Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/174/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1241/24Головуючий по 1 інстанції Справа №705/174/24 Орендарчук М.П. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі: колегії суддів Новікова О. М., Василенко Л.І., Карпенко О. В., за участі секретаря Ярошенка Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 03 червня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про визнання виконавчого листа недійсним, - в с т а н о в и в : До Христинівського районного суду Черкаської області за визначеною підсудністю надішла справа за позовом ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про визнання виконавчого листа недійсним. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилався на такі обставини. Уманський міськрайонний суд Черкаської області видав виконавчий лист №705/1087/21 2/705/1194/21 від 18.05.2021 подвійного призначення. Виконавчий лист повністю не відповідав вимогам, встановленим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» і підлягав обов`язковому поверненню стягувачу і суду, який видав його. Одночасно необхідно звернутись до правоохоронних органів з повідомленням про кримінальне правопорушення, вчинене службовими особами суду за ст. 358 КК України про часткову підробку офіційного документа, що спричиняє тяжкі наслідки арешт майна, грошей та іншу істотну шкоду. Позивач вважав, що в результаті корупційних дій відділу ДВС у місті Умані і суду виконавчий лист був визнаний як складений у законній формі, що містить передбачені реквізити та просить визнати виконавчий лист Уманського міськрайонного суду № 705/1087/21 2/705/1194/21 від 18.05.2021 р недійсним. Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 03 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення обґрунтоване тим, що проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа недійсним (таким, що не підлягає виконанню) з підстав лише помилкового зазначення однієї цифри у номері виконавчого листа, а саме № 705/1087/21 замість вірного № 705/1087/20, що було усунуто державним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого листа. Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що суд видав виконавчий лист 705/1087/21 від 18.05.2021 щодо п`яного водія, а відділ ДВС у місті Умані на його основі відкрив виконавче провадження 65480922 про стягнення збитків 320,4 тис. грн. із ОСОБА_1 . Виконавчі дії проводилися з 19.05.2021 до 21.04.2023 до того часу, як виконавець самоправно вніс зміни у виконавчий лист без суду. А суддя, як вказує скаржник, в порушення державної дисципліни, відносить вказане до помилковості, вносячи новий зміст в поняття помилковості і відмовив у позові, порушивши процесуальні норми. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 03 червня 2024 року і справу направити на новий судовий розгляд, до іншого суду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа недійсним (таким, що не підлягає виконанню) з підстав лише помилкового зазначення однієї цифри у номері виконавчого листа, а саме № 705/1087/21 замість вірного № 705/1087/20, що було усунуто державним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого листа. Як вбачається з матеріалів справи в провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа № 705/1087/20, за якою рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 320400,00 грн. заподіяних збитків. За вказаним рішенням 18.05.2021 року судом було видано виконавчий лист. Постановою старшого державного виконавця зазначеного вище відділу ОСОБА_3 від 21.04.2023 про зміну (доповнення) реєстраційних даних виправлено опечатку в номері виконавчого документа, а саме виправлено в номері № 705/1087/21 на № 705/1087/20. Зазначений виконавчий документ перебував на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ВП № 65480922). Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог , ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 2, 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року, частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) викладено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення керувався положенням частини другої статті 432 ЦПК України, за яким суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, тим самим змінивши підстави звернення ОСОБА_1 з позовними вимогами. Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем у справі є Уманський міськрайонний суд Черкаської області, який видав виконавчий лист у справі 705/1087/20, і відповідно позивач, вважаючи вказаний виконавчий лист сфальсифікованим, частково підробленим, просить визнати виконавчий лист № 705/1087/21 недійсним. Проте, чинним цивільно-процесуальним законодавством не визначено норми, якою б виконавчий лист визнавався недійсним, а суд, який видавав виконавчий лист не може бути належним відповідачем у справі. Враховуючи те, що лише за наявності належних відповідачів у справі суд може вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, а встановлені обставини справи свідчать про неналежний суб`єктний склад учасників цієї справи, тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав. Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції у тому, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсним виконавчого листа не передбачений нормами цивільного процесуального законодавства. ОСОБА_1 вправі звернутись до суду за захистом своїх прав в порядку ст. 432 ЦПК України. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Виходячи з наведених вище доводів, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Оскільки позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги компенсується за рахунок Держави і не підлягає стягненню з відповідачів. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 03 червня 2024 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення У задоволенні позову ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про визнання виконавчого листа недійсним відмовити. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 25 липня 2024 року. Судді