Постанова 4824 № 753/18354/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 753/18354/23 провадження № 22-ц/824/9076/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року в складі судді Каліушка Ф. А., встановив: 10.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і до кв. АДРЕСА_2 , здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року №

198. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. 23 липня 2014 року у газеті "Хрещатик" (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті "Хрещатик" 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511). Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ "Євро-Реконструкція" 13.10.2021 року. Пунктом 7.1 ст.8 «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право виконавця комунальної послуги у разі укладення індивідуального договору про надання житлово-комунальної послуги отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача. Проте, договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачами та позивачем не був укладений, заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів між споживачами послуг до ТОВ "Євро-Реконструкція" від мешканців вказаної квартири з метою їх ідентифікації - не надавалася. Відсутність договору про надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідачів) від оплати послуг в повному обсязі. Факт надання позивачем послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії підтверджується довідкою на підключення та відключення централізованого опалення/постачання теплової енергії в будинку, яка додається до позову. Разом з тим, з грудня 2015 року відповідач не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.09.2023 складає 65 419, 02 грн, з яких: 45 417, 65 грн - заборгованість з централізованого опалення, 20 001, 37 грн - заборгованість зі сплати послуг за гаряче водопостачання. Інфляційна складова боргу за централізоване опалення/постачання теплової енергії становить 12 294, 78 грн, за послуги з гарячого водопостачання становить 5 361, 65 грн, а разом 17 656, 43 грн. Розмір 3% річних за централізоване опалення/постачання теплової енергії становить 3 656, 91 грн, за послуги з гарячого водопостачання становить 1 576, 04 грн, а разом 5 232, 95 грн. З огляду на викладене, ТОВ «Євро-Реконструкція» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги, а також нараховані на борг відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та три відсотки річних, а також стягнути витрати по сплаті судового збору. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з березня 2017 року по серпень 2023 року у розмірі 51 196,66 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 9 624,32 грн та 3% річних у розмірі 2 756,48 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 06.03.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року в частині задоволених позовних вимог. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Євро-Реконструкція» задовольнити частково та стягнути заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з жовтня 2020 року по серпень 2023 року, в іншій частині позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 було подано заяву про застосування спливу строків позовної давності, яку належним чином досліджено не було, що призвело до неправомірного рішення у справі. Зазначив, що відповідно до п. 3 Розділ ХІІ Перехідні положення ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Таким чином, перехідні положення ЦПК України передбачають саме право, а не обов`язок суду на поновлення процесуального строку. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 18 червня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року н а всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Враховуючи викладене, право суду на поновлення пропущеного процесуального строку надається виключно за умови дотримання стороною, яка звертається із клопотанням про поновлення строку двох умов: подання стороною відповідної заяви про поновлення процесуального строку; надання стороною пояснень щодо причин пропуску процесуального строку із зазначенням взаємозв`язку обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином та пропуском процесуального строку. Позивачем не було подано жодної заяви щодо поновлення процесуального строку на звернення до суду, як і пояснень щодо причин пропуску процесуального строку із зазначенням взаємозв`язку обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином та пропуском процесуального строку. Отже, враховуючи те, що позовна заява подана до суду 02.10.2023, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги мало відбуватись виключно з 02.10.2020. 24.04.2024 ТОВ «Євро-Реконструкція» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року без змін, а скаргу без задоволення. Зазначило, що строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). Нараховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати під час подання позову до суду на заборгованість, яка виникла до 23 лютого 2022 року, не є стягненням неустойки (штрафів, пені), нарахування яких заборонено в розумінні вимог Закону України від 17.03.2020 року № 530-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короно вірусної хвороби», а відповідно нараховані позивачем правомірно та мають бути стягнуті судом з відповідача. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та отримує надані позивачем послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та гарячої води. Дана обставина відповідачем не заперечується. Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги, за період з грудня 2015 року по серпень 2023 року виникла заборгованість в розмірі 65 419,02 грн, яка складається з заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 20 001,37 грн та послуг з централізованого опалення у розмірі 45 417,65 грн. З огляду на подання відповідачем заяви про застосування позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності в даній справі повинен відраховуватись з моменту запровадження карантину на території України, а саме з 12.02.2020, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за період з 12.03.2017 по 31.08.2023. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та відмінено з 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №

651. У справі, яка переглядається, перебіг трирічного строку на звернення кредитора з позовною заявою до відповідача розпочався з січня 2016 року. Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості 10.10.2023, тобто поза межами строку, визначеного статтею 257 ЦК України. З урахуванням дії Закону № 540-ІХ, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем пропущено по вимогам, що заявлені до 12.03.2020, строк позовної давності. Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-ІХ) є необґрунтованим. Так, вказаним Законом № 731-ІХ пункт 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України викладено у такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином». Разом з тим, у справі, яка переглядається, на спірні правовідносини вказаний Закон не розповсюджується, оскільки ним внесено зміни до ЦПК України, а не до ЦК України, тобто до зовсім іншого нормативно-правового акту, який не регулює питання позовної давності. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук