Постанова 4856 № 288/983/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 288/983/24 Головуючий у 1-й інстанції: Рудник М.І. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 06 серпня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області Плетенецького Олександра Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В : в квітні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції у Житомирській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області Плетенецького Олександра Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, від 08 квітня 2024 року серії ББА № 315066 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 36 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення в розмірі 510,00 гривень. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 25.06.2024 в задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області Плетенецького Олександра Васильовича, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовлено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Сторони в судове засідання не з`явились, повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 08 квітня 2024 року поліцейським інспектором СРПП Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Плетенецьким Олександром Васильовичем винесено постанову серії ББА № 315066 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі згідно якої ОСОБА_1 08 квітня 2024 року о 22.37 годині в смт. Попільня по вулиці Київській здійснив обгін ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом, позначеного дорожнім знаком, перед обгоном завчасно не подав сигнал покажчиком повороту, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив проїзд не зупиняючи транспортний засіб, при цьому не пред`явив в спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати дані, що містяться у посвідченні водія та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив ПДР України п. 2.4, 2.1 а, 2.1 б, 14.6 в, 9.4, 8.4 б та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, в зв`язку з чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень. Не погоджуючись з вказаною постановою та самими правопорушення позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що до постанови додається відеофіксація на портативний відеореєстратор. З наданих відеодоказів вбачається, що автомобіль червоного кольору проїжджає перехрестя не зупиняючись перед ним, та патрульний автомобіль, який стояв на узбіччі дороги, починає відразу рух за вказаним автомобілем, переслідуючи його певний відрізок дороги до зупинки. Під час руху вказаний автомобіль здійснив обгін іншого автомобіля ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом, позначеного дорожнім знаком та перед обгоном завчасно не подав сигнал покажчиком повороту. Через деякий проміжок часу працівники поліції включають проблискові маячки та зупиняють даний автомобіль. Водій, який перебував за кермом, відмовився надати на вимогу працівника поліції документи на автомобіль та посвідчення водія, відмовився назвати своє прізвище та ім`я. Також заперечував, що саме він був за кермом і, що саме його автомобіль проїжджав перехрестя не зупиняючись перед ним. При цьому, відеореєстратор патрульних фіксує рух вказаного автомобіля до повної зупинки, з автомобіля до того, як патрульні наблизились до нього, ніхто не виходив, також даний автомобіль постійно перебував у полі зору працівників поліції, що зафіксовано на відеореєстратор. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач не мав змоги передати кермо іншому водію під час руху транспортного засобу. Таким чином, вищевказаний запис на відеореєстраторі працівників поліції, спростовує доводи позивача та його представника, що за кермом даного автомобіля перебував не позивач та те, що це не автомобіль позивача проїжджав перехрестя без зупинки. Досліджений відеозапис на думку суду першої інстанції з урахуванням положень Закону України "Про Національному поліцію" є належним та допустимим доказом по справі, оскільки в даному відеозаписі зазначено дату, час та суть правопорушень, які вчинив ОСОБА_1 . Позивачем та його представником не доведено, що вказаний відеозапис є неналежним та не допустимим доказом. Суд першої інстанції також зазначив, що позивач ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом 08 квітня 2024 року о 22.37 годині в смт. Попільня по вулиці Київській, при цьому здійснив обгін ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом, позначеного дорожнім знаком, перед обгоном завчасно не подав сигнал покажчиком повороту, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив проїзд не зупиняючи транспортний засіб, при цьому не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати дані, що містяться у посвідченні водія та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Доводи позивача наведені ним в позовній заяві, як на підставу для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а саме: позивачем не надано належних доказів наявності порушення його прав діями відповідача ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративних правопорушень та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивача в межах розгляду даної справи надано не було та судом таких обставин не встановлено. Таким чином, не встановлено порушень зі сторони відповідача ОСОБА_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності поліцейський ОСОБА_2 , який є посадовою особою та виконує посадові інструкції, встановив порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, в даному випадку працівник поліції мав достатні фактичні дані, які свідчили про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та прийняте відповідачем ОСОБА_2 рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень, відповідає санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП. Таким чином, винесена відповідачем оскаржувана постанова є обґрунтованою, винесеною уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення. Відповідач ОСОБА_2 відповідно до ст.77 КАС України, навів підтверджуючі докази правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови, тим самим спростував доводи позивача вказані в позовній заяві. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанову інспектора поліції Плетенецького Олександра Васильовича серії ББА № 315066 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень необхідно залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області Плетенецького Олександра Васильовича, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі залишити без задоволення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, однак не погоджується з процесуальним висновком суду першої інстанції (в резолютивній частині, а саме зазначення щодо відмови у задоволенні позовної заяви), з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: a) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Як передбачено п.2.1 "а, б" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони технічний талон). Відповідно до п.9.4 ПДР України подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50 100 м у населених пунктах і за 150 200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів. Згідно з п.14.6 "в" ПДР України обгін заборонено: ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті та 100 м поза населеним пунктом. Відповідно до п.8.4 "б" ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи: Знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги. Згідно з п.2 Розділу 33 ПДР України (2.2 Проїзд без зупинки заборонено). Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою. Як вбачається з наданих відповідачем доказів позивач 08.04.2024 керуючи транспортним засобом марки «Jeep Compass» реєстраційний номер НОМЕР_1 в смт.Попільня по вулиці Київська, здійснив обгін ближче ніж 50 метрів перед пішохідним переходом позначеного дорожнім знаком, порушив вимоги дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», не подав сигнал покажчиком повороту, не пред`явив посвідчення водія. Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, аналізуючи диспозицію вказаної статті, колегія суддів звертає увагу, що ч.2 ст.122 КАС України встановлена відповідальність, зокрема, за користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху або зміні його напрямку. Тобто, правопорушенням вважається не будь-які порушення правил користування попереджувальними сигналами, а лише ті, які вчинені при початку руху чи зміні його напрямку. Також, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності та ст.295 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Водночас, ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з пп.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Крім того, згідно з ч.2-3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення від 08 квітня 2024 року серії ББА № 315066, посадовою особою відповідача при складанні постанови вказано відповідний доказ фіксування правопорушення, а відео з боді-камери поліцейського та відеореєстратора автомобіля. Згідно з матеріалами справи, а саме відеодоказів наданих відповідачем та вказаних в оскаржуваній постанові, було зафіксовано рух транспортного засобу «Jeep Compass» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач (вбачається з відеозапису), який здійснив ряд порушень ПДР України, а саме обгін ближче ніж 50 метрів перед пішохідним переходом позначеного дорожнім знаком, порушення вимоги дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», не подання сигналу покажчиком повороту, який при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту. Також, у відеофайлі зафіксовано, як на вимогу водія поліцейський демонструє останньому відеозапис з фіксацією порушення ним ПДР із відеореєстратора автомобіля поліції. Враховуючи вказане, та обставини встановлені судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з правомірністю постанови про адміністративне правопорушення від 08 квітня 2024 року серії ББА № 315066 в частині порушення п.14.6 "в", 9.4, 8.4 "б" ПДР України. Щодо порушення в частині не пред`явлення документів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктами 2.1 (а), 2.1 (б) Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Крім того, згідно з ч.2-3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та фактично не заперечується позивачем поліцейським ставилась вимога з приводу надання посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документу на транспортний засіб, на що позивач категорично відмовився (вбачається з відповідного відеодоказу наданого до матеріалів справи). Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що після дослідження вказаних відеозаписів факт ненадання позивачем на вимогу поліцейського посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб підтверджується. Тобто, вказане свідчить про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП. Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду, зроблений у справі №127/19283/17 від 25.09.2019 про те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Тобто, порушення в частині не пред`явлення відповідних документів є окремим порушенням і не залежить від порушення, яке стало підставою для зупинки автомобіля. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно подання інспектором поліції неналежних доказів з власного мобільного телефону, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з пп.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до п. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Так, судом встановлено, що матеріали справи містять відеофайл з нагрудної камери інспектора поліції, порядок використання якої передбачено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». Отже, використання нагрудної камери (портативного відеореєстратора) відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а надані суду відеофайли є належними доказами в розумінні ст. 73 КАС України. Також, колегія суддів приходить до висновку, що положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» надають поліцейському право на використання інформації, отриманої з технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні з метою виконання завдань поліції, визначених ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», що не є тотожним вилученню речей та документів, передбаченого ст. 265 КУпАП. Тобто, фактично пред`явлений доказ позивачу на вимогу (на телефоні працівника поліції) був зафіксований на відповідному відеореєстраторі службового автомобіля. А тому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо визнання неналежними доказами відеозапис, та протиправними дії поліцейського щодо надання доказу позивачу, для ознайомлення, саме на телефоні, а не на самому реєстраторі. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що докази правопорушення позивачу пред`являлись і на самому відеореєстраторі службового автомобіля. Щодо визнання протиправними дій інспектора, слід вказати наступне. Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП. Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Щодо доводів в частині не дотримання процедури розгляду, колегія суддів зазначає, що з наданих доказів (відео) встановлено, що позивачу пред`являлось посвідчення посадової особи (поліцейського), зазначалась причина зупинки, обставини правопорушення, роз`яснювались права, надавалась копія оскаржуваної постанови та позивач скористався правом на надання пояснень (в письмовому вигляді). Щодо відсутності доказів в частині оголошення повної постанови від 08 квітня 2024 року серії ББА № 315066, колегія суддів зазначає, що дана обставина не є значущою в розумінні встановлення факту порушення ПДР України, дотримання процедури прийняття постанови до вказаного моменту та отриманням повного тексту оскаржуваної постанови (копії), що підтверджується підписом позивача в самій постанові. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта по суті спору не знаходять свого підтвердження. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. В свою чергу, як вбачається з абзацу 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25.06.2024, суд першої інстанції відмовив у задоволені позову ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області Плетенецького Олександра Васильовича, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі. Тобто, прийняв рішення не передбачене ч.3 ст.286 КАС України. З урахуванням зазначеного, вірного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції, шляхом зміни абзацу 1 резолютивної частини рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25.06.2024. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 червня 2024 року змінити в межах абзацу 1 резолютивної частини. Викласти абзац 1 резолютивної частини рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 червня 2024 року наступним чином "постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08 квітня 2024 року серії ББА № 315066 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення". В решті рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає в межах ч.3 ст.272 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.