Постанова 4824 № 753/8774/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 753/8774/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5860/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. при секретарі Самойлік А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 2 грудня 2025 року (суддя Колесник О.М.) про відмову у прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської Ірини Ігорівни, боржник: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», встановив: у квітні 2025 року скаржник звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність начальниці Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської І.І. щодо здійснення контролю за діями державного виконавця та скасування постанови від 4 жовтня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 2 липня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 211,20грн судового збору. Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 2 липня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірною бездіяльність начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської Ірини Ігорівни щодо здійснення контролю за діями державного виконавця та скасування постанови від 4 жовтня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року. Скасовано постанову від 4 жовтня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року. 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав до Дарницького районного суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь держави судовий збір за розгляд скарги у судах першої та апеляційної інстанції. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 2 грудня 2025 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд, всупереч нормам ст. 270 ЦПК України, відмовив у задоволенні його заяви про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати та не врахував, що згідно ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані із розглядом скарги покладаються судом на орган державної виконавчої служби, якщо було поставлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги шляхом направлення судових повісток-повідомлень до їх електронних кабінетів (с.с. 15-17, том 2), у судове засідання не з`явились, 11 березня 2026 року ОСОБА_1 через електронний кабінет у системі «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі (с.с. 18 том 2), інші учасники справи причини неявки не повідомили, тому відповідно до положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела судове засідання у їх відсутність. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 2 липня 2025 року скасована постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, а відтак вирішення питання про ухвалення додаткового рішення в судовому рішенні, яке скасоване, чинним законодавством не передбачено. Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Аналіз положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Проте додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції правильно зазначив про неможливість прийняття додаткового судового рішення до ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 2 липня 2025 року, яка скасована судом апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги, що суд не врахував, що згідно ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані із розглядом скарги, покладаються судом на орган державної виконавчої служби, якщо було поставлено ухвалу про задоволення скарги заявника, є безпідставними, оскільки ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 2 липня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено. Колегія суддів звертає увагу, що частина 13 статті 141 ЦПК України передбачає, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У статті 382 ЦПК України зазначено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається: а) висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; б) новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Отже, нормами процесуального права передбачено, що у разі скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом та ухвалення нового судового рішення, саме суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи апеляційним судом. Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення до ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 2 липня 2025 року та правильно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 2 грудня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І. Ящук