Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 285/3845/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 285/3845/23 Головуючий у 1-й інстанції: Михайловська А.В. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 23 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : в червні 2023 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови серії БАБ № 176521 від 01.05.2023 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмір 510 грн 00 коп по справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капралом поліції Кобиленським В.Р. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.12.2023 відмовлено у задоволенні позовної заяви. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того, від позивача надійшло клопотання (заява) про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, поліцейським Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капралом поліції Кобиленським В.Р. винесено постанову серії БАБ № 176521 від 01.05.2023, згідно якої до позивача ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Зі змісту постанови слідує, що 01.05.2023 року о 12 год. 16 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Lada Largus, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Центральній в с. Олександрівка Звягельського району, при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту та на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 9.2.б., 2.1.а. та 2.1.б. ПДР, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ч. 126 КУпАП (а.с.6). Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у відеофайлі № 8 зафіксовано рух транспортного засобу, яким керував позивач, який при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту. У відеофайлі № 3 зафіксовано, як на вимогу водія поліцейський демонструє останньому відеозапис з фіксацією порушення ним ПДР із відеореєстратора автомобіля поліції. Також, у відеофайлі № 5 зафіксовано вимогу поліцейського, адресовану в адресу водія, з приводу надання посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, на що останній категорично відмовився. Крім того, судом першої інстанції досліджено відеоматеріали позивача, у тому ж числі, з камери спостереження, яка встановлена на будівлі біля місця події. Зокрема, у відеофайлі № 11, із камери, що встановлена на будівля біля місця події, зафіксовано рух транспортного засобу, яким керував позивач. При цьому, не прослідковується, що водій вмикав покажчик повороту при зміні напрямку руху. Таким чином, відеодокази позивача, надані суду першої інстанції, фактично доводять правомірність оскаржуваної постанови у частині, що позивач при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту. Не знаходить свого підтвердження та обставина, що позивач керував транспортом засобом у своєму дворі, оскільки із досліджених відеофайлів слідує, що територія, яка прилягає до проїзної частини є відкритою та не огородженою, що виключає її використання лише позивачем. Таким чином, суд першої інстанції оцінив доводи позивача критично та розцінює їх як спробу створення штучних умов для спростування факту порушення ним ПДР з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції зазначив, що встановлені судом обставини справи не викликають сумнівів, що 01.05.2023 о 12 год. 16 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Lada Largus, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Центральній в с. Олександрівка Звягельського району, при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту та на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 9.2.б., 2.1.а. та 2.1.б. ПДР, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ч. 126 КУпАП. Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції вказав, що стягнення відповідачем застосовано без порушень, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, в межах санкцій статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, зокрема: ч. 2 ст. 122 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог чинного законодавства, доказів, які мали спростувати факти наявності адміністративних правопорушень та обставин, що виключають адміністративну відповідальність судом не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ч. 126 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах відеозаписів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, однак не погоджується з процесуальним висновком суду першої інстанції (в резолютивній частині, а саме зазначення щодо відмови у задоволенні позовної заяви), з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Згідно з п.1.10. ПДР України маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом. Як вбачається з наданих відповідачем доказів позивач керуючи автомобілем Lada Largus, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Центральній в с. Олександрівка Звягельського району при повороті ліворуч не ввімкнув покажчик повороту. Крім того, дана обставина була встановлена судом першої інстанції і з доказів наданих позивачем. Згідно вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, аналізуючи диспозицію вказаної статті, колегія суддів звертає увагу, що ч. 2 ст. 122 КАС України встановлена відповідальність, зокрема, за користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху або зміні його напрямку. Тобто, правопорушенням вважається не будь-які порушення правил користування попереджувальними сигналами, а лише ті, які вчинені при початку руху чи зміні його напрямку. Також, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності та ст.295 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Водночас, ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з пп.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Крім того, згідно з ч.2-3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ № 176521 від 01.05.2023, а саме п.7 оскаржуваної постанови, посадовою особою відповідача при складанні постанови вказано відповідний доказ фіксування правопорушення, а відео з боді-камери поліцейського та відеореєстратора автомобіля. Як встановлено судом першої інстанції, у відеофайлі № 8 зафіксовано рух транспортного засобу, яким керував позивач, який при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту. Також, у відеофайлі № 3 зафіксовано, як на вимогу водія поліцейський демонструє останньому відеозапис з фіксацією порушення ним ПДР із відеореєстратора автомобіля поліції. Враховуючи вказане, та обставини встановлені судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з правомірністю постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ №176521 від 01.05.2023 в частині порушення п. 9.2.б. ПДР України. Щодо порушення в частині не пред`явлення документів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктами 2.1 (а), 2.1 (б) Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Крім того, згідно з ч.2-3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та фактично не заперечується позивачем поліцейським ставилась вимога з приводу надання посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документу на транспортний засіб, на що позивач категорично відмовився (вбачається з відповідного відеодоказу наданого до матеріалів справи). Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що після дослідження вказаних відеозаписів факт ненадання позивачем на вимогу поліцейського посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб підтверджується. Тобто, вказане свідчить про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП. Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду, зроблений у справі № 127/19283/17 від 25.09.2019 про те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Тобто, порушення в частині не пред`явлення відповідних документів є окремим порушенням і не залежить від порушення, яке стало підставою для зупинки автомобіля. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно подання інспектором поліції неналежних доказів з власного мобільного телефону, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з пп.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до п. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Так, судом встановлено, що матеріали справи містять відеофайл з нагрудної камери інспектора поліції, порядок використання якої передбачено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». Отже, використання нагрудної камери (портативного відеореєстратора) відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а надані суду відеофайли є належними доказами в розумінні ст. 73 КАС України. Також, колегія суддів приходить до висновку, що положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» надають поліцейському право на використання інформації, отриманої з технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні з метою виконання завдань поліції, визначених ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», що не є тотожним вилученню речей та документів, передбаченого ст. 265 КУпАП. Тобто, фактично пред`явлений доказ позивачу на вимогу (на телефоні працівника поліції) був зафіксований на відповідному відеореєстраторі службового автомобіля. А тому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо визнання неналежними доказами відеозапис, та протиправними дії поліцейського щодо надання доказу позивачу, для ознайомлення, саме на телефоні, а не на самому реєстраторі. Щодо визнання протиправними дій інспектора, слід вказати наступне. Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП. Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. Щодо клопотання про надання можливості зв`язатись з адвокатом (надання правової допомоги), колегія суддів зазначає наступне. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Як вбачається з наданих відеодоказів, (файл №1) позивачем заявлено усне клопотання про можливість зателефонувати адвокату, на що інспектор надав усну відповідь (прийняв усне рішення) про безперешкодність позивача щодо можливості зв`язатись з адвокатом (час відеозапису 0:03:00-0:03:10). Однак, позивач не скористався даним правом. Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає, що інспекторами не здійснювались заходи щодо обмеження позивача в праві на правову допомогу. Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта по суті спору не знаходять свого підтвердження. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. В свою чергу, як вбачається з абзацу 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.12.2023, суд першої інстанції відмовив у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Тобто, прийняв рішення не передбачене ч.3 ст.286 КАС України. З урахуванням зазначеного, вірного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції, шляхом зміни абзацу 1 резолютивної частини рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.12.2023. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року змінити в межах абзацу 1 резолютивної частини. Викласти абзац 1 резолютивної частини рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року наступним чином "постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №176521 від 01 травня 2023 року залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення". В решті рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч.3 ст.272 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.