Ухвала КАС ВС № 320/6389/22

УХВАЛА 05 червня 2024 року м. Київ справа №320/6389/22 адміністративне провадження № К/990/19125/24 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі №320/6389/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив: - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь позивача суму 15 593,28 грн невиплаченої 50% пенсії за період з 01 січня 2005 року по 01 січня 2007 року суму збитків від інфляції: 4 998,88 грн з указаної суми на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суму 1366,23 грн. 3% річних з указаної суми на підставі статті 625 Цивільного кодексу України; - стягнути на користь позивача не виплачену суму 22 000,00 грн установленої з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суму 3 915,88 грн інфляційних з указаної суми на підставі статті 625 ЦКУ, суму 670,85 грн. 3% річних з указаної суми на підставі статті 625 Цивільного кодексу України; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, вимог редакції частини 2 статті 13 Закону, чинної на дату проведення перерахунку, що призвело до зменшення її основного розміру з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що протиправно нараховувалась у 70% грошового забезпечення на 74% за період з 01 березня 2018 року по час подачі позовної заяви або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечить ефективний захист прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку вказаних суб`єктів владних повноважень. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024) позов задовольнив частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, вимог редакції частини 2 статті 13 Закону, чинної на дату проведення перерахунку, що призвело до зменшення її основного розміру з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 74% грошового забезпечення з 01 березня 2018 року, з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі №320/6389/22 та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках. Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Проте позивач у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики у цій справі. Обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні. Суд критично оцінює посилання скаржника на неврахування правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, з огляду на те, що обставини цих справ та справи № 320/6389/22 є відмінними та ґрунтуються на іншому правовому регулюванні. В решті, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Враховуючи вказане, Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає обставин, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення достатніх обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі №320/6389/22. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець Судді Л. В. Тацій С. Г. Стеценко