Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/14782/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4108/24 Справа № 204/14782/23 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 серпня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Максюти Ж.І. суддів: - Никифоряка Л.П., Новікової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2024 року у справі №204/14782/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості у розмірі 57 775,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 132,81 грн., три відсотки річних у розмірі 2 649,74 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 17 грудня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 5234166 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого сума кредиту складає 25 000,00 грн., строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту (16.01.2022) вказана в графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (п. 1.4. Кредитного договору). ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 25 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день. 16 січня 2022 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, у зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 18 квітня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає: 25 000,00 грн. - тіло кредиту та 32 775,00 грн. - нараховані проценти, всього 57 775,00 грн. Отже, позивач є новим кредитором відповідача за кредитним договором. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За розрахунками позивача, розмір інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по червень 2023 року становить 12 132,81 грн., а сума 3% річних за період з 17 квітня 2022 по 27 жовтня 2023 року становить 2 649,74 грн. Також, у зв`язку з розглядом даної справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість у загальному розмірі 59 444,88 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 25 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 32 775,00 грн.; 3% річних від простроченої суми заборгованості - 916,49 грн.; інфляційні втрати - 753,39 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що судом першої інстанції невповному обсязі встановив всі фактичні дані, не надав належної оцінки доказам, які позивач надав на підтвердження своїх вимог та заперечень, не проаналізував умови договору кредиту, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення спору, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до недоведеності факту укладення кредитного договору в електронній формі з використанням інформаційно телекомунікаційної системи первісного кредитора та недоведеності виконання його своїх зобов`язань з перерахування йому кредитних коштів. ТОВ ФК Фінтраст Україна надало відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує про те, що їх вимоги є законними, обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами. Наголошує, що договір було укладено, грошові кошти отримані та використані відповідачкою. Просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки дана справа є малозначною та ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.12.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір №5234166 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року (далі Правила) (додаються) та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 25 000,00 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту 16.01.2022 року вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору. (п. 1.4. кредитного договору). ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 25 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачА. За договором факторингу №18.04/23-Ф від 18.04.2023, укладеним між ТОВ «АВЕНЕТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», за яким до останнього перейшло право грошової вимоги до Риб`янець у сумі 57775 грн, яка складається: 25000грн тіло кредиту; 32775 грн заборгованість за нарахованими процентами. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Таким чином, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення тіла кредиту та відсотків за кредитним договором, з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що за умовами Кредитного договору ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн зі строком надання кредиту 30 днів, із застосуванням стандартної % ставки - 1,90 % в день та з можливістю пролонгації договору нен більше ніж на 90 днів, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредит та внести плату за кредитом з урахування черговості погашення заборгованості, передбаченої розділом 6 Договору (а. с. 32-36). Відповідно до п. 6.3 Договору у першу чергу здійснюється погашення простроченої суми відсотків та кредиту, у другу чергу строкові зобов`язання по відсоткам та по кредиту, у третю чергу здійснюється сплата інших платежів. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів перед Кредитором не виконав та не укладав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, тому дію кредитного договору було автопролонговано на 90 днів згідно п. 4.3 договору. Із розрахунку заборгованості (картки обліку договору) вбачається, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо строку кредитування та відсоткової ставки та нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 1,90 % за кожен день в період з 17.12.2021 по 24.02.2022 включно. Після 24.02.2022 жодних відсотків, відповідачу не нараховувалося, а заборгованість за відсотками за користування кредитом становила 46 327,05 грн, яка складається: 25000 грн тіло кредиту; 32775 грн заборгованість за нарахованими процентами (а.с.39-51). Розрахунок заборгованості (картка обліку договору) містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ заборгованості за договором. Наданий Банком до позовної заяви розрахунок заборгованості (картка обліку договору) підписаний уповноваженою особою кредитора, містить інформацію щодо предмета доказування, а отже згідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом на підтвердження позовних вимог. Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована. Окрім того, відповідач, зазначаючи в апеляційній скарзі, що він не укладав договори позики, не надав жодних доказів на підтвердження цього, зокрема не звертався до суду із позовами про визнання цього договору недійсним або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій. Матеріали справи не містять доказів спростування наданого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотках. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за тілом кредиту та відсотками є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду, щодо задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3 % річних, враховуючи наступне. Як вже зазначалось вище, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» просив суд також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь інфляційні втрати за період з квітня 2022 по червень 2023 року у сумі 12132, 81 грн та 3% річних з 17.04.2022 по 27.10.2023 у сумі 2649,74 грн Проте, за договором факторингу №18.04/23-Ф від 18.04.2023 року, укладеним між ТОВ «АВЕНЕТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», до останнього 18.04.2023 перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 57775 грн, яка складається: 25000 грн тіло кредиту; 32775грн заборгованість за нарахованими процентами. Отже, всі нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, здійснених фактором, до моменту набуття права вимоги (18.04.2023) є неправомірними, адже такі компенсаційні нарахуванням можуть бути нараховані фактором виключно після отримання права вимоги за зобов`язанням. Оскільки право вимоги набуто 03.05.2022, то колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 передбачено, що у період дії воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності, передбаченою ст. 625 ЦК України, а тому інфляційні втрати та 3% річних нараховані фактором під час дії воєнного стану не підлягають стягненню з відповідача. Однак вищевказаного суд першої інстанції не врахував, а тому помилково дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 інфляційні втрат та 3% річних, у зв`язку із чим, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення в частині задоволених позовних вимог на суму 1669,88 грн, то за приписами ч. 13. ст. 141 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, шляхом зменшення суми стягнутого судового збору з 2147, 20 грн. на 1759, 20 грн. Стосовно витрат на правову допомогу адвоката. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі«East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи. А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України). У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи. Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України). Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ТОВ ФК Фінтраст Україна у суді апеляційної інстанції представляє адвокат Крюкова М.В., яка діє на підставі договору про надання правової допомоги №07/07-2020 від 07 липня 2022 року. 27 березня 2024 року представник ТОВ ФК Фінтраст Україна адвокат Крюкова М.В. надала відзив на апеляційну скаргу, в якому поставила питання про стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги у сумі 8 000 грн. До відзиву було додано договір про надання правової допомоги №07/07-2020 від 07 липня 2022 року, звіт про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року, згідно договору про надання правової допомоги №07/07-2020 від 07 липня 2022 року. З вказаного звіту вбачається надання адвокатом наступних послуг: правова експертиза документів по справі, складання та подання відзиву витрачено 4 години вартість 8 000 грн. Додано платіжну інструкції від27 березня 2024 року № 3899 про оплату послуг адвоката в рамках даної справи у розмірі 8 000 грн. Оскільки апеляційна скарга відповідача задоволена частково, з врахуванням фактично виконаної адвокатом позивача роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 грн. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2024 року в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 753, 39 грн та 3% річних у сумі 916, 46 грн скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог, відповідно зменшивши суму стягнутого судового збору з 2147, 20 грн. на 1759, 20 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Україна (ЄДРПОУ 44559822) витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 2 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: