Постанова 4851 № 646/7487/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2024 р.Справа № 646/7487/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Щурової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Барабанова В.В., м. Харків, повний текст складено 01.10.24 по справі № 646/7487/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі по тексту ДПП, відповідач,), у якому просив суд: - скасувати постанову серії ЕНА № 2517960 поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону патрульної поліції УПП у Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_2 від 01 липня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення; - стягнути з відповідача сплачений судовий збір; - стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги. В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність та незаконність оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2517960 від 01.07.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 1190 грн 00 коп, як такої, що винесена з порушенням вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), зокрема, права позивача на належний захист, оскільки інспектором проігноровано клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі адвоката позивача та здійснено розгляд справи на місці зупинки автомобіля, та за відсутності доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП. Крім того, зауважив, що у спірній постанові відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, а тому будь-який інший наданий відповідачем відеозапис не може вважатись належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.10.2024 у справі № 646/7487/24 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено у повному обсязі. Постанову серії ЕНА № 2517960 від 01.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн - скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрито. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 605 грн 60 коп понесених судових витрат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені витрати стороною позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції при прийнятті рішення обставин у справі, порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.10.2024 по справі № 646/7487/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність спірної постанови та відсутність підстав для її скасування, оскільки наданим до суду першої інстанції відеозаписом підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «MERCEDES-BENZ S 400» з номерним знаком НОМЕР_1 ЗОБРАЖЕННЯ 001 (латинські літери TSG зображення (наліпка) у вигляді Прапора України 001), що не відповідає стандарту ДСТУ 4278:2019 та є порушенням вимог пункту 30.2 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 121-3 КУпАП. Переконував, що поліцейським проведено розгляд справи у повній відповідності до вимог КУпАП, зокрема, оголошено яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено особі, яка бере участь у розгляді справи, її права і обов`язки, заслухано її пояснення, досліджено докази, розглянуто клопотання про надання правової допомоги та ознайомлено ОСОБА_1 зі змістом складеної відносно нього постанови. Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є суттєво завищеним та не є співмірним із з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в суді першої інстанції. Позивач, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою системи «Електронний суд» та шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада". Відповідно до ч. 3 ст. 268 та ч. 2 ст. 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 01 липня 2024 року поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону патрульної поліції УПП у Чернівецькій області сержантом поліції Чурко Юрієм Ярославовичем винесено стосовно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 2517960 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України. Як зазначено у спірній постанові 01.07.2024 близько 19 години 58 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes-Benz S 400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , по АДРЕСА_1 , з номерним знаком, що не відповідає стандарту ДСТУ 4278:2019 та з нанесенням додаткового позначення на номерний знак (наліпка), що заборонено пунктом 30.2 ПДР України, чим порушив Р30020000. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту керування позивачем транспортним засобом Mercedes-Benz S 400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, а саме з наклеєною наліпкою на ньому, оскільки до суду не надано доказів фіксації не відповідності номерного знаку транспортного засобу вимогам ДСТУ та наявність наліпки на номерному знаці під час зупинки авто. Крім того, судом взято до уваги, що з наданого до суду відеозапису не вбачається надання можливості позивачу скористатись правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, зокрема правом на отримання правової допомоги. Також, за висновком суду, під час розгляду справи підтверджено недотримання поліцейським процедури розгляду справи, так як ним не оголошено, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснено особі, яка бере участь у розгляді справи, її права і обов`язки, не заслухано її та не досліджено докази, чим порушено принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, врахувавши, що дана категорія справ відноситься до справ незначної складності, а Єдиний державний реєстр судових рішень містить велику кількість судових рішень у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів та вивчення практики в аналогічній категорії справ, вважав, що належною та співмірною сумою судових витрат на професійну правничу допомогу є 3 000,00 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України Про дорожній рух. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Положеннями статті 16 Закону України Про дорожній рух визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють ПДР України. Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил. На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР). Відповідно до пункту 2.9 «в» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не відповідає вимогам стандартів. Згідно з пунктом 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті й достатньо освітлені. Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП, з посиланням на те, що ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes-Benz S 400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з номерним знаком, що не відповідає стандарту ДСТУ 4278:2019, та з нанесенням додаткового позначення на номерний знак (наліпка), що заборонено пунктом 30.2 ПДР України. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП). Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статті 31 Закону України № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За визначенням, наведеним у статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, до матеріалів справи надано зокрема, копію постанови серії ЕНА № 2517960 від 01.07.2024 та відеозапис з нагрудної камери поліцейського. Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фіксацію розгляду справи, не внесені до оскаржуваної постанови. Разом з тим, як зазначалось вище, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий доказ у розумінні статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим для підтвердження вчинення адміністративного правопорушення. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17, від 02.12.2019 по справі 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. Також, слід вказати на процесуальний обов`язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки унеможливлює врахування судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, наданого відповідачем відеозапису в якості доказу. Колегія суддів, дослідивши відеозапис із нагрудної камери поліцейського, наданий відповідачем на підтвердження вчинення позивачем спірного правопорушення, відомості про який не внесено до спірної постанови, встановила, що на останньому відображено факт зупинки працівниками ДПП транспортного засобу позивача з номерним знаком TSG (зображення прапору України)

001. При цьому, з наданого до суду відеозапису не вбачається, що номерний знак мав наліпку. Окрім того, слід зазначити те, що наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16.11.2021 № 435 «Про скасування національних стандартів», скасовано з 01 грудня 2021 року чинність стандарту ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування». З огляду на втрату чинності вказаним наказом, колегія суддів вважає, що у інспектора УПП у Чернівецькій області ДПП, не було взагалі підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за те, що номерний знак транспортного засобу не відповідає стандартам ДСТУ 4278:2019, чинність якого скасовано. Крім того, з наданого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що під час розгляду справи, інспектором не надано оцінки інформації, зазначеній у пункті «особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу де вказано «загальний легковий купе ІНЗ: НОМЕР_3 , тобто наявні на номерних знаках автомобіля MERCEDES-BENZ S 400 символи, зареєстровані та внесені до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин та беручи до уваги норми права, які слід застосувати при вирішенні спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження порушення позивачем пункту 30.2 ПДР України, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 121-3 КУпАП. Крім того, як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395) встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Відповідно до частини першої статті 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Разом з цим, у спірних правовідносинах відповідачем відмовлено у задоволенні клопотання позивача про необхідність надання йому правової допомоги за участі адвоката, розгляд справи не відкладено та одразу винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Колегія суддів зазначає, що положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, дійсно передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Разом з цим, статтею 268 КУпАП встановлено вичерпний перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, заявляти клопотання та при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За правилами статті 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. У наведених вище положеннях норм процесуального права визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов`язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи. Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на отримання юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а. Враховуючи викладене, оскільки поліцейським не вжито дій щодо надання реальної можливості позивачу реалізувати право на отримання правової допомоги, розгляд справи відкладено не було та одразу винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів дійшла висновку, що такі обставини вказують на порушення інспектором патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2517960 від 01.07.2024. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2020 року в справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року в справі № 640/16220/16-а. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю. Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України). Судом апеляційної інстанції встановлено, що докази на підтвердження понесення судових витрат представником позивача подано до суду першої інстанції 06.08.2024, що відповідає вимогам вищенаведеної норми процесуального права. Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. За змістом частин 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України). З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положеннями статті 19 цього Закону передбачено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження понесених витрат в суді першої інстанції позивачем до матеріалів справи додано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1229062, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 4179, договір № 1-12.01.2024 від 12.01.2024 про надання правової допомоги, опис робіт, виконаних адвокатом, №1 від 15.07.2024 та платіжну інструкцію № 0.0.3752943439.1 від 10.07.2024 про сплату послуг за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що між адвокатом Удовиченком Вадимом Анатолійовичем та ОСОБА_1 укладено договір № 1-12.01.2024 від 12.01.2024 про надання правової допомоги, за змістом пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до пункту 4.3 договору, за надання правової допомоги, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі. Відповідно до звіту по наданій професійній допомозі адвоката та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги адвокатом було надано такі послуги: - попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції (1 година) - 1200 грн; - підготовка процесуальних документів по справі, зокрема позовної заяви, надання та/або направлення засобами поштового зв`язку вказаних документів учасникам справи та до суду (1 година) - 1200 грн; - підготовка процесуальних документів по справі, зокрема заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування доказів до матеріалів справи, подання та/або направлення засобами поштового зв`язку вказаних документів до суду (1 година) 1200 грн; - судове представництво (3 судових засідання), що включає час витрачений на перебування в судових засіданнях, а також час на прибуття до суду та очікування судових засідань - (1,5 години) 1800 грн. Всього 4 години 30 хвилин 5400 грн. Загальна вартість правової допомоги (Базовий розмір гонорару складає) 5000 (п`ять тисяч) грн. Платіжною інструкцією № 0.0.3752943439.1 від 10.07.2024 підтверджено сплату позивачем послуг за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн. Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем. Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Так, відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, вказував на їх неспівмірність та необґрунтованість, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції зменшити суму, що підлягає стягненню за рахунок відповідача. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів, враховуючи заперечення відповідача, зазначає наступне. Враховуючи, що позовна заява, яка складена адвокатом Удовиченком В.А., належним чином обґрунтована, містить власні висновки адвоката, за обсягом складає 9 сторінок, її фактичне значення для результату розгляду даної справи - задоволення позову у повному обсязі, колегія суддів вважає обґрунтованою вартість послуг за попереднє опрацювання матеріалів, законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції та підготовки позовної заяви - 2400 грн, що дорівнює двом годинам роботи адвоката. Разом з цим, колегія суддів вважає, що послуги з судового представництва, що включає час витрачений на перебування в судових засіданнях, а також час витрачений на прибуття до суду та очікування судових засідань тривалістю 1,5 години у розмірі 1800 грн, колегія суддів вважає завищеною оскільки в матеріалах справи відсутні докази участі адвоката Удовиченка В.А. у судових засіданнях, однак підтверджено прибуття адвоката до суду 17.07.2024, що зафіксовано у явочному листі про перенесення розгляду справи (а.с. 32), а тому витрати в цій частині підлягають відшкодуванню лише у розмірі 600 грн, що дорівнює 30 хвилин роботи адвоката. При цьому, послуги з підготовки процесуальних документів по справі, зокрема заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування доказів до матеріалів справи, подання та/або направлення засобами поштового зв`язку вказаних документів до суду тривалістю 1 година вартістю 1200 грн колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні як заява про забезпечення позову так і клопотання про витребування доказів. Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 3000,00 грн. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.10.2024 по справі № 646/7487/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій