Постанова 4818 № 646/4546/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «03» березня 2020 року м. Харків справа № 646/4546/19-ц провадження № 22ц/818/1586/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Кіся П.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря Колосовської А.Р. учасники справи: позивач Харківська місцева прокуратура №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, представник позивача Панова М.С., відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року в складі судді Теслікової І.І. в с т а н о в и в: У липні 2019 року Харківська місцева прокуратура №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 лютого 2019 року №156688298 право власності на нежитлову будівлю виробничого призначення літ. «А-1» загальною площею 498,8 кв. м по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу № 28 та №31 від 14 січня 2014 року. Крім того, за цією ж адресою розташовані нежитлові будівлі літ. «Р-1» загальною площею 389,6 кв. м та літ. «П-1» загальною площею 47.4 кв. м, які на підставі договорів купівлі-продажу №2810 та №2814 від 17 листопада 2016 року належать ОСОБА_3 . Вказав, що ОСОБА_3 листом від 10 лютого 2017 року надав свою згоду ОСОБА_1 на отримання кадастрового номеру та оформлення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення літ. «А-1», «П-1», «Р-1», які належать їм на праві власності. На підставі цього листа ОСОБА_1 звернулась до Харківської міської ради із заявою від 23 березня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування вказаних нежитлових будівель, та рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №739/17 від 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення землі промисловості) по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,5380 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення літ. «А-1», «П-1», «Р-1». Однак, проекти рішень щодо надання в користування спірної земельної ділянки Харківською міською радою не готувались, та відомості щодо права власності чи користування на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно не обліковуються. Зазначив, що станом на травень 2019 року проект землеустрою ОСОБА_1 не розроблено та не затверджено, а спірна земельна ділянка використовується без виникнення права власності чи користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до Закону. Вказав, що ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_1 не є суб`єктами плати у формі земельного податку або орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Зазначив, що головним спеціалістом відділу самоврядного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради за використанням земель ОСОБА_4 вжиті заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки та складено акт обстеження від 10 квітня 2019 року, яким встановлено, що площа земельної ділянки за вказаною адресою, на якій розташовані належні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 об`єкти нерухомого майна, становить 0,5384 га, та ділянка використовується без виникнення права власності чи користування та без державної реєстрації цих прав. Під час проведення обстеження встановлено, що спірна земельна ділянка огороджена парканом по всьому периметру з обмеженим вільним проходом/проїздом, є цілісним об`єктом, на території якого ведеться господарська діяльність; договору її оренди не укладено; орендна плата за її використання не сплачується. Вказав, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради з урахуванням звіту з геодезичної зйомки вказаної земельної ділянки, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Геодезично-вишукувальний центр», яким визначено межі, площу та конфігурацію земельної ділянки, здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати щодо частини земельної ділянки площею 2869,78 кв. м від загальної площі, яка становить 5384,00 кв. м. Зазначив, що земельна ділянка огороджена парканом, здійснено її геодезичну зйомку та із застосуванням формули від розміру загальної площі земельної ділянки вирахувано розмір площі ділянки, яку саме використовує ОСОБА_1 , та яка становить 2869,78 кв. м. Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки. Відповідно до розрахунку Харківської міської ради розмір орендної плати на місяць, який підлягав сплаті ОСОБА_1 , що складається з нормативної грошової оцінки, ставки річної орендної плати, коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов та розміру земельної ділянки, відсотку строку оренди, за період з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року становив 8740,20 грн; з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року 15 441,14 грн; з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року 15 441,14 грн; з 01 серпня 2018 року по 30 червня 2019 року 23 161,71 грн. Таким чином, за період з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року розмір недоотриманих місцевим бюджетом доходів склав 52 441,20 грн; з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року 185 293,64 грн; з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року 108 087,98 грн; з 01 серпня 2018 року по 30 червня 2019 року 254 778,81 грн, а всього 600 601, 63 грн. Вказав, що відповідачка зберегла у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за володіння і користування земельною ділянкою в результаті набуття права власності на розташовану на ній нежитлову будівлю. При цьому, правові підстави для одержання відповідачкою прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно, а також для несплати орендної плати відсутні. Зазначив, що спірна земельна ділянка належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності, отже територіальна громада є власником збережених ОСОБА_1 коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою. Вказав, що відповідачка зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачкою за її рахунок. Зазначив, що відповідачкою так і не сформовано спірну земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства. Вказав, що з моменту отримання права власності ОСОБА_1 на зазначену нежитлову будівлю і до теперішнього часу Харківська міська рада не звернулась до суду з позовом та не вжила інших відповідних заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 неотриманої орендної плати за землю, що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування захисту порушених інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова та наявність підстав для звернення прокурора до суду з позовом. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 600 601,63 грн, стягнути з відповідачки судовий збір за подачу позову у розмірі 9009,02 грн на користь прокуратури Харківської області. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року позов Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду заступник прокурора Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вважав, що суд першої інстанції не врахував, що Харківською міською радою розроблена і затверджена технічна документація на всі землі м. Харкова, в тому числі, і на спірну земельну ділянку; що органи Харківської міської ради мають право та можливість розраховувати нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки за допомогою програмного комплексу «Нормативна грошова оцінка земель м. Харкова станом на 01 січня 2013 року»; що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки можливо отримати тільки у разі наявності розробленої та затвердженої відповідно до законодавства технічної документації на конкретну земельну ділянку, однак відповідна документація на спірну земельну ділянку не затверджена; що для розрахунку безпідставно збережених відповідачкою коштів за використання земельної ділянки комунальної власності наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є обов`язковою; що для врегулювання кондикційних правовідносин між сторонами не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки як об`єкту цивільних прав, а потрібно лише встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збережених коштів; що розмір земельної ділянки, яку використовує відповідачка, обґрунтовано актом обстеження земельної ділянки від 10 квітня 2019 року з планом-схемою до нього та планом геодезичної зйомки земельної ділянки, проведеної за допомогою належного геодезичного обладнання, який підтверджує її межі, площу та конфігурацію; що межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж паркану, яким вона огороджена. 25 лютого 2020 року до суду апеляційної інстанції від представниці відповідачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що вони погоджуються з рішенням суду, а апеляційну скаргу вважають необгрунтованою. При цьому вказали, що наданий розрахунок суперечить частині 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі», оскільки основою для визначення розміру орендної плати є нормативна грошова оцінка земель. Однак, оскільки договір оренди відсутній, розрахунок здійснювався на підставі базової вартості за 1 кв. м у місті Харкові без врахування витягу з нормативно грошової оцінки. Також, зазначили, що не передбачено визначення площі земельної ділянки на підставі акту обстеження земельної ділянки, який підтверджує розмір площі земельної ділянки та обставини щодо фактичного її використання. 03 березня 2020 року від представниці відповідачки надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначила, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та зареєстрована як платник єдиного податку. Вказала, що відповідно до пунктів 287. 6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває в їх користуванні з урахуванням прибудинкової території (пункт 286.6 стаття 286 Податкового кодексу України). Вказала, що оскільки ОСОБА_1 використовує земельну ділянку в господарській діяльності, вона звільняється від сплати земельного податку на підставі підпункту 297.1.4. пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу, тому в задоволенні позову позивачу необхідно відмовити. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області необхідно задовольнити, рішення суду скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що земельна ділянка, за безпідставне користування якою позивач просив стягнути кошти у розмірі орендної плати з відповідачки, не була сформована як об`єкт права, не має меж, кадастрового номеру, інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру, а також позивачем не надано витягу з нормативно-грошової оцінки на підтвердження розміру орендної плати. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що нежитлова будівля літ. «А-1», загальною площею 498,8 кв. м, по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу № 28 та № 31 від 14 січня 2014 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 165954007 від 08 травня 2019 року (а. с. 46-47). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 16712493 від 20 травня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , також розташовані нежитлові будівлі літ. «Р-1», загальною площею 389,6 кв. м та літ «П-1», загальною площею 47,4 кв. м, власником яких з 17 листопада 2016 року на підставі договорів купівлі-продажу є ОСОБА_3 (а. с. 51-53). Також, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані й інші нежитлові приміщення, зокрема, літ. «А-4», літ. «З-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1», літ. «АЖ-1», літ. «Г-3», літ. «Ф-3», літ. «О-1», літ. «Г-1», літ. «К-2», літ. «Н-1», літ. «Л-1» (а. с. 48-65). Заявою від 10 лютого 2017 року ОСОБА_3 надав згоду ОСОБА_1 на отримання кадастрового номеру та оформлення договору оренди земельної ділянки під експлуатацію та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення: літ. «А-1», літ. «П-1» та літ. «Р-1» за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 31). 23 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою на адресу Харківського міського голови про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1» (склад), літ. «П-1» (виробничого призначення) та літ. «Р-1» (виробничого призначення), які розташовані на цій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 32). Згідно з пунктом 15 додатку № 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20 вересня 2017 року №739/17 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності площею, орієнтовно, 0,5380 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель: літ. «А-1» (виробнича будівля), літ. «П-1» (адміністративна будівля), літ «Р-1» (цех) по АДРЕСА_1 (а. с. 22-30). Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 10 квітня 2019 року, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_4 , земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,5384 га огороджена, вільний прохід/проїзд обмежений, здійснюється через ворота. Зазначена земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, розташованих на ній, а саме: літ. «Р-1», загальною площею 389,6 кв. м, літ. «П-1», загальною площею 47,4 кв. м, що з 17 листопада 2016 року зареєстровані за ОСОБА_3 , та літ. «А-1», загальною площею 498,8 кв. м, що з 14 січня 2014 року зареєстрована за ОСОБА_1 . Встановлено, що з 17 листопада 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 використовують земельну ділянку площею 0,5384 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності /користування та без державної реєстрації цих прав. Обстеження здійснено з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Геодезично-вишукувальний центр» на замовлення Харківської міської ради згідно договору від 05 червня 2018 року № 221-18 (а. с. 36). Зі звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Геодезично-вишукувальний центр» на замовлення Харківської міської ради згідно договору від 05 червня 2018 року № 221-18, вбачається, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , складає 0,5384 га. З метою створення планового матеріалу для розробки проекту землеустрою та координування меж земельної ділянки була виконана кадастрова зйомка масштабу 1:500 в системі координат 63 року за допомогою RTK приймача GNSS S66OP №S6626C123188554 (у реальному часі). В результаті кадастрової зйомки погоджені межі земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами (а. с. 39-41). З відповіді Головного управління ДФС у Харківській області від 20 березня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не обліковуються платниками земельного податку та орендної плати за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , і не сплачували до бюджету плату за землю (а. с. 34). ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність з 05 січня 1994 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, серія НОМЕР_1 , свідоцтвом платника єдиного податку, серія НОМЕР_2 , від 01 червня 2012 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 вересня 2019 року (а. с. 128-133). 06 червня 2019 року Харківська місцева прокуратура №5 звернулась до директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з проханням здійснити розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю з 01 липня 2016 року щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , власниками нежитлових будівель на якій є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 42). За результатами розгляду вказаного листа Департаментом територіального контролю Харківської міської ради на адресу Харківської місцевої прокуратури №5 направлено розрахунки безпідставно збережених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 коштів за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , з порушенням вимог земельного законодавства (а. с. 43). Згідно вказаних розрахунків частка земельної ділянки, яку використовує ОСОБА_1 , від загальної площі розміром 5384,00 кв. м, становить 2869,78 кв.м. Також, у розрахунках зазначено, що інформація про земельну ділянку не внесена до відомостей Державного земельного кадастру. Для розрахунку нормативної грошової оцінки використовувалась базова вартість 1 кв. м землі м. Харкова та коефіцієнти. За розрахунками Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на підставі вищевказаних даних сума безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати за період з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року склала 52 441,20 грн; з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 185 293,64 грн, з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року 108 087,98 грн; з 01 серпня 2018 року по 30 червня 2019 року 254 778,81 грн (а. с. 44-45). Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2019 року накладено арешт на нерухоме майно шляхом заборони його відчуження, а саме: на нежитлову будівлю літ. «А-1», що належить ОСОБА_1 , та нежитлові будівлі літ. «П-1»та літ. «Р-1», що належать ОСОБА_3 , та розташовані по АДРЕСА_1 (а. с. 66-67). 18 червня 2019 року Харківською місцевою прокуратурою №5 повідомлено Харківську міську раду про пред`явлення позову до ОСОБА_1 в її інтересах (а. с. 19-21). Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Частиною 2 статті 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки. Згідно частини 3 статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Відповідно до змісту частини 2 статті 93 ЗК Україниземельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу). Отже, правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень». За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди. Частина перша статті 93 ЗК Українивстановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України). За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Статтею 206 ЗК Українивизначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції). З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності». Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України(частини 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»). Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Відповідачка не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для неї як землекористувача є орендна плата. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу Українидля деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власницею нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної форми власності, на підставі договорів купівлі-продажу № 28 та № 31 від 14 січня 2014 року. При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ані попереднього землекористувача, ані відповідачки, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права. В суді апеляційної інстанції представниця відповідачки пояснила, що в 2017 році ОСОБА_1 звернулася з заявою для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою. Проведено геодезичну зйомку, розроблено проект землеустрою, який надіслано до експертної організації для отримання екстериторіального висновку. Зазначила, що протягом 2014 2020 року ОСОБА_1 ніяких коштів за користування земельною ділянкою позивачу не сплачувала, посилаючись на те, що земельна ділянка не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, тому вона не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав. Таким чином, ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, на якій розташований належний їй об`єкт нерухомого майна, без достатньої правової підстави та не сплачує за її користування протягом майже 5 років. Зазначене відповідає висновкам, які викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року, справа № 642/4792/17, провадження № 61-44207св18, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року, справа № 686/18993/17-ц, провадження № 61-48870св18. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17-ц (провадження №12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16). Матеріали справи свідчать про те, що з метою створення планового матеріалу для розробки проекту землеустрою та координування меж земельної ділянки позивачем виконано кадастрову зйомку масштабу 1:500 в системі координат 63 року за допомогою RTK приймача GNSS S66OP №S6626C123188554 (у реальному часі). В результаті кадастрової зйомки погоджені межі земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами. Площа спірної земельної ділянки складає 0,5384 га. Позивачем визначено розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів на підставі розрахунку, в якому застосовано розмір нормативно - грошової оцінки, виходячи з вартості 1 кв. м землі в м. Харкові. Цей розмір визначено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, який має право здійснювати розрахунки на підставі Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 1269/13 від 25 вересня 2013 року, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської ради № 41/08 від 27 лютого 2018 року, рішення Харківської міської ради № 1209/13 від 03 липня 2013 року «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року, затвердженої рішенням Харківської міської ради № 1209/13 від 03 липня 2013 року. При цьому судова колегія зазначає, що дозвіл на розробку технічної документації надавався ОСОБА_1 як фізичній особі. В суді апеляційної інстанції представниця прокуратури акцентувала увагу на те, що ОСОБА_1 , використовуючи земельну ділянку протягом майже 5 років, не сплачувала за її користування і на сьогодні не сплачує та зволікає з оформленням документів, тому вважала, що наявні всі підстави для задоволення позову. Також вказала, що до іншого власника інших приміщень, які розташовані на спірній земельній ділянці ОСОБА_3 також пред`явлено позов, який розглядається в іншій справі. Представниця відповідачки в суді апеляційної інстанції вважала, що ОСОБА_1 не повинна сплачувати ані земельний податок, оскільки веде господарську діяльність, ані безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, так як ця земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав. При цьому не могла пояснити, чому ОСОБА_1 протягом майже 5 років не оформила належним чином право користування земельної ділянки та не надала належних доказів ведення нею господарської діяльності на земельній ділянці, дозвіл на розробку документації якої ОСОБА_1 надавався як фізичній особі. Таким чином, враховуючи факт використання відповідачкою земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження нею коштів у розмірі орендної плати за її використання, слід дійти висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи за подачу позову позивачем сплачено 9009, 02 грн, за подачу апеляційної скарги 13513, 53 грн, а всього сума судового збору склала 22 522,55 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь прокуратури Харківської обсасті. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 600 601,63 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області 22522, 55 грн судового збору за подачу позову та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді П.В. Кісь О.М. Хорошевський Повний текст постанови складено 06 березня 2020 року.