Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/5527/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6383/24 Справа № 205/5527/24 Суддя у 1-й інстанції - Федотова В. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Халаджи О. В. суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-Дніпро» на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2024 року у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-Дніпро» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком (суддя першої інстанції Федотова В.М.), В С Т А Н О В И В: 2 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом-Дніпро» звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з березня 2021 рок по квітень 2021 року у сумі 4986,79 грн., основного боргу, 3% річних у розмірі 444.99 грн., індекс інфляції у розмірі 2062,97 грн., та 302,80 грн. судовий збір. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2024 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Управдом-Дніпро» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком. Із вказаною ухвалою суду не погодився представник ТОВ «Управдом-Дніпро» Ковальчук Д.Ю., та подав апеляційну скаргу, вважає її постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що встановлені строки позовної давності щодо стягнення заборгованості, 3 % річних та індексу інфляції за період з березня 2021 року було продовжені згідно положень пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ОСОБА_2 просив ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також представник заявника просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо відмови у видачі судового наказу. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, то справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відмовляючи ТОВ «Управдом-Дніпро» у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Частиною 2 цієї статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173). При цьому, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд з такою вимогою. Наявність обставин, які вказують на перевищення позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви. Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02.04.2020 року. Заявник, звернувшись до суду із заявою, просить видати наказ про стягнення з боржника заборгованості, яка виникла за період з березня 2021 рок по квітень 2021 року у сумі 4986,79 грн., основного боргу, 3% річних у розмірі 444.99 грн., індекс інфляції у розмірі 2062,97 грн., таким чином, розрахунок заборгованості здійснений у межах строку позовної давності. З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи та те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушення норм процесуального права. Відповідно до п.37постанови ПленумуВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25вересня 2015року №10«Прозастосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» питання розподілу сум судового збору, пов`язаного з розглядом цієї апеляційної скарги, підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-Дніпро» задовольнити частково. Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Судді: О.В. Халаджи Т.В. Космачевська Ж.І. Максюта