Постанова Рівненський апеляційний суд № 556/2209/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2024 року м. Рівне Справа № 556/2209/21 Провадження № 22-ц/4815/682/24 Головуючий у Володимирецькому районному суді Рівненської області: суддя Іванків О.В. Рішення суду першої інстанції (вступна і резолютивна частини) проголошено: о 10 год. 24 хв. 30 серпня 2023 року у смт. Володимирець Рівненської області Повний текст рішення складено: 19 вересня 2023 року Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. секретар судового засідання: Андрошулік І.А. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач1 ОСОБА_2 ; відповідач2 Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія"; за участі: представника ОСОБА_1 адвоката Бурми Олексія Віталійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бурми Олексія Віталійовича на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП). Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 06 жовтня 2020 року о 16 год. 10 хв. на автодорозі Київ-Чоп по вулиці Соборна, 21, у с. Капітанівка Києв-Святошинського району Київської області відбулася ДТП за участі транспортного засобу марки "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача і транспортного засобу марки "Mercedes Benz Sprinter 311 CDI", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження, через що був змушений тривалий час проходити лікування у медичних закладах. На лікування ним було витрачено 28 257, 62 гривні, а також зазнав механічних пошкоджень належний йому на праві власності автомобіль марки "Mercedes Benz Sprinter 311 CDI", державний номерний знак НОМЕР_2 . Розмір матеріальної шкоди, заподіяної транспортному засобу, склав 233 795, 69 гривень. При цьому ринкова вартість автомобіля марки "Mercedes Benz Sprinter 311 CDI", державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням наявних після ДТП станом на 06 жовтня 2020 року пошкоджень склала 11 900 гривень, а тому різниця між цими сумами становить 221 895, 69 гривень (233 795, 69 гривень 11 900 гривень). Вартість відновлювального ремонту автомобіля складала 664 089, 12 гривень. Оскільки ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність із перевезення пасажирів з смт. Володимирець до м. Київ, тому з метою фактичного відновлення підприємництва позивач був змушений позичити грошові кошти та придбати інший транспортний засіб. Такий автомобіль було куплено за 420 000 гривень. Отже, реальні збитки, понесені ОСОБА_1 , склали 641 895, 69 гривень (233 795, 69 гривень 11 900 гривень + 420 000 гривень), а також 28 257, 62 гривень витрат, пов`язаних із лікуванням, і 6 808 гривень витрат на оплату висновку експертного дослідження. Крім іншого, вважає, що йому завдано непоправної моральної шкоди, яка полягає у сильних душевних стражданнях та переживаннях, життєвих незручностях, що випливали із пошкодження автомобіля марки "Mercedes Benz Sprinter 311 CDI", державний номерний знак НОМЕР_2 . Він втратив нормальний стон, його переслідувало безсоння та жахи, а у момент, коли відбулося ДТП, він перевозив пасажирів, переживав і за їхнє самопочуття. Кожна поїздка спричиняє для нього вкрай негативні наслідки, страждання, він побоюється займатися перевезенням пасажирів. В зв`язку із пошкодженням автомобіля позивач змушений був фактично зупинити господарську діяльність, що спричинило відсутність можливості матеріально забезпечувати себе та сім`ю усім необхідним, змінив спосіб свого повсякденного життя та існування, неодноразово відвідував органи поліції і постійно переживав про результати кримінального провадження. Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 лютого 2022 року до участі у справі залучено Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (далі ТДВ "МСК" або страховик). Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 серпня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 106 295, 69 гривень завданої матеріальної шкоди, 10 000 гривень завданої моральної шкоди. 1161, 70 гривень судового збору, 1 013, 70 гривень витрат за проведення автотоварознавчої експертизи, а всього 118 471, 09 гривень. Стягнуто із ТОВ "МСК" на користь ОСОБА_1 127 500 гривень завданої матеріальної шкоди, 28 257, 62 гривні шкоди, завданої здоров`ю, 1 558, 83 гривні судового збору, 1 360, 30 гривень витрат за проведення автотоварознавчої експертизи, а всього 158 676, 75 гривень. В іншій частині вимог позивачу відмовлено. У поданій через свого представника адвоката Бурму О.В. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення частково незаконним та необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи і неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо відшкодування 420 000 гривень матеріальної шкоди та змінити щодо відшкодування моральної шкоди і прийняти нове судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача 420 000 гривень матеріальної шкоди та 110 000 гривень моральної шкоди. Обґрунтовуючи її, зазначалося про хибність посилань суду на те, що необхідність купівлі автомобіля вартістю у 420 000 гривень не охоплюються поняттям збитків та упущеної вигоди, а цей транспортний засіб придбано за власним рішенням, можливістю і бажанням замість пошкодженого в ДТП. Оскільки відповідачі не відшкодовували в добровільному порядку завдані збитки, а ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з пасажирських перевезень, тому для її продовження і з метою забезпечення себе та родини він змушений був провести відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля або придбати новий транспортний засіб. При цьому відновлення порушених прав відбутися не могло, адже ремонт автомобіля був економічно недоцільним, а його вартість не було відшкодовано. Отже, судом помилково застосовано норму ст. 22 ЦК України. Ураховуючи наведене, з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 542 653, 31 гривні матеріальної шкоди. Щодо розміру моральної шкоди, то вказує про невідповідність обставинам справи висновку суду стосовно неможливості стягнення з ОСОБА_2 110 000 гривень як завищеного розміру. Так, повністю погоджуючись із твердженнями позивача про наявність моральної шкоди, суд в той самий час визначає її розмір у 10 000 гривень, зазначаючи про завищеність розміру цієї шкоди, запропонований ОСОБА_1 110 000 гривень, а також суперечливість обставинам справи і наявним доказам. Навпаки, ОСОБА_1 доведено допустимими і належними засобами доказування факт завдання йому моральної шкоди, а ця шкода перебуває у прямому причинному зв`язку із діяннями, вчиненими ОСОБА_2 . Вважає, що відповідачами не надано жодного доказу на спростування даного факту і не обґрунтовано, що заявлений розмір грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди є завищеним і не вмотивованим, таким, що призведе до безпідставного збагачення ОСОБА_1 . У поданому відзиві представник ОСОБА_2 адвокат Вахненко М.В., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги. Як з`ясовано судом, 06 жовтня 2020 року о 16 год. 10 хв. на автодорозі Київ-Чоп по вулиці Соборна, 21, в с. Капітанівка Києво - Святошинського району Київської області відбулась ДТП за участі транспортного засобу марки «Орel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Мегсеdes-Веnz Sprinter 311 СDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2021 року, що набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Разом з тим відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАПпровадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Також встановлено, що під час судового засідання свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди він визнав частково. Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, з урахуванням існування преюдиційних обставин суд попередньої інстанції правильно визнав доведеним факт ДТП за участі транспортних засобів під керуванням сторін, а також те, що ця пригода сталась з вини ОСОБА_2 . Крім того, учасниками справи визнано та не заперечувалися ті обставини, що внаслідок ДТП механічних ушкоджень зазнав транспортний засіб, яким керував позивач, та який перебуває у його власності, а саме автомобіль марки «Мегсеdes-Веnz Sprinter 311 СDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2002 року випуску. З висновку №208.21 СУ від 30.09.2021 експертного автотоварознавчого дослідження, що проведене на замовлення ОСОБА_1 , видно, що ринкова вартість досліджуваного автомобіля «Мегсеdes-Веnz Sprinter 311 СDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2002 року випуску, до моменту його пошкодження у ДТП, виходячи із особливостей, які можливо було встановити при візуальному органолептичному огляді, у цінах станом на 06 жовтня 2020 року становить 233 795,69 гривень. Пунктом 1.5, 2.5 експертного дослідження «Визначення коефіцієнту фізичного зносу, станом на момент ДТП» встановлено, що оскільки тривалість експлуатації досліджуваного автомобіля на момент ДТП 06 жовтня 2020 року становить 19,92 років, не виявлено фактів, які б свідчили про проведення «капітального» ремонту, тим більше це й у вказаний термін, а відповідних документальних даних про це не представлено і не задано у якості вихідних, коефіцієнт Фізичного знос (Ез) не розраховується і приймається 0,7. Власником автомобіля марки «Мегсеdes-Веnz Sprinter 311 СDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2002 року випуску, є позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Також з`ясовано, що цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 , пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Opel Vectra», на момент ДТП була застрахована у ТДВ "МСК", що підтверджується Полісом М10851463 від 25 квітня 2020 року, за яким розмір страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, становить 130 000 гривень, за шкоду, завдану майну життю і здоров`ю, - 260 000 гривень, франшиза 2 500 гривень. Вважаючи, що відповідачем1 порушено його суб`єктивні цивільні права внаслідок завдання шкоди через взаємодію двох джерел підвищеної небезпеки з вини ОСОБА_2 , у листопаді 2021 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом про відшкодування 670 153, 31 гривні матеріальної шкоди та 110 000 гривень моральної шкоди. В подальшому, 01 лютого 2022 року, представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі ТДВ "МСК" як співвідповідача, стягнувши із страховика на користь ОСОБА_1 158 257, 62 гривні матеріальної шкоди. Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 лютого 2022 року клопотання задоволено і залучено ТДВ "МСК" як співвідповідача до участі у справі. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки ОСОБА_2 є винуватцем у вчиненні ДТП і з його ж вини завдано матеріальної і моральної шкоди ОСОБА_1 . При цьому враховано, що обов`язкову цивільно-правову відповідальність завдавача шкоди застраховано ТДВ "МСК", а тому зі страховика на користь позивача стягнуто 127 500 гривень (130 000 гривень ліміту цивільно-правової відповідальності 2 500 гривень франшизи) матеріальної шкоди, а із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 106 295, 69 гривень (233 795, 69 гривень вартості автомобіля до моменту ДТП 127 500 гривень страхової виплати). Щодо моральної шкоди, то суд при вирішенні спору звернув увагу на наявність моральної шкоди, завданої відповідачем1 ОСОБА_1 , що полягала у душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного особистого та суспільного життя. Внаслідок ДТП позивач переніс нервово-емоційні переживання, адже належний йому транспортний засіб зазнав значних механічних пошкоджень, в зв`язку із професійною діяльністю автомобіль був джерелом заробітку для матеріального забезпечення родини, а його страждання зумовили певні зміни в житті, а саме збентеження, страх, хвилювання, емоційну нестабільність, погіршення стану здоров`я, перебування у постійному стресі. Тому, виходячи із виваженості, розумності та справедливості, розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 ОСОБА_3 , визначено у 10 000 гривень. З такими висновками погоджується і колегія суддів. Згідно зі ст.ст. 22, 23, 1166, 1187, 1188, 1192, 979, 980, 1194 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. З урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961-IV). Норма статті 3 Закону № 1961-IVпередбачає, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно із пунктом 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акту чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (ст. 31 Закону № 1961-IV). За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність відмови у позові до ОСОБА_2 в частині відшкодування 420 000 гривень матеріальної шкоди, а саме витрат, понесених позивачем на придбання автомобіля "Мегсеdes-Веnz Sprinter 319 СDI", 2014 року випуску, в зв`язку зі здійсненням професійної діяльності та неможливістю відновлення транспортного засобу "Мегсеdes-Веnz Sprinter 311 СDI", 2002 року випуску, то з ними погодитися не можна. Так, оплатне придбання позивачем транспортного засобу за 420 000 гривень з метою продовження здійснення господарської діяльності з пасажирського перевезення є особистим рішенням ОСОБА_1 , він за своїми можливістю і намірами купив інший автомобіль - "Мегсеdes-Веnz Sprinter 319 СDI", 2014 року випуску, замість пошкодженого у ДТП. Отже, між придбанням транспортного засобу "Мегсеdes-Веnz Sprinter 319 СDI", 2014 року випуску, та завданням позивачу внаслідок ДТП матеріальної шкоди не існує та не може існувати причинного зв`язку. При цьому витрачені на його купівлю грошові кошти не охоплюються поняттям збитків у розумінні ст. 22 ЦК України, а задоволення позову у цій частині очевидно призвело б до подвійного стягнення витрат, тобто вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі чи договорі. З висновку Верховного Суду України, зробленому постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, вбачається, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Цим обставинам суд першої інстанції дав детальну і вичерпну оцінку. Не заслуговують на увагу й аргументи заявника про невідповідність заявленого розміру моральної шкоди із задоволеним судом розміром. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 зробила висновок, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц). Приходячи до переконання про відхилення доводів автора скарги в заявленій частині, колегія суддів бере до уваги, що судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди було враховано те, що ДТП за участі двох транспортних засобів зумовлено діями ОСОБА_2 . Тому умовами для відшкодування моральної шкоди є її наявність; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. При цьому встановлено наявність фактів душевних страждань позивача, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного особистого та суспільного життя. В результаті ДТП він переніс нервово-емоційні переживання, адже належний йому транспортний засіб зазнав значних механічних пошкоджень, в зв`язку із професійною діяльністю автомобіль був джерелом заробітку для матеріального забезпечення родини, а його страждання спонукали до певних негативних змін у житті, а саме до збентеження, страх, хвилювання, емоційну нестабільність, погіршення стану здоров`я, перебування у постійному стресі. Проте визначений позивачем розмір моральної шкоди 110 000 гривень є завищеним, суперечить обставинам справи та доказам, що містяться у матеріалах справи. Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав як компенсація моральної шкоди не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного. Виходячи із принципів виваженості, розумності та справедливості, розмір моральної шкоди районним судом визначено у 10 000 гривень, з чим погоджується і апеляційний суд. В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому колегією суддів в іншій частині не переглядалося. Також встановлено й відсутність обставин для виходу за межі доводів апеляційної скарги та які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального парва, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування частково підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 106 295, 69 гривень завданої матеріальної шкоди і 10 000 гривень завданої моральної шкоди, а із ТОВ "МСК" на користь ОСОБА_1 - 127 500 гривень завданої матеріальної шкоди та 28 257, 62 гривні шкоди, завданої здоров`ю. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бурми Олексія Віталійовича залишити без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 серпня 2023 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено: 13.08.2024 Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.О.Гордійчук С.С.Шимків