Постанова 4820 № 686/13448/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/13448/22 Провадження № 22-ц/4820/502/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., розглянув у порядку письмового провадження без повідомленні учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2022 року, суддя Продан Б.Г., у справі за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі орендної плати, встановив: В липні 2022 року Хмельницька міська рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати в сумі 7833,72 грн. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 з моменту оформлення права власності на нежитлове приміщення, що по АДРЕСА_1 , по 25.11.2021 рік, не укладала договір оренди земельної ділянки для обслуговування вищевказаного приміщення, права на землю не оформляла, користувалася земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, плату за користування земельною ділянкою не здійснювала. Внаслідок такої бездіяльності відповідача територіальна громада міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду в період з 08.04.2021 року по 25.11.2021 року. Рішенням дев`ятнадцятої сесії міської ради №64 від 29.08.2012 року «Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради» було затверджено орендні ставки, а саме відсотки від нормативної грошової оцінки, що враховується для розрахунку річної плати за землю. Цим рішенням затверджено 3% - найнижчу орендну ставку, яка відповідає Податковому Кодексу України, (далі - ПК України), яка і використовувалася при обрахуванні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку, що за відповідний період користування відповідачем склала 7833,72 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.11.2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 7833,72 грн. коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та 2481 грн. судових витрат. Задовольняючи позов суд виходив з того, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Відповідач правомірно володіє лише об`єктом нерухомого майна по АДРЕСА_1 , однак правовстановлюючих документів на земельну ділянку не отримала, жодних прав щодо вказаної земельної ділянки не зареєструвала. Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшила свої доходи, а Хмельницька міська рада втратила належне їй майно у розмірі 7833,72 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування доводів скарги апелянт зазначила що її представнику, адвокату Павлюку М.Ю., не було надано документів на підставі яких комісією органу місцевого самоврядування було вирішено питання щодо відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок користування ОСОБА_1 відповідною земельною ділянкою. Вказане позбавило можливості відповідача сформувати правову позицію у справі та визначитись із способом захисту своїх прав, на що суд першої інстанції уваги не звернув. У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницька міська рада вказала, що судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення, з дослідженням та встановленням всіх обставин справи, та наданням належної оцінки доказам по справі. ОСОБА_1 правомірно володіє лише об`єктом нерухомого майна по АДРЕСА_1 , проте правовстановлюючих документів на земельну ділянку в спірний період не отримала, жодних прав щодо вказаної земельної ділянки не зареєструвала, коштів за користування земельною ділянкою міській раді не сплачувала. В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що не було надано відповідей по адвокатських запитах, що також не відповідає дійсності. У відзиві на позов від 21.07.2022 року представником апелянта додано копію відповіді відділу роботи із зверненнями громадян від 20.06.2022 року, №17-2253-22, в якій зазначено, що відповідь на адвокатський запит №17-138-22 було надіслано, підтвердженням чого є журнал реєстрації відправленої кореспонденції від 15.11.2021 року, де п. 6 відправлення адвокату Павлюку М.Ю., також до вказаного відзиву додані копії відповідей управління земельних ресурсів, що є підтвердженням того, що запити були розглянуті належним чином. Розгляд справи апеляційним судом проведено без виклику учасників справи, в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Дослідивши докази у справі, враховуючи зміст позовних вимог та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 755 кв.м., що по АДРЕСА_1 . Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.10.2021 року, з 08.04.2021 року в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка площею 0,1100 га, по АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 6810100000:20:006:0033, яка належить на праві власності Хмельницькій міській раді. Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин на адресу Хмельницького управління Головного управління ДПС у Хмельницькій області стосовно ОСОБА_1 було направлено запит з метою здійснення контролю за використанням земельних ділянок з порушенням земельного законодавства щодо інформації по сплаті орендної плати/земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_2 , якою ОСОБА_1 користувалася без правовстановлюючих документів за період 2018-2021 роки. На вищевказаний запит повідомлено, що інформація щодо сплати коштів орендної плати чи земельного податку відсутня. На виконання рішення Хмельницької міської ради від 20.10.2021 року №63, між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_1 26.11.2021 року було укладено договір оренди земельної ділянки №443/01, площею 0,1100 га, по АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 6810100000:20:006:0033 із встановленням орендної плати в грошовій формі, відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі», в розмірі 17496,99 грн. за один рік оренди, що становить 6% під нежитлове приміщення та 3% під проїзди, проходи, площадки, від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З моменту оформлення права власності на нерухоме майно та по 25.11.2021 року, ОСОБА_1 права на землю не оформляла, користувалася земельною ділянкою по АДРЕСА_2 без правовстановлюючих документів для обслуговування вищевказаного нерухомого майна, плату за користування цією земельною ділянкою не вносила. Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 10.11.2021 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 6810100000:20:006:0033, за 2021 рік становить 412295 грн. Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 року у справі №6-3090цс15). За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Суд встановив, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18). Таким чином, суд дійшов правильного висновку про кваліфікацію спірних правовідносин за статтею 1212 ЦК України. Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 року у справі №922/536/18, від 11.09.2019 року у справі №922/393/18, в яких міститься правовий висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог (постанова Верховного суду від 20.01.2021 року у справі №646/4546/19). Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Пунктом 14.1.136 п.14.1 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Відповідно до п. 286.1. ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно зі ст. 288.5 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Рішенням Хмельницької міськради від 29.08.2012 року, №64 «Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради» затверджено орендні ставки, а саме відсотки від нормативної грошової оцінки, що враховуються для розрахунку річної плати за землю. Зазначеним рішенням затверджено 3%, найнижчу орендну ставку, яка відповідає ПК України. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 ПК України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»). Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 року у справі №639/5391/19. Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення комісією міської ради розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Суд першої інстанції встановивши, що земельна ділянка, якою користується відповідач за адресою АДРЕСА_2 , площею 1100 кв.м., є сформованою як об`єкт цивільних прав з 08.04.2021 року та має нормативно грошову оцінку, дійшов вірного висновку, що внаслідок безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді несплаченої орендної плати Хмельницька міська територіальна громада в період з 08.04.2021 року по 25.11.2021 року була позбавлена можливості отримати дохід у розмірі 7833,72 грн. від здачі земельної ділянки в оренду. Посилання апелянта на неможливість сформувати правову позицію у зв`язку із ненаданням йому документів, на підставі яких уповноважений орган місцевого самоврядування дійшов висновків щодо наявності підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів висновків суду не спростовує та на законність ухваленого рішення не впливає. В той же час, усі необхідні документи, на які посилається апелянт, містяться в матеріалах даної справи, і могли бути використані стороною відповідача для спростування доводів позивача в суді. Судом першої інстанції було вірно надано оцінку наявним у справі доказам, правильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова