Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 686/1411/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2024 року Справа № 686/1411/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Маціщук А.В. суддя Бучинська Г.Б. суддя Василишин А.Р. секретар судового засідання Захарова М.О. за участю представників сторін: позивача Хмельницької міської ради - не з`явилися відповідача ОСОБА_1 - адв. Сергійчук Ю.В. розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 р., постановлене у м. Хмельницький, повний текст складено 06.03.2024 р. у справі № 686/1411/19 (суддя Крамар С.І.) за позовом Хмельницької міської ради до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 604404,32 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення від 27.02.2024 р. Господарський суд Хмельницької області задоволив позов Хмельницької міської ради у справі № 686/1411/19. Згідно з рішенням підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 640404,32 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідачка вважає, що позовну заяву мало б бути залишено без задоволення. Вважає, що рішення ухвалене за неповного з`ясування судом усіх обставин, які мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Посилається на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2018 р. у справі № 924/272/18, де зокрема, досліджувалось питання фактичного розміру використання спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6810100000:14:002:0225. Рішенням суду у цій справі встановлено, що за відсутності укладеного з Хмельницькою міською радою договору оренди земельної ділянки площею 17882 кв.м. АДРЕСА_1 у попереднього власника приміщень - ОСОБА_2 не виникло право оренди на земельну ділянку площею 17882 кв.м. АДРЕСА_1 . Натомість рішенням суду було визначено, в якому саме розмірі використовувалась земельна ділянка по АДРЕСА_1 , а саме - у розмірі 1466 кв.м., тобто виключно площа під будівлями. Пояснює, що враховуючи ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до ОСОБА_1 перейшло право користування вказаною земельною ділянкою в тому ж самому обсязі, що і у попереднього землекористувача ОСОБА_3 , а саме - у розмірі виключно під будівлями. Доводить, що з фото-таблиці, яка долучена до відзиву відповідача, можна встановити, що земельна ділянка в тих розмірах, які заявлені позивачем, не використовувалася. Звертає увагу, що будь-які інші будівлі, споруди, конструктивні елементи об`єктів нерухомого майна, окрім тих, що вказані у договорах дарування, у власність відповідачу не переходили, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Твердохліб Галини Григорівни від 11 квітня 2019 року № 153/01-16. Вважає, що позивач для обгрунтування розміру оскаржуваної земельної ділянки використовує договір, укладений з наступним власником оскаржуваної земельної ділянки ОСОБА_4 , тоді як ОСОБА_1 не є стороною такого договору, і правовідносини між ОСОБА_4 та Хмельницькою міською радою склались вже після відчуження приміщень ОСОБА_1 , відповідно, не можуть підтверджувати фактичний розмір земельної ділянки, яка використовувалась ОСОБА_1 у період з 01.09.2016 р. до 01.05.2018 р. Просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 р. у справі № 686/1411/19 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Хмельницької міської ради відмовити. Позивач Хмельницька міська рада подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а подану апеляційну скаргу - безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню. Зауважує, що предметом спору у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, а не стягнення збитків, як у справі № 924/272/18, на яку посилається відповідач. Тому посилання відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 21,08.2018 р. по справі № 924/272/18 є безпідставним і воно не повинно братися судом до уваги. Звертає увагу, що відповідачем не доведено належними доказами, що для обслуговування належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна він користується земельною ділянкою іншої площі. Також відповідач не зазначає, яка норма чинного законодавства дає можливість визначати розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єкта нерухомого майна, лише з безпосередньої площі самого об`єкта нерухомого майна. Доводить, що оскільки відповідачем не сформована земельна ділянка іншою площею та конфігурацією для обслуговування належних йому об`єктів нерухомого майна, тому він у визначений позовом період користувався земельною ділянкою саме тієї площі, яка є сформованою та зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін рішення господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 р. по справі № 686/1411/19. Ухвалою від 13.06.2024 р. Північно-західний апеляційний господарський суд задоволив клопотання позивача Хмельницької міської ради про участь в судовому засіданні у справі № 686/1411/19 в режимі відеоконференції, і доручив Хмельницькому апеляційному суду проведення в режимі відеоконференції судового засідання, призначеного на 18.06.2024 р. о 14:30 год. Довідкою про доставку електронного листа підтверджено, що Хмельницька міська рада отримала ухвалу суду до свого електронного кабінету 13.06.2024 р. о 18:20 год. У судове засідання 18.06.2024 р. представник позивача Хмельницької міської ради до Хмельницького апеляційного суду не з`явився, що підтвердив працівник Хмельницького апеляційного суду, відповідальний за проведення відеоконференції у приміщенні суду. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників. Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача. В судовому засіданні 18.05.2024 р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника скаржника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне. 03.08.2016 р. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали два договори дарування нежитлового приміщення, які посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. та зареєстровані в реєстрі за № 459 та № 1461. На підставі договорів дарування ОСОБА_1 набула право власності на приміщення металевих складів ОКСу (склад В-1) загальною площею 1111,4 кв.м та адміністративно-побутове приміщення площею 448,7кв.м, які розташовані на АДРЕСА_1 /а.с. 149 150 у т.1/. Згідно з пунктом 6 договорів дарування нежитлових приміщень дарувальник свідчить, що відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,7882 га, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, і земельна ділянка у його власності не перебуває. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 13.11.2018 р. земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:14:002:0225 площею 1,7882 га із цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, - належить до комунальної власності /а.с. 18б зв. у т.1/. На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 була зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець. Основними видами її економічної діяльності визначені роздрібна торг харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11), виробництво металевих дверей і вікон (код 25.12). Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачка укладала чи вчиняла дії щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:14:002:0225, площею 1,7882 га, із Хмельницькою міською радою. Так само ОСОБА_1 не зверталась до Хмельницької міської ради для надання дозволу на поділ земельної ділянки тощо. Матеріалами справи та поясненнями сторін також підтверджено, що відповідно до рішення міської ради від 25.05.2003 р. спірна земельна площею 17882,00 кв.м була надана в короткострокову оренду попередньому власнику нерухомого майна ОСОБА_2 /а.с 113 у т.1/. В подальшому 15.12.2012 р. ОСОБА_2 відчужив/подарував ОСОБА_3 приміщення металевих складів ОКСу (склад В-1) загальною площею 1111,4 кв.м та адміністративно-побутове приміщення площею 448,7кв.м, які розташовані на АДРЕСА_1 . 03.08.2016 р. ОСОБА_3 і відповідачка ОСОБА_1 уклали два договори дарування нежитлового приміщення, на підставі яких ОСОБА_1 набула право власності на адміністративно-побутове приміщення площею 448,7кв.м, які розташовані на АДРЕСА_1 . 16.05.2018 р. на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужила ОСОБА_4 адміністративно-побутове приміщення загальною площею 448,7 кв.м. та приміщення металевих складів ОКСу площею 1111,4 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1 . Рішенням Хмельницької міської ради від 10.10.2018 р. № 89 надано ОСОБА_4 в оренду земельну ділянку площею 17882 кв.м. з кадастровим номером 6810100000:14:002:0225, яка розташована по АДРЕСА_1 , строком на 10 років /а.с. 183 зв. у т.1/. 03.12.2018 р. ОСОБА_4 та Хмельницька міська рада уклали договір оренди землі № 437/01. Згідно пунктів 1, 2 даного договору Хмельницькою міською радою було передано в оренду ОСОБА_4 земельну ділянку по АДРЕСА_1 (на даний час Шухевича) площею 1,788 га, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225 /а.с. 179 180 у т.1/. Міська рада у позові доводить, що відповідачка, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, без законних підстав зберігла майно - кошти за оренду землі, які мали бути одержані громадою міста. Згідно з розрахунком розміру орендної плати за користування спірною земельною ділянкою площею 17 882 кв.м. за період з 01.09.2016 р. до 01.05.2018 р. ОСОБА_1 має сплатити 640 331,32 грн. у розмірі орендної плати за вказаний період /а.с. 17 у т. 1/. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 самостійно не сплатила орендну плату Хмельницька міська рада звернулася до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 640331,32 грн. безпідставно набутих коштів. Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 надала фото таблицю адміністративно-побутового приміщення, металевого складу ОКСу та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 , як підтвердження, що використовувалася лише частина земельної ділянки, а інша частина не використовувалася ніким /а.с. 123 129 у т.1/., довідку приватного нотаріуса Твердохліб Г.Г. про те, що після смерті ОСОБА_2 будь-яке майно, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не спадкувалось /а.с. 143 у т. 1/. 27.11.2023 р. позивач Хмельницька міська рада подала до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, у якій зазначила, що ОСОБА_1 самостійно сплатила на користь позивача 35927,00 грн., тому стягненню підлягає 604404,32 грн. В подальшому суд першої інстанції прийняв таку заяву до розгляду та розгляд дану справу з урахуванням такої заяви. Задоволивши позов повністю, суд першої інстанції виснував, що відповідачем не доведено належними доказами, що для обслуговування належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна вона користується земельною ділянкою іншої площі; оскільки відповідачкою не сформована земельна ділянка іншою площею та конфігурацією для обслуговування належних їй об`єктів нерухомого майна, тому вона у визначений позовом період користувалась земельною ділянкою саме тієї площі, яка є сформованою та зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується та зазначає наступне. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч.1-2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Норми ст.206 Земельного кодексу України визначають, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно із ч.ч. 1, 3-6, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 р. у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 р. у справі № 922/3463/19. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України). Норми ст. 90 Земельного кодексу України у випадку використання земельних ділянок, особами, що не є їх власниками, кореспондуються з нормами статті 96 цього ж Кодексу, відповідно до якої землекористувачі, зокрема зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 р. у справі № 913/169/18. Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України. Згідно зі ст. 377 ЦК України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Відповідно до ч. 3 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Як зазначено вище, відповідно до рішення міської ради від 25.05.2003 р. спірна земельна площею 17882,00 кв.м була надана в короткострокову оренду попередньому власнику нерухомого майна ОСОБА_2 /а.с 113 у т.1/. З урахуванням норм ст. 377 ЦК України та ч. 120 ЗК України до наступних власників нерухомого майна перейшло право користування земельною ділянкою, якою користувався попередній власник приміщень, незалежно від того, чи були наступними власниками ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 реалізоване чи ні таке право шляхом укладенння договору оренди земельної ділянки. Разом з тим, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт (ч. 11 ст. 120 ЗК України у чинній редакції). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 р. у справі № 924/856/20. Таким чином, норми глави 15, ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді плати за землекористування є за своїм змістом кондикційними. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20, від 09.02.2022 р. у справі № 910/8770/19). Колегія суддів вважає правомірним, таким, що відповідає матеріалам справи, висновок суду першої інстанції, що відповідачкою не доведено те, що вона як власниця нерухомого майна не користувалася земельною ділянкою кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, площею 1,7882 га по АДРЕСА_1 . Надані відповідачкою фото-таблиці не можуть бути підтвердженням того, що земельна ділянка не використовувалася відповідачкою протягом спірного періоду. Пояснення представника відповідача, що земельна ділянка заросла травою, яку ніхто не викошував, жодним чином не спростовують права відповідачки на користування земельною ділянкою, незалежно від реалізації такого права шляхом укладання договору оренди, оскільки відповідно до норм ст. 377 ЦК України та ч. 120 ЗК України до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою, і саме власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, натомість ніхто інший не може претендувати на цю земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 23.05.2019 р., складеним головними спеціалістами відділу оренди та продажу землі Управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, площею 1,7882 га, розташована по АДРЕСА_1 , огороджена бетонним парканом, на ділянці розміщені будівлі. Вільний доступ до земельної ділянки відсутній /а.с. 154 у т.1/. В подальшому наступний власник нерухомого майна ОСОБА_4 на підставі рішення Хмельницької міської ради від 10.10.2018 р. № 89 уклав з Хмельницькою міською радою договір оренди землі № 437/01 і одержав в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 (на даний час Шухевича) площею 1,788 га, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225 /а.с. 179 180 у т.1/. Наведені обставини в їх сукупності підтверджують, що сформована земельна ділянка площею 1,788 га, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225 розрахована для обслуговування приміщень, які у спірний період перебували у володінні відповідачки, натомість відповідачкою не вчинялись дії для процедури формування земельної ділянки іншої площи чи конфігурації, і земельна ділянка використовувлась без укладеного договору оренди. Відповідно до норм частини п`ятої статті 5, частини першої статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Відповідно до частин першої-другої статті 15, частини другої статті 18 Закону України "Про оренду земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст.20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки. Відповідно до наведених норм витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку стосовно земельної ділянки площею 1,788 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6810100000:14:002:0225 від 17.05.2018 р. №18-22-0.33-1845/116-18 /а.с. 16 у т.1/ підтверджено, що нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки станом на 2016 рік становила 12564488,00 грн., а станом на 2017 2018 роки 13318357,00 грн. На підставі зазначеного витягу був проведений розрахунок розміру коштів, які підлягають стягненню у даній справі, із застосуванням мінімального розміру орендної плати - 3%, визначеної згідно ст.288 Податкового кодексу України. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає правильним розрахунок позивача наведений на а.с. 17 у т.1, а саме розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2016 р. по 31.12.2016 р. становить 121535,63 грн., за період з 01.01.2017 р. по 01.05.2018 р. становить 518795,69 грн. Загальний розмір коштів, які відповідач зобов`язаний сплатити позивачу становить з урахуванням частково сплачених 35927,00 грн. становить 604404,32 грн. За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 р. у справі № 686/1411/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024р. у справі № 686/1411/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Справу № 686/1411/19 повернути господарському суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений 02.07.2024 р. Головуючий суддя Маціщук А.В. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Василишин А.Р.