Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2941/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 р. Справа № 520/2941/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., по справі № 520/2941/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі також - відповідач, ГУНП в Харківській області), в якому просила : - визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ГУНП в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачці додаткової винагороди за час служби в поліції в умовах воєнного стану за період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року; - зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду за час служби в поліції в умовах воєнного стану за період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року в розмірі 90 002 грн. В обґрунтування позову зазначила, що в період з березня 2021 р. по 16.09.2022 вона проходила службу в слідчому відділенні відділу поліції №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області на посаді слідчого, з яких в період з 15.04.2022 по червень 2022 р. перебувала на обліку у ГУНП в Полтавській області, звільнена за станом здоров`я на підставі п. 2 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Вважає, що під час проходження служби з 24.02.2022 по 07.07.2022 в умовах воєнного стану, вона мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі 30 000 грн відповідно до Постанови №

168. Проте додаткова винагорода сплачена не за весь період та в меншому розмірі , зокрема за періоди: 26.03.2022 по 24.04.2022 у сумі 12 805 грн та з 25.04.2022 по 24.05.2022 у сумі 29 550 грн. Відповідно до розрахунків позивачки додаткова винагорода за період з 24.02.2022 по 07.07.2022 повинна складати 132 357 грн, тому донарахуванню підлягає сума 90 002 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначила про невірне встановлення судом обставин справи, а саме у період з 24.02.2022 по 11.04.2022 не перебування її за місцем несення служби у відділенні поліції №1 ХРУП №3 ГУНП та не виконання службових обов`язків за вказаною посадою, оскільки в цей час вона проходила службу та неухильно дотримувалась обов`язків поліцейського, зокрема здійснювала процесуальну діяльність, яка пов`язана з роботою слідчого, в тому числі подавала до суду клопотання. Зазначає, що період з 09.06.2022 по 07.07.2022 перебування її на стаціонарному лікуванні з причин наявності захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, підтверджується свідоцтвом про хворобу, а тому не включення її відповідачем до списків на отримання додаткової винагороди є неправомірним та не відповідає нормам чинного законодавства. Зазначила про не застосування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у рішенні від 06.04.2023 року у справі № 260/3564/22. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти її задоволення. Вказав, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у спірних правовідносинах позивачка не набула права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно, позаяк реально не виконувала завдань поліцейської служби у період з 24.02.2022 по 11.04.2022, а з 09.06.2022 року по 07.07.2022 року перебувала на лікарняному, жодних обов`язків працівника поліції в цей період не виконувала, а тому відповідні накази відповідачем не видавались та така винагорода правомірно не нараховувалась. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 03.03.2021 року по 16.09.2022 року позивачка проходила службу в слідчому відділенні відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області на посаді слідчого. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24.02.2022 Указом Президента від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України на всій території України було введено воєнний стан строком на 30 діб, який діє по теперішній час. На виконання наказу Національної поліції України №190 від 10.03.2022 "Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану" в якому зазначено, що поліцейські, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом однієї доби повинні прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, ОСОБА_1 15.04.2022 прибула до відділу поліції №1 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, де проходила службу, згідно наказу ГУНП в Полтавській області №257 від 15.04.2022. З 09.06.2022 ОСОБА_1 вибула з підпорядкування ГУНП в Полтавській області, та до 16.09.2022 року проходила службу за місцем призначення в слідчому відділенні відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області , згідно наказу ГУНП в Харківській області № 825 від 02.07.2022 (а.с. 84). 16.09.2022 року наказом ГУНП в Харківській області №433 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів Національної поліції за станом здоров`я (через хворобу) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідачем повідомлено позивачку про нарахування їх додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 за періоди: з 26.03.2022 по 24.04.2022 у сумі 12 805 грн та з 25.04.2022 по 24.05.2022 у сумі 29 550 грн (з урахуванням відповідних сум), яка перерахована на її особистий рахунок ПАБ КБ "Приватбанк", що вбачається з листа ГУНП в Харківській області №172аз/119/05/29-2022 від 10.11.2022 на адвокатський запит від 08.10.2022 (а.с. 18). Позивач вважаючи, що їй не в повному обсязі виплачено додаткову грошову винагороду за період проходження служби з 24.02.2022 по 07.07.2022 в умовах воєнного стану звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з їх не обґрунтованості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 статі 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 24.02.2022 Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 строком на 30 діб, який після його продовження діє до цього часу. Пунктом 2 Указу визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" ( п.3 Указу). Відповідно із пунктом 4 вказаного Указу Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. На виконання пункту 1 статті 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 4 лютого 2022 р. № 181-р затвердив План запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні. На виконання пункту 2 статі 4 Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 року "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. (далі Постанова КМУ № 168) Згідно з пунктом 1 Постанови КМУ № 168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 постанови передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022. Системний аналіз наведених вище нормативно правових актів свідчить про те, що Президент України доручив Кабінету міністрів України запровадити відповідні заходи правового режиму воєнного стану в Україні та забезпечити їх фінансування, а відтак умовами призначення додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 є одночасна сукупність таких обставин як: 1) належність особи до складу, зокрема, атестованих спеціальними званнями працівників Національної поліції України; 2) несення особою служби в правовому режимі воєнного стану, зокрема, безпосередня участь у заходах, визначених Планом запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні ; 3) видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди, котрий безпосередньо і визначає факт участі у відповідних заходах. Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 25.07.2022 включена до списків поліцейських, які виконують службові обов`язки та заслуговують на додаткову винагороду до 30000 грн у такі періоди: - з 12.04.2022 по 24.04.2022, - з 25.04.2022 по 24.05.2022 виконувала роботу з надання практичної допомоги за напрямком діяльності слідчого відділення, відповідно довідок ГУНП в Полтавській області від 26.05.2022 № 1346/115/01/12-2022 та від 06.06.2022 № 1471/115/01/12-2022. (а.с. 52, 71). У період з 24.02.2022 по 11.04.2022 у зв`язку з активними бойовими діями на території м. Харкова та Харківської області позивачка не перебувала за місцем несення служби у відділі поліції №1 Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області. З 12.04.2022 стала на облік в ГУНП в Полтавській області, де проходила службу до 09.06.2022. З 09.06.2022 ОСОБА_1 повернулась до несення служби до відділу поліції № 1 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, згідно з наказом ГУНП в Харківській області від 02.07.2022, проте на роботу не вийшла у зв`язку із знаходженням на лікарняному. Листи тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 до відділу поліції не надала (а.с.43). ОСОБА_1 нараховані та виплачена додаткова винагорода : - в червні 2022 за період з 26.03.2022 по 24.04.2022 у розмірі 13 000 (без урахуванням утримання 1,5% військового збору); - в липні 2022 за період з 25.04.2022 по 24.05.2022 у розмірі 30 000 грн (без урахуванням утримання 1,5% військового збору), що вбачається з листа начальника УФЗБО ГУНП в Харківській області від 23.02.2023 № 326/119-29/03-2023 згідно з списків на додаткову винагороду відділу поліції №1 Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області. За період з 24.02.2022 по 25.03.2022, з 15.05.2022 по 23.06.2022 ОСОБА_1 не зазначена в списках на виплату додаткової винагороди, накази про її виплату не видавалися, а тому не здійснювалося її нарахування та виплата. (а.с. 88) З 09.06.2022 по 07.07.2022 позивачка знаходилась на лікарняному, що сторонами у справі не заперечується. Спірним у справі, що розглядається є право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 за період з 24.02.2022 по 07.07.2022 у розмірі 30 000 грн. щомісячно. Колегія суддів зазначає, що з 24.02.2022 усі військові формування України та правоохоронні органи України (у тому числі і органи та підрозділи Національної поліції України), а також окремі співробітники згаданих суб`єктів владних повноважень у силу статей 17, 65 Конституції України, статей 12, 21, 22 Закону України від 02.07.2015 № 508-VIII «Про Національну поліцію» повинні були / мусили безвідносно до наявності або відсутності події отримання окремих наказів безпосередніх чи прямих керівників докладати власних зусиль для забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, для забезпечення виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України, що виключало легітимність обрання пасивної форми поведінки (у тому числі і у вигляді фізичного знаходження у схованці) за виключенням випадку виконання особистого спеціального службового завдання, випадку виконання чіткого та однозначного наказу військово-політичного керівництва України у цілях збереження людських ресурсів задля продовження боротьби проти військової агресії, випадку знаходження у безпорадності стані у медичному закладі. Щодо періоду з 24.02.2022 по 11.04.2022. Судом встановлено та не спростовано позивачем, що позивачка була відсутня за місцем несення служби у відділі поліції №1 Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області в період з 24.02.2022 по 11.04.2022 , у зв`язку з веденням на території м. Харкова та Харківської області активних бойових дій. Лише з 12.04.2022 вона стала на облік для несення служби у ГУНП в Полтавській області, де виконувала свої обов`язки та отримувала додаткову винагороду. Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що у вказаний період позивач не виконувала службові обов`язки за посадою, не брала безпосередню участь у бойових діях, не забезпечувала здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, у зв`язку з чим не набула права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №

168. Щодо періоду з 09.06.2022 по 07.07.2022. Позивач зазначає, що у вказаний вище період вона перебувала на лікарняному з причин наявності захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції. Пунктом 1 Постанови № 168 визначено випадки, у яких поліцейському виплачується додаткова винагорода під час його перебування на лікарняному, а саме: - перебування поліцейського на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, яке зумовлене пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, - або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії є підставою для виплати відповідної додаткової винагороди, передбаченої цією постановою. Разом з тим, позивач ні відповідачу, ні судам першої та апеляційної інстанції не надала доказів, що в період з 09.06.2022 по 07.07.2022 перебувала саме на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я і що таке перебування було зумовлене пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Натомість, як вірно вказав суд першої інстанції перебування поліцейського на лікарняному є періодом його тимчасової непрацездатності і не може ототожнюватися із залученням до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності. Така тимчасова непрацездатність особи не може слугувати підставою для призначення та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою №168. Колегія суддів зазначає, що відсутність позивачки на службі з 24.03.2022 по 11.04.2022 та з 09.06.2022 по 07.07.2022, тобто активної зовнішньої форми поведінки людини, так і обставини невиконання протягом означеного періоду часу функцій поліцейської служби у будь-якому іншому місці, невжиття заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України не надає їй права на отримання цієї доплати. Ключовим фактором для вирішення спору, на переконання апеляційного суду, у даному випадку є виконання або не виконання обов`язків за які держава визначає додаткову винагороду. Логічно, що у разі не виконання будь-яких обов`язків додаткова винагорода не виплачується. Системний і цільовий способи тлумачення пункту 1 Постанови №168 у його взаємозв`язку з нормами статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» і приписами Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» дає підстави для висновку, що додаткова винагорода є видом грошового забезпечення поліцейського, яке виплачується йому за період проходження служби під час дії воєнного стану. Ця винагорода має тимчасовий характер, а її виплата зумовлена виконанням службових обов`язків в обставинах військової агресії Російської Федерації проти України. Тому статус поліцейського сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди. Обставини, які унеможливлюють нарахування й виплати поліцейському зазначеної винагороди можуть бути різними, проте мають бути пов`язаними із фактичним невиконанням службових обов`язків. Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18.09.2023 у справі № 420/6607/22. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що за обсягом фактичних обставин справи, які установив суд, у період з 24.02.2022 року до 12.04.2022 року позивачка була відсутня за місцем несення служби будучи поліцейською, а з 09.06.2022 по 07.07.22 перебувала на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, то в означені періоди вона не набула права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, оскільки реально не виконувала завдань поліцейської служби. З огляду на ці обставини й міркування, суд вважає, що оскаржувана пасивна поведінка відповідача є правомірною. Зазначене кореспондує також із пунктом 2 Розділу II Методичних рекомендацій, затверджених МВС України, (надіслані листом Національної поліції України на адресу керівників територіального органів Національної поліції України та установ що належать до сфери управління НПУ від 23.03.2022 № 2022/01/29-2022) додаткова винагорода встановлюється, ураховуючи кількість календарних днів проходження служби, крім періодів: обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту; перебування у відпустках; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); після закінчення терміну службового відрядження відповідно до наказів, якщо поліцейський не повернувся до постійного місця несення служби; перебування в службових відрядженнях за кордоном; відсутності за місцем знаходження органу (підрозділу), закладу, установи з незаконних причин. Щодо періоду з 25.05.2022 по 08.06.2022. Судом першої інстанції вірно встановлено, що в цей період ОСОБА_1 була підпорядкована ГУНП в Полтавській області, де проходила службу, не була включена до відповідного списку поліцейських, які виконують службові обов`язки та заслуговують на додаткову винагороду, відповідних наказів про здійснення їй таких виплат прийнято не було, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та виплати їй вказаної додаткової винагороди. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивачка не довела суду ті обставини, на які вона посилалась в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Посилання позивачки на неврахування у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 06.04.2023 року у справі № 260/3564/22 колегія суддів відхиляє, оскільки вказане рішення прийнято по зразковій справі, відповідачами у якій є Територіальне управління Служби судової охорони та Державна судова адміністрація, а обставини справи не є тотожними. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 по справі № 520/2941/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова