Ухвала КАС ВС № 320/9648/20

УХВАЛА 17 січня 2022 року м. Київ справа № 320/9648/20 адміністративне провадження № К/990/240/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача: Бевзенка В.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 320/9648/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивачка), звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), у якому просила: - визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії позивачці згідно статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачці додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону, та щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати в розмірах, визначених в законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати з 17.07.2018 позивачці доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати відповідача провести позивачці з 17.07.2018 нарахування та виплату доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, визначеній законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням вже фактично виплачених сум. Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 позов задоволено частково, внаслідок чого: - визнано протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії позивачці згідно статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014; - зобов`язано відповідачу здійснити перерахунок позивачці додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону, та щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати у розмірах, визначених у законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням раніше виплачених сум; - у задоволенні решти позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, внаслідок чого: - рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 скасовано у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови відповідача у перерахунку пенсії позивачці згідно статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачці додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону, та щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати в розмірах, визначених у законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням раніше виплачених сум. - прийнято у цій частині нову постанову, якою позов - залишено без розгляду; - в іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 залишено без змін. Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, позивачка оскаржила їх у касаційному порядку. У поданій касаційній скарзі, позивачка, як на підстави касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини четвертої та підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що суд апеляційної інстанції у цій справі застосував норму права без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 120/1300/19-а щодо застосування норми права у подібних правовідносинах також указує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку. Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд, зазначає таке. Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Твердження позивачки про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб`єктивний характер. Крім того, Суд критично оцінює указану вище підставу касаційного оскарження, оскільки вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер та не може вважатись винятковим. Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Також, Суд критично оцінює посилання скаржниці на неврахування правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 120/1300/19-а з огляду на те, що у справі № 320/9648/20 предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції прийняте по суті і яке переглянуте судом апеляційної інстанції, тоді як у справі № 120/1300/19-а предметом касаційного перегляду є постанова, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Крім того, у справі № 320/9648/20 спірні правовідносини виникли внаслідок відмови Пенсійного фонду у перерахунку пенсії, а у справі № 120/1300/19-а, внаслідок відмови Пенсійного фонду поновити виплату пенсії. Наведена відмінність справ унеможливлює Суд прийняти посилання позивачки на неврахування судом апеляційної інстанції справи № 120/1300/19-а, як належну підставу касаційного оскарження передбачену частиною четвертою статті 328 КАС України. Крім того, Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Указаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16. Загалом, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність переоцінки встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 320/9648/20. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач В.М. Бевзенко Судді Я.О. Берназюк В.М. Шарапа