Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/963/16-ц

Справа № 299/963/16-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 01 червня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя-доповідач: Мацунича М.В. суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д. з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Трагнюк В.Р., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою встановив: У квітні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивували тим, що 16.08.2014 року близько 05.30 год. в смт. Буштино Хустського району, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки "Фолксваген Пассат", реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по лівому узбіччю у напрямку м. Хуст, грубо порушив вимоги п.п. 2.9 «А». 11.2; 1.5; 11.2 та 1.10 «9 «А».11.2; 1.5: 11.2 та 1.10 ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху створивши при цьому небезпеку для руху водію мікроавтобуса «Мерседес Спрінтер 313», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , який рухався по проїзній частині дороги у зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Фольцваген Пасат» ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 653 від 04.09.2014 року відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. А також отримала тілесні пошкодження ОСОБА_2 , яка була пасажиром переднього сидіння мікроавтобуса «Мерседес Спрінтер 313», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Також в результаті ДТП автомобіль марки «Мерседес Спрінтер 313», реєстраційний номер НОМЕР_4 , належний ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 від 17.08.2013 року, зазнав суттєвих механічних пошкоджень. Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України підтверджується ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 28.11.2014 на підставі якої його було визнано винним в скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.286 КК України і звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з його дійовим каяттям та кримінальне провадження за його звинуваченням закрито. З моменту ДТП відповідач жодним чином не відшкодував завдану матеріальну і моральну шкоду (збитки) позивачам, натомість відмовляється від відшкодування завданих збитків, не дивлячись на те, що на його адресу надсилалась пропозиція. Загальна сума матеріальних збитків спричинених внаслідок ДТП становить 213 527,07 грн. ВАТ HACK «Оранта» було виплачено йому страхове відшкодування в розмірі 50 990.00 грн. А тому вважає, що відповідач має сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 162 537.00 грн. Крім того, позивачі зазначають, що їм була завдана моральна шкода. Моральна шкода спричинена позивачу ОСОБА_2 діями ОСОБА_1 обґрунтовується: фізичним болем та стражданнями, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я спричинення тілесних пошкоджень, наслідки травми якої відчуває аж до даного часу, і не може в повній мірі відновити своє здоров`я, яке мала до моменту ДТП, душевними стражданнями пережитими у зв`язку із самим фактом ДТП, в момент якої вона дуже перелякалася за своє життя та здоров`я, хвилюваннями у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм свого життя (на протязі майже одного місяця знаходилась вдома, нікуди не ходила, так як не могла вільно рухатись через слабкий стан здоров`я, необхідність переулаштування свого щоденного життя, для відновлення нормального ритму такого. Завдану моральну шкоду ОСОБА_2 оцінює у розмірі 20 000.00 грн. ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду обґрунтовує тим, що така полягає у душевних страждань у зв`язку із протиправною поведінкою щодо нього, а також душевних страждань у зв`язку із пошкодженням належного йому майна - транспортного засобу марки «Мерседес Спрінтер 313», реєстраційний номер НОМЕР_4 . Душевні страждання полягають у тому, що внаслідок протиправних дій відповідача більше двох років з моменту ДТП автомобіль не відремонтований (у зв`язку з відсутністю в нього необхідних коштів, у зв`язку з чим не мав можливості користуватись транспортним засобом, використовувати його для сімейних потреб, здавати його в оренду, нормальна життєва обстановка та спланований спосіб життя були порушені. Завдану моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює у розмірі 10 000.00 грн. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням та 162 537 грн у відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Вирішено питання по судовим витратам. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволені цієї позовної вимоги у зв`язку з недоведеністю. Зазначає, що він не заперечує своєї винуватості в скоєнні ДТП, однак, вважає заявлені позовні вимоги недоведеними, а рішення суду є таким що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. У підтвердження своїх вимог матеріального характеру позивач надав суду звіт №3033 від 24 жовтня 2014 року яким визначено вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля « Мерседес Спрінтер 313». Згідно з вищевказаним звітом ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження становить 213 527 грн, вартість відновлювального ремонту цього ж автомобіля становить 246 950 грн, отже, вартість матеріального збитку становить 213 527 грн. На день звернення з позовом, позивачу відшкодовано шкоду в межах страхового відшкодування в розмірі 50 990 грн. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом, звітом чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Тобто відповідно до висновку-звіту про вартість спричиненої шкоди №3033 транспортний засіб вважається фізично знищеним, а питання про різницю вартості автомобіля до та після ДТП у звіті не надано, як не надано позивачем доказів про зняття знищеного транспортного засобу з реєстрації. На запит експерта позивач направив до суду заяву про проведення експертного дослідження та надання висновку без огляду автомобіля «Морседес -Спрінтер» по вихідних даних звіту №3033 та вказав на той факт, що автомобіль був відчужений власником ОСОБА_3 . Інформацію про відчуження автомобіля за суму 4000 доларів США підтвердив в судовому засіданні і сам позивач. Так як експертом не витребувано автомобіль для огляду, та не вирішено питання про оцінку вартості залишків автомобіля після ДТП, вважає такий експертний висновок неналежним доказом. При цьому для отримання відшкодування повної вартості знищеного автомобіля позивач повинен надати суду довідку про зняття його з реєстрації в зв`язку з його знищенням в результаті ДТП та надати відповідачу залишки знищеного автомобіля. Позивач цих доказів суду не надав, а тому в суду не було підстав для стягнення суми повної вартості автомобіля. ОСОБА_1 та його представник адвокат Гринюк Г.В. повторно не з`явились у судове засідання. Від адвоката Гринюк Г.В. надійшла на електронну пошту суду заява від 31.05.2023 про відкладення розгляду справи. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явились в судове засідання, але подали заяву від 25.05.2023 про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримав 20.04.2023 року судову повістку про виклик у судове засідання на 01.06.2023 року о 10 год. 00 хв. Та при цьому не надіслав до апеляційного суду заяви про неможливість явки з поважних причин або відкладення розгляду справи. За змістом ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. А відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на те що сторони надали усі докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги. Наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності позивачів та відповідача з його представником не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах. А звідси, колегія суддів вважає що згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 з його представником-адвокатом Гринюк Г.В. не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні, тим більше, що ОСОБА_1 не надав колегії суддів заяви (клопотання) про наявність поважних причин неможливості явки у судове засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково підставною за наступних доводів. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи майнову шкоду заподіяну дорожньо-транспортною пригодою у цілому, суд першої інстанції вважав, що позивачем доведено факт заподіяння відповідачем майнової шкоди внаслідок ДТП у відповідному розмірі, який і підлягає стягненню з останнього. Але ж з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись з огляду на таке. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає в частині визначення розміру відшкодування майнової шкоди, тому підлягає зміні в цій частині позовних вимог, шляхом зменшення розміру відшкодування майнової шкоди заподіяної відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У ході апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що 16.08.2014 року близько 05.30 год. в смт. Буштино Хустського району, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки "Фолксваген Пассат", реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по лівому узбіччю у напрямку м. Хуст, грубо порушив вимоги п.п. 2.9 «А». 11.2; 1.5; 11.2 та 1.10 «9 «А».11.2; 1.5: 11.2 та 1.10 ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху створивши при цьому небезпеку для руху водію мікроавтобуса «Мерседес Спрінтер 313», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , який рухався по проїзній частині дороги у зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Фольцваген Пасат» ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 653 від 04.09.2014 року відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. А також отримала тілесні пошкодження ОСОБА_2 , яка була пасажиром переднього сидіння мікроавтобуса «Мерседес Спрінтер 313», реєстраційний номер НОМЕР_3 та отримала тілесні пошкодження. Дані обставини додатково підтверджуються ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 за нереабілітуючої обставини звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України (а.с.101-103 т.1). Також в результаті ДТП автомобіль марки «Мерседес Спрінтер 313», реєстраційний номер НОМЕР_4 , належний ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 від 17.08.2013 року, зазнав механічних пошкоджень (а.с.8). ВАТ HACK «Оранта» було виплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 50 990 гривень (а.с.9). Як вбачається із Звіту № 3033 від 24.10.2014 року складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 про визначення вартості матеріального збитку власнику автомобіля ОСОБА_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинено транспортному засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 313 CDi, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 у результаті пошкодження 16.08.2014 на дату оцінки 16.10.2014 матеріальний збиток, що складає суму 213 527,07 гривень. Зазначена сума матеріального збитку визначена такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження (т.1, а.с. 22-28-42). Та разом з цим, відповідно до висновку судового експерта від 02.06.2021 року №СЕ-19/107-21/790-АВ - вартість матеріальних збитків заподіяних ОСОБА_3 у результаті ДТП, що мала місце 16.08.2014 року, як власнику транспортного засобу марки MERCEDES BENZ, моделі SPRINTER 313, реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить на дату призначення автотоварознавчої експертизи - 17.12.2020 року суму 365 033 гривні 48 коп. (а.с. 183-192-205, т.1). Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди. Згідно з статтею 3 Закону N 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону N 1961 IV). Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом N 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Водночас в Законі N 1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону N 1961-IV). Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність. Розглядаючи даний спір, колегія суддів дотримуючись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність, виходить з того, що позаяк розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, то за цих обставин обсяг відповідальності відповідача обмежується різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Колегією суддів встановлено, що вартість матеріального збитку становить суму 213 527,07 гривень. Та з даної суми ВАТ HACK «Оранта» виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 50 990,00 гривень, що є лімітом відповідальності страховика. У зв`язку із цим, ОСОБА_3 заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 завданої шкоди, яка перевищує розмір ліміту відповідальності страховика у розмірі 162 537,07 (213 527,07 - 50 990,00) гривень. Проте, такий розмір відшкодування майнової шкоди ОСОБА_1 обмежується різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Статтею 30 Закону N 1961-IV визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Звітом № 3033 від 24.10.2014 року про вартості матеріального збитку, визначено що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у результаті ДТП автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 313 CDi, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 на дату оцінки 16.10.2014 року складає 246 950,39 гривень. Тоді як висновком судового експерта за №СЕ-19/107-21/790-АВ від 02.06.2021 року визначено що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у результаті ДТП автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 313 CDi, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 на дату призначення автотоварознавчої експертизи - 17.12.2020 року складає 586400,03 гривень. Однак, як Звітом № 3033 від 24.10.2014 року так і Висновком судового експерта за №СЕ-19/107-21/790-АВ від 02.06.2021 року встановлено, що сума матеріального збитку пошкодженого у результаті ДТП автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 313 CDi, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 складає 213 527,07 гривень та визначена такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження 16.08.2014 року. Під час судового засідання, ОСОБА_3 пояснив колегії суддів, що у березні 2015 року продав автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 313 CDi, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 у пошкодженому стані, який мав місце на 16.08.2014 року за суму 4 000,00 долари США. Відповідно до відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області від 11.01.2023 № 31/7-124 на виконання ухвали апеляційного суду від 08.12.2022 року, транспортний засіб Mercedes-Benz, модель Sprinter 313 CDi, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , 19.03.2015 року знятий з обліку для реалізації, а 02.07.2015 року вказаний ТЗ зареєстровано на іншого власника як придбаний в торговельній організації (т.2, а.с. 52). Як зазначено в абзацах один, три пункту 15 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Станом на 24.10.2014 року дата складання Звіту № 3033 від 24.10.2014 року про вартості матеріального збитку, яким визначено такий у сумі 213 527,07 гривень, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження 16.08.2014 року, курс долара США до гривні за даними НБУ становив 12,9503 грн. за 1 долар США. Оскільки ВАТ HACK «Оранта» виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 50 990,00 гривень повного страхового ліміту то невідшкодованою залишилась сума 162 537,07 (213 527,07 - 50 990,00) гривень. Тож сума 162 537,07 грн. станом на 24.10.2014 року становила у еквіваленті до долара США суму 12550,83 (162537,07 : 12,9503) доларів США. Позаяк ОСОБА_3 продав пошкоджений автомобіль внаслідок ДТП за суму 4 000,00 долари США, то така підлягає відрахуванню від суми 12550,83 доларів США. У зв`язку з чим, невідшкодованим залишається майновий збиток у розмірі 8 550,83 доларів США, що є різницею між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. За курсом НБУ долара США до гривні, вартість 8 550,83 доларів США відповідає загальній сумі 110 735,85 (8 550,83 х 12,9503) гривень, яка і підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_3 як матеріальний збиток. Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Та статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Позаяк у спірних правовідносинах, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована лише у межах ліміту страхового відшкодування на суму 50 990,00 гривень, яку ВАТ HACK «Оранта» виплатила ОСОБА_3 як страхове відшкодування, то невідшкодованою залишилась сума 110 735,85 гривень як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що невідшкодованим ОСОБА_3 залишився матеріальний збиток у розмірі 110 735,85 гривень за пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортного засобу Mercedes-Benz, модель Sprinter 313 CDi, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 . Виходячи з вимог абзацу другого частини 2 статті 376 ЦПК України, дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди підлягають зміні, шляхом зменшення такого розміру до суми 110 735,85 гривень. А звідси, доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 2440,00 гривень та при цьому просив відмовити позивачу у відшкодуванні майнової шкоди. Переглянувши справу, колегія суддів задовольнила частково апеляційну скаргу та зменшила розмір відшкодування матеріального збитку із 162 537,07 до 110 735,85 гривень, що становить 68,13% від заявленої позовної вимоги. Оскільки 31,87% позовних вимог відхилено, тому із суми 2440,00 гривень сплаченого судового збору слід стягнути суму 777,63 гривень, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважуючи на викладені мотиви та керуючись приписами статей 367, 374, 376, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2021 року змінити, зменшивши розмір відшкодування матеріальної шкоди до суми 110 735,85 гривень. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 судові витрати у розмірі 777,63 гривні, судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 12 червня 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: