Ухвала КАС ВС № 320/19574/23

УХВАЛА 03 липня 2024 року м. Київ справа №320/19574/23 адміністративне провадження № К/990/23082/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Чиркіна С.М., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №320/19574/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У 2023 році ОСОБА_1 ( далі - позивач ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, в якому просив: - визнати протиправними дії (бездіяльність) Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, які полягають у не проведенні виплати одноразової грошової допомоги у сумі 204 300,00 грн, позивачу; - зобов`язати Міністерство фінансів України, Державну фіскальну службу України виплатити позивачу призначену згідно висновку Державної фіскальної служби України від 02.02.2021 одноразову грошову допомогу у сумі 204 300,00 гривень. Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалою від 12.06.2023 відкрив провадження, вирішив розглядати і розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, які полягають у непроведенні виплати одноразової грошової допомоги у сумі 204 300,00 грн, позивачу; - зобов`язано Державну фіскальну службу України виплатити позивачу призначену згідно висновку Державної фіскальної служби України від 02.02.2021 одноразову грошову допомогу у сумі 204 300,00 гривень. - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 14.06.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить частково скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 та прийняти нове рішення в частинні визнання протиправної бездіяльності Міністерства фінансів України, які полягають у не проведені виплати одноразової грошової допомоги у сумі 204 300 грн. позивачу та зобов`язанні Міністерства фінансів України виплатити позивачу призначену згідно висновку Державної фіскальної служби України від 02.02.2021одноразову грошову допомогу у сумі 204 300 грн., та скасувати повністю постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024. У касаційній скарзі скаржник стверджує про те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та підпункту «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи про неправильність застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах а також зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно частини першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд, зазначає таке. Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Твердження скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб`єктивний характер. Водночас скаржник, зазначаючи підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження вказує, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими. У касаційній скарзі позивач як на підставу касаційного оскарження посилається на п.3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій були порушені норми статті 17 Конституції України, пункту 4 розділу VI Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», статей 97-100Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 частини третьої розділу I Порядку взаємодії структурних підрозділів ДФС, її територіальних органів, установ, організацій, що належать до сфери управління ДФС, при виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті ) або інвалідності працівника податкової міліції, затвердженого наказом ДФС від 09.12.2015 №973 (далі - Порядок №973). Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Проте, заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, правовий висновок має бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду, які відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтовує необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність. З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Водночас Верховний Суд зауважує що суди попередніх інстанцій відмовляючи в частині позовних вимог виходили з того, що Міністерство фінансів України не є суб`єктом, який відповідно до чинного законодавства зобов`язаний виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки Мінфін не є роботодавцем позивача та/або правонаступником роботодавця, зокрема у спірних правовідносинах. Загалом, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність переоцінки встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №320/19574/23. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач В.М. Бевзенко Судді: С.М. Чиркін В.М. Шарапа