Постанова 4824 № 759/5821/13-ц

справа № 759/5823/13-ц головуючий у суді І інстанції Єросова І.Ю провадження № 22-ц/824/7888/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Ракітовим Олексієм Вікторовичем на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року у справі за скаргою Ракітова Олексія Вікторовича , яким здійснюється представництво інтересів ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання незаконними дій приватного виконавця та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: 19 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ракітов Олексій Вікторович звернувся до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця, у якій просив: визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. щодо повернення авансового внеску у розмірі 39 382,94 грн. на користь первісного стягувача ПАТ «Універсал Банк» та стягнути з нього вказану суму грошових коштів; визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 25 січня 2023 року, постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25 січня 2023 року та скасувати вказані постанови. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року скаргу Ракітова Олексія Вікторовича на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання незаконними дій приватного виконавця та скасування постанови, залишено без розгляду. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ракітов Олексій Вікторович, 05 лютого 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтував наступними обставинами. 21 лютого 2023 року у поштовій скринці було знайдено лист від приватного виконавця Лановенко Л.О. з наступними документами: відповідь на заяву про повернення виконавчого документу стягувачу від 25 січня 2023 року (вих. №362); постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25 січня 2023 року; постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 січня 2023 року; постанова про заміну сторони виконавчого провадження від 16 січня 2023 року; оригінал виконавчого листа від 16 лютого 2015 року. Постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 25 січня 2023 року було знайдено адвокатом скаржника ОСОБА_1. в Автоматизованій системі виконавчого провадження 21 лютого 2023 року. Вперше скаржник звернулася до суду зі скаргою 24 лютого 2023 року, тобто через три дні після того, як стало відомо про порушення її прав. Однак, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2024 року первинну скаргу було повернуто без розгляду. Після цього скаржник вдруге звернулася із скаргою, однак ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року скаргу повернуто без розгляду. Після цього скаржник втретє звернувся зі скаргою 19 січня 2024 року. На підставі викладеного вважає, що скаржником не був пропущений первинний 10-денний процесуальний строк із звернення зі скаргою, який передбачений ч. 1 статті 449 ЦПК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Ракітовим Олексієм Вікторовичем на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року у справі за скаргою Ракітова Олексія Вікторовича , яким здійснюється представництво інтересів ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визнання незаконними дій приватного виконавця та скасування постанови, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. У судове засідання учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що скаржнику стало відомо про порушення її права 21 лютого 2023 року, однак зі скаргою представник скаржника звернувся 19 січня 2024 року, тобто за межами строку, встановленого ч. 1 ст. 449 ЦПК України, та без відповідної заяви про поновлення пропущеного процесуального строку з викладенням поважності причин його пропуску. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України). Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи. Дотримання процесуальних строків є однією з умов для реалізації права на звернення до суду, яка дисциплінує учасників цивільних правовідносин, запобігає зловживанням. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України). За приписами статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Статтею 449 ЦПК України визначено строки звернення до суду зі скаргою. Так, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року, такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З матеріалів стави встановлено, що, за твердженням заявника, 21 лютого 2023 року у поштовій скриньці ОСОБА_1 знайдено лист від приватного виконавця Лановенко Л.О. у якому зокрема знаходилась постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25 січня 2023 року. А з текстом постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 25 січня 2023 року представник ОСОБА_1 ознайомився 21 лютого 2023 року в АСВП. Тобто, саме з 21 лютого 2023 року скаржнику стало відомо про порушення її права, а тому перебіг 10-денного строку на оскарження дій та рішень державного виконавця обліковується з цієї дати. Однак, зі скаргою у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, представник скаржника звернувся 19 січня 2024 року , як правильно виснував місцевий суд - поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 449 ЦПК України. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що обставини, на які він покликається у апеляційній скарзі (щодо попередніх звернень до суду зі скаргами), можуть бути визнані судом поважними та стати підставою для поновлення процесуального строку звернення до суду зі скаргою, однак, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу, лише виключно за заявою (клопотанням) скаржника. На підставі наведених вище доводів, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв в межах своїх повноважень, а доводи позивача щодо порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її скасування, а зводяться до довільного тлумачення закону. При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з правом людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ракітовим Олексієм Вікторовичем - залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 06 серпня 2024 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова