Постанова 4851 № 537/6741/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 р.Справа № 537/6741/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Зоріна Д.О., м. Кременчук, повний текст складено 11.05.26 року по справі № 537/6741/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту ДПП, відповідач), в якому просив суд: - постанову серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність постанови серії ЕНА №5884455 від 07.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП), як такої, що винесена за відсутності доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу інкримінованого адміністративного правопорушення та з порушенням процедури розгляду справи. Звернув увагу, що інспектором безпідставно позбавлено позивача права на відкладення розгляду справи для забезпечення можливості скористатись правовою допомогою, що в свою чергу є самостійною підставою для скасування спірної постанови у судовому порядку. Крім того, зауважив, що відповідачем не доведено факт керування позивачем транспортним засобом під час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач лише підійшов до вже припаркованого з порушенням пункту 15.9 «г» Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) автомобіля, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 не може вважатись суб`єктом адміністративного правопорушення. Повідомив, що судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, складають 5000,00 грн. Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука від 11.05.2026 по справі №537/6741/25 позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, адреса: місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху залишено без задоволення. Постанову серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025, винесену поліцейським 1 взводу 3 роти УПП батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області старший лейтенант поліції Кравченко В. В., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. - залишено без змін. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від «11» травня 2026 року у справі № 537/6741/25 скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - задовольнити. Постанову серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) Код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5000,00 (три тисячі) гривень та в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 ( п`ять тисяч) гривень. Розгляд апеляційної скарги проводити без участі позивача та його представника. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав на протиправності складеної відносно позивача постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейською при розгляді справи було безпідставно відхилено неодноразові клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із необхідністю скористатись правовою допомогою адвоката, чим порушено, передбачене статтею 268 КУпАП право ОСОБА_1 на захист, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, що не було враховано судом першої інстанції. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідачем дій щодо надання позивачу, як водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, переконував, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення. Повідомив, що позивачем понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 11.05.2026 по справі № 537/6741/25 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування відзиву стверджував про правомірність постанови серії ЕНА №5884455 від 07.10.2025, як такої, що складена відповідачем з дотриманням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначеної приписами КУпАП, та з урахуванням обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП. Переконував, що лише після прийняття інспектором рішення та закриття справи про адміністративне правопорушення, позивач повідомив про необхідність скористатись правовою допомогою адвоката та заявив клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, що унеможливлювало його задоволення. Зауважив, що відповідач не перешкоджав позивачу у реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, а тому доводи позивача про зворотне не заслуговують на увагу. Стверджував, що права, якими наділений позивач відповідно до статті 268 КУпАП, у тому числі право користуватися юридичною допомогою, мають бути реалізовані особою відразу на місці вчинення правопорушення без намагання затягнути процес розгляду справи шляхом відтермінування або перенесення її на інший день та без впливу на можливість прийняття постанови працівником поліції на місці вчинення правопорушення. З огляду на викладене, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Заперечуючи проти заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій (по 5000,00 грн відповідно), зазначив, що з огляду на незначну складність цієї справи, наявність численної судової практики у аналогічних спорах, а також фактичний обсяг наданих представником позивача послуг, заявлена сума витрат є очевидно завищеною та недоведеною, у зв`язку з чим, задоволенню не підлягає. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання та надсилання повісток в системі "Електронний суд". Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 07.10.2025 о 13 год. 11 хв. у м. Кременчук по вулиці Ігоря Сердюка поліцейським 1 взводу 3 роти УПП батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Кравченко В. В. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 5884455 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп. У вказаній постанові зафіксовано, що 07.10.2025 о 13 год. 11 хв. у м. Кременчук по вулиці Ігоря Сердюка, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Мітсубісі Лансер державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, а саме 2 метра, чим порушив пункт 15.9 (г) Правил дорожнього руху України. Не погодившись з постановою серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності складення відносно позивача постанови серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025, оскільки долученими до матеріалів справи доказами підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а також обставини того, що відповідач не перешкоджав ОСОБА_1 у реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Суд першої інстанції вважав, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, водночас ОСОБА_1 не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, однак не вчиняв дії, спрямовані на прибуття адвоката на місце події, яка мала місце 07.10.2025. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII). Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Положеннями статті 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Згідно з пунктом 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил. На виконання пункту 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР). Так, підпункт «г» пункту 15.9 ПДР України встановлює заборону зупинки на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП відповідачем вказано про здійснення позивачем зупинки транспортного засобу Мітсубісі Лансер, державний номерний знак НОМЕР_2 ближче 10 метрів від пішохідного переходу, а саме 2 метра, чим порушено пункт 15.9 (г) ПДР України. Як встановлено частиною 1 статті 122 КУпАП України, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП). Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статті 31 Закону № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Частиною 1 статті 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За визначенням, наведеним у статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Стверджуючи про протиправність спірної постанови, позивач послався на порушення інспектором процедури розгляду справи, зокрема, щодо не надання йому можливості скористатись правовою допомогою. Так, пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395) встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а саме, зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву було надано відеозапис з нагрудної боді-камери поліцейського. Дослідивши наданий відповідачем відеозапис подій, що відбувались 07.10.2025 (№ 476948.mp4), колегією суддів встановлено, що відео розпочинається зі спілкування інспектора поліції з позивачем, який стоїть біля автомобіля сірого кольору з боку передньої пасажирської двері та на вимогу поліцейської пред`являє документи, що надають право керування транспортним засобом. При цьому, відповідач роз`яснює ОСОБА_1 права, передбачені статтею 268 КУпАП, повідомляє про вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та запитує про наявність у позивача клопотань, після чого, позивач телефонує адвокату, щоб скористатись правовою допомогою, а інспектор в цей час повідомляє про закриття розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак позивач заявляє інспектору клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки адвокат відсутній на місці, а по телефону він спілкувався з його помічником. Разом з цим, інспектор відхиляє вказане клопотання, з посиланням на те, що не вбачає підстав для залучення до розгляду справи адвоката та відкладення розгляду справи, оскільки вина позивача у вчиненні правопорушення є доведеною. Слід також зауважити, що інспектор поліції повідомила позивачу, що навіть у разі перенесення розгляду справи, він відбудеться лише у зручний для неї час, що не заперечувалось позивачем, однак після цього, вона знов повідомила про відсутність підстав для перенесення розгляду справи, відхилила відповідне клопотання ОСОБА_1 та винесла постанову у справі про адміністративне правопорушення. На переконання колегії суддів, аналіз дослідженого відеозапису беззаперечно підтверджує обставини невмотивованого відхилення неодноразових клопотань позивача про відкладення розгляду справи для надання можливості скористатись правовою допомогою, що свідчить про недотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак доводи позивача про порушення його права на захист внаслідок ігнорування відповідачем заявлених ним клопотань про забезпечення права на юридичну допомогу, є підтвердженими. Варто зазначити, що оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є саме тим рішенням суб`єкта владних повноважень, в якому уповноважена особа відображає власне бачення порушень, допущених водієм, та вказує докази на підтвердження факту вчинення правопорушення та дотримання встановленої законом процедури розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Департаментом патрульної поліції, не спростовано доводи позивача, викладені у позовній заяві, щодо порушення відповідачем права позивача на захист. Статтею 268 КУпАП встановлено вичерпний перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, заявляти клопотання та знайомитися з матеріалами справи. За правилами статті 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. У наведених вище положеннях норм процесуального права закріплено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов`язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи. Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на правову допомогу. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а. Разом з цим, суд першої інстанції, внаслідок неповного з`ясування обставин у справі дійшов помилкового висновку про дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не врахував обставини істотного порушення прав ОСОБА_1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, що полягало у позбавленні його права на захист. Колегія суддів констатує, що встановлена протиправність здійсненого інспектором розгляду справи внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятої за результатами її проведення постанови, що унеможливлює перехід до суті покладених в її основу адміністративних правопорушень. Таким чином, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень, не доведено вжиття дій щодо надання реальної можливості позивачу реалізувати право на отримання правової допомоги, тобто, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025 підлягає скасуванню. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2020 року в справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року в справі № 640/16220/16-а. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю. Надаючи оцінку заявленому позивачем клопотанню про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів виходить з наступного. За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України). З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження понесених витрат у суді першої та апеляційної інстанції позивачем до матеріалів справи додано: договір № 10 від 10.10.2025 про надання правничої допомоги, акти виконаних робіт від 17.10.2025 та від 25.05.2026 за договором про надання правничої допомоги № 10 від 10.10.2025, квитанції про оплату гонорару від 17.10.2025 та від 25.05.2026, ордер про надання правничої допомоги серії ВІ № 1333902, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3757 від 26.01.2026. З аналізу вказаних документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що між адвокатом Губіною Анною Юріївною (далі адвокат) з однієї сторони та ОСОБА_1 (далі клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 10 від 10.10.2025 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього Договору є надання адвокатом професійної правової допомоги клієнтові в обсязі і порядку, визначених Договором. Відповідно до пункту 3.1. Договору сторони дійшли згоди, що в цілому винагорода (гонорар) адвокату за його роботу буде визначена на підставі акту (актів) про надання правової допомоги. На виконання умов Договору, сторонами підписано Акт виконаних робіт від 17.10.2025, відповідно до якого, адвокат надав, а Клієнт прийняв роботу у вигляді правничої допомоги (юридичних послуг) відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 10 від 10.10.2025 року на представництво прав та законних інтересів клієнта щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025: - співбесіди з обставин звернення Клієнта, надання усних консультацій з правничих питань стосовно звернення Клієнта; - ознайомлення з матеріалами, документами тощо, наданими Клієнтом для ведення справи, з`ясування та розробка правничої позиції з підготовки матеріалів зі складання Позовної заяви про оскарження Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025; - розробка проекту позовної заяви про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025; - підготовка документів до позовної заяви про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025 (в тому числі друк копій заяви (з додатками) - надсилання позовної заяви про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025 (з додатками) до суду. Сума, яка підлягає оплаті за надані послуги (виконані роботи) адвокатом за договором про надання правничої допомоги № 10 від 10.10.2025 визначена на рівні 5000,00 грн. Крім того, на виконання умов Договору сторонами також підписано Акт виконаних робіт від 25.05.2026, відповідно до якого адвокат надав, а Клієнт прийняв роботу у вигляді правничої допомоги (юридичних послуг) відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 10 від 10.10.2025 року на представництво прав та законних інтересів клієнта щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025: - ознайомлення зі змістом рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 11 травня 2026 року у справі № 537/6741/25; - розробка проекту апеляційної скарги на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 11 травня 2026 року у справі № 537/6741/25; - підготовка документів до апеляційної скарги на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 11 травня 2026 року у справі № 537/6741/25 (в тому числі друк копій); - сканування та надсилання апеляційної скарги на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 11 травня 2026 року у справі № 537/6741/25 (з додатками) до суду. На підтвердження здійснення оплати на користь адвоката за надані послуги позивачем додано платіжні інструкції від 17.10.2025 та від 25.05.2026 по 5000,00 грн відповідно. Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою та до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, представник позивача надав докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які він вважав достатніми для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн та 5000,00 грн відповідно. Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так, Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 звернув увагу, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 по справі №540/5794/21. У постанові від 11 березня 2025 року по справі № 260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таким чином, обов`язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених частиною 5 статті 134 КАС України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу. Колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі відповідач послався на необґрунтованість заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції, проте, обмежився лише загальними посиланнями на її не співмірність та непропорційність, не зазначивши суму судових витрат, яку вважав би належною до стягнення. Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 по справі № 902/1070/24 з посиланням на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Також, у вказаній постанові Верховним Судом, врахувавши постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Надаючи оцінку заявленій сумі судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує обсяг позовної заяви (8 сторінок), наявність власних висновків адвоката, посилання на судову практику у подібних спорах та фактичне значення наданих позивачу послуг для справи задоволення позовних вимог. При цьому, колегія суддів враховує, що фактично, затверджений сторонами в акті виконаних робіт від 17.10.2025 перелік наданих адвокатом послуг позивачу є передумовою для підготовки та складення позовної заяви про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025, а відтак не підлягають окремому відшкодуванню, що свідчить про наявність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару" встановлено, що розмір адвокатського гонорару за годину становить 25 відсотків мінімальної заробітної плати, тобто 2000,00 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом. Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат у суді першої інстанції, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає наявними підстави для зменшення заявленого позивачем розміру судових витрат на правничу допомогу (5000,00 грн) до рівня 4000,00 грн, що становить 2 години роботи адвоката. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів, зазначає наступне. Дослідивши апеляційну скаргу, вартість за написання якої визначена у сумі 5000 грн, колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір правничої допомоги є завищеним та неспівмірним з обсягом виконаної роботи, часом витраченим на її виконання, а також складністю справи та якістю складеного документу, оскільки зміст апеляційної скарги фактично дублює позовну заяву та не містить додаткових аргументів на підтвердження вже висловленої у позовній заяві правової позиції, у зв`язку з чим, заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає зменшенню до рівня 2000,00 грн (1 година роботи адвоката). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи, що суд першої інстанції внаслідок неповного з`ясування обставин у справі та неналежного дослідження наявних в матеріалах справи дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.05.2026 по справі № 537/6741/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати у цій частині розподілу не підлягають. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.05.2026 по справі № 537/6741/25 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5884455 від 07.10.2025. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) витрати на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень) та у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень). Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко