенсії з 01.03.2023 зумовлено, на його думку, збільшенням розмірів грошового забезпечення військовослужбовців на підставі Окремого доручення Міністра Оборони України № 2683/з від 01.02.2023. Так, Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260). Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Пунктами 1, 2 розділу ХVI Порядку № 260 передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. Дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з доведено, зокрема, що військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено в розмірі не менше мінімального: з 01.01.2023 року надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, встановлено премію в залежності від тарифного розряду в мінімальному розмірі від 140% до 352% посадового окладу (додаток 1 до доручення), в мінімальному розмірі від 390% до 650% посадового окладу (додаток 2 до доручення) на 2023 рік. Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, зокрема, Міноборони в межах повноважень, видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази Міноборони, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. З питань забезпечення організаційних заходів в апараті Міноборони Міністр видає директиви. Тобто, з метою реалізації наданих повноважень Міністр оборони України та очолюване ним міністерство видає накази та директиви. Натомість доручення від 01.02.2023 №2683/з не може вважатись, а ні нормативним, а ні розпорядчим актом керівника, яким встановлено сталий розмір надбавки чи премії. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 по справі №592/5164/16-а зазначила, що накази Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Встановлені зазначеними наказами премії не можуть розповсюджуватися на колишніх військовослужбовців. Так, Велика Палата Верховного Суду, приходячи до вказаного висновку, зазначила, що розмір такої премії для конкретного військовослужбовця заздалегідь не є фіксованим, а здебільшого залежить від якості та особливостей проходження ним військової служби. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 592/5164/16-а було враховано те, що Міністру оборони України дозволено здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10% посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмовляючи позивачу у виготовленні та направленні оновленої довідки, станом на 01.01.2023, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України. Посилання апелянта на те, що з 01.02.2023 відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців в зв`язку з дорученням Міністра оборони України №2683 від 01.02.2023 колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року по справі № 520/16611/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін