Постанова КГС ВС № 922/3463/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року м. Київ Справа № 922/3463/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б. за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І., за участю представників сторін: офісу ГПУ - Гребеник І.А., позивача - не з`явився, відповідача - Смуригін О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 (судді: Істоміна О.А., Пелипенко Н.М., Пушай В.І.) за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 1 940 481,33 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 1.1. Керівник Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Рада, Позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод" (далі - ПАТ "ХВЗ", Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 1 940 481,33 грн. 1.2. Позовна вимога обґрунтована тим, що Відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти у розмірі плати, які б мав би сплатити за користування земельною діяльною та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень у справі 2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2020 у справі №922/3463/19 відмовлено у задоволенні позову. Місцевий господарський суд виходив з того, що надані Прокурором розрахунки здійснені на підставі базової вартості 1 кв.м у м. Харкові без урахування витягу з нормативно-грошової оцінки, що свідчить про їх необґрунтованість та безпідставність. 2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі у справі №922/3463/19 скасовано вищезазначене судове рішення та прийнято нове, яким задоволено позов. Стягнуто з ПАТ "ХВЗ" на користь Ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 940 481,33 грн. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду та вказав на те, що у матеріалах справи наявна інформації управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області про розмір нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки (лист №1658/116-19 від 05.07.2019), який відповідає розміру нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки зазначеному у розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги 3.1. У касаційній скарзі ПАТ "ХВЗ" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. 3.2. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 08.10.2019 у справі №904/4737/18. Зокрема, судом апеляційної інстанції не було враховано те, що розрахунок безпідставно збережених коштів має здійснюватися з урахуванням витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі, який у свою чергу входить до складу технічної документації на земельну ділянку. 3.3. Також, за твердженням скаржника, апеляційною інстанцією не встановлено обставин щодо періоду часу користування Позивачем нерухомим майном, а відтак і спірною земельною ділянкою.

4. Розгляд справи Верховним Судом 4.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3463/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Зуєва В.А. (головуючого), Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2021. 4.2. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2021 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою, визначено дату проведення судового засідання. 4.4. У зв`язку перебуванням судді Чумака Ю.Я. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3463/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), Багай Н.О., Дроботової Т.Б., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021.

5. Обставини встановлені судами 5.1. 29.12.2001 між Радою та ПАТ "ХВЗ" (правонаступник ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського") укладений договір №2802 на право тимчасового користування земельною ділянкою по просп. Московському, 118 у м. Харкові, загальною площею 19,9846 га для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд строком до 14.06.2020. 4.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.09.2003 у справі №20/525-03 визнано за Відповідачем право власності на нежитлову будівлю літ. "К-1" по просп. Московському, 118 у м. Харкові. 5.3. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від №НВ-6302147352015 вищезазначена земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:01:022:0011 була зареєстрована як об`єкт цивільних прав 22.10.2015. 5.4. Рішенням 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання №44/15 від 23.12.2015 ПАТ "ХВЗ" припинено право користування вищевказаною земельною ділянкою (угода про розірвання договору від 19.09.2016), про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно внесено відповідний запис. 5.5. 22.10.2018 за Відповідачем зареєстровано право власності на вищезазначену будівлю (що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно). 5.5. За договором купівлі-продажу №635 від 26.04.2019 ПАТ "ХВЗ" передало ТОВ "Селігер-Плюс" у власність вищевказаний об`єкт нерухомого майна. 5.6. ПАТ "ХВЗ" з 19.09.2016 (угода про розірвання договору користування земельною ділянкою) по 26.04.2019 (договір купівлі-продажу) використовувало земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "К-1" без правовстановлюючих документів, не сплачувало плату за її користування, внаслідок чого зберегло за рахунок власника земельної ділянки майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. 6.

Позиція Верховного Суду 6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 6.2. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. 6.3. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 6.4. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. 6.5. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. 6.6. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. 6.7. Суди попередніх інстанцій установили, що Відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності. 6.8. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18. 6.9. Ураховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про кваліфікацію спірних правовідносин за статтею 1212 ЦК України. 6.10. Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. 6.11. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. 6.12. Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки , як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. 6.13. Суди попередніх інстанцій установили фактичні обставини справи щодо формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. 6.14. Водночас Суд звертає увагу на те, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є саме нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 08.10.2019 у справі №904/4737/18 та від 28.09.2020 у справі №922/4073/19. 6.15. Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. 6.16. З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу, а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати. 6.17. Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18). 6.18. Враховуючи фактичні обставини справи та виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, місцевий суд дійшов вірного висновку, що наданий Прокурором розрахунок не є належним доказом, який підтверджує розмір безпідставно збережених коштів, оскільки такий здійснений не на підставі даних про нормативну грошову оцінку, що є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а відтак і про відсутність правових підстав для задоволення позову. 6.19. Таким чином, місцевий господарський суд повно і всебічно дослідив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права із дотриманням норм процесуального права та, як наслідок, дійшов обґрунтованого висновку, який при цьому відповідає вищенаведеним правовим висновкам Верховного Суду про необхідність визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за відповідною нормативно-грошовою оцінкою. 6.20. У свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначені правові позиції Верховного Суду не врахував та дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позову, прийнявши до уваги докази (лист управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області №1658/116-19 від 05.07.2019, акт обстеження земельної ділянки від 04.10.2019), оскільки, як вже зазначалось вище, чинне законодавство не передбачає можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж на підставі даних, які містяться у витязі з відповідної технічної документації. 6.21. З огляду на викладене наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України отримала підтвердження під час касаційного провадження в частині неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про необхідність визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за відповідною нормативно-грошовою оцінкою. 6.18. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, і прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволені позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

7. Висновки Верховного Суду 7.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. 7.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України). 7.3. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду. Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі №922/3463/19 скасувати, рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2020 - залишити в силі. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова